Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі,
щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати,
І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші?
І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.
Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя!
Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.
Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього - вигубити, викорінити чимало народів.
Бо він сказав: «Чи ж не мої князі - царі усі?
Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск?
Так, як моя рука загарбала царства богів, - а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! -
так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.»
Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих,
бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет.
Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.»
Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев'яний!
Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум'я, мов полум'я пожару.
Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий - полум'ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні.
Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник.
Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе.
І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б'є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого.
Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного.
Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість.
Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі.
Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б'є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет!
Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.»
І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет.
І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону,
приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі.
Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась.
Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте!
Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають.
Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму.
Та ось Господь, Бог сил, обіб'є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші - принижені.
І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.
Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт...
А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...
Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!
На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!
Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!
І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав...
Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум'я буде палати, немов би пожар!
І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум'ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,
і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б'є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість,
бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.
Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають...
Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!
Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди,
Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати.
Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?
Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута.
О, Ассур - він палиця мого гнїву, а кий в руцї його - се моя досада!
Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити.
Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його - вигубити й викоренити не трохи ще инших народів.
Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі.
Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск?
Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!
Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її?
Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його!
Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велет;
І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.
Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!
За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.
Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.
І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він - умираючим чахотником;
А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.
І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.
Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.
Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.
Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:
За малий час, за дуже малий - промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.
І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.
І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його - з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.
Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.
Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.
Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!
Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають.
Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.
Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі - на землю повалені,
Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана.
Горе тим, що пишуть зло. Бо пишучи труд пишуть,
що відхиляють суд бідних, що хапають суд бідних мого народу, щоб вдова була їм на розкрадення і сирота на розграблення.
І що зроблять в дні відвідин? Бо скорбота вам прийде здалека. І до кого втечете, щоб вам помогли? І де оставите вашу славу,
щоб не впасти в полон? Над всім цим не відвернувся гнів, але рука ще висока.
Горе Ассирійцям. Палиця мого гніву і люті є в їхніх руках.
Я пішлю мій гнів на беззаконний нарід і моєму народові заповім зробити добич і розграблення і побити міста і покласти їх в порох.
Він же не так розлютився і душею не так задумав, але, щоб змінити його ум, і щоб вигубити не малий нарід.
І якщо йому скажуть: Ти одинокий володар,
і скаже: Чи не взяв я країну, що над Вавилоном і Халанном, де збудовано стовп? І я взяв Аравію і Дамаск і Самарію.
Так як я взяв цих заберу і всі країни. Закричіть, боввани в Єрусалимі і в Самарії.
Бо так як я зробив Самарії і її бовванам, так зроблю і Єрусалимові і його божищам.
І буде, що коли Господь закінчить все чинити в горі Сіон і в Єрусалимі, наведе на великий розум, володаря Ассирійців, і на висоту слави їхніх очей.
Бо Він сказав: Зроблю силою і мудрістю розуму, відніму околиці народів і розграблю їхню силу і затрясу заселені міста
і охоплю рукою всесвіт ввесь як гніздо і заберу яйця як оставлені, і немає нікого хто втече від Мене, чи Мені спротивиться.
Чи сокира прославиться без того, що нею рубає? Чи підніметься пила без того, що нею володіє? Так само, якщо хтось візьме палицю, чи дерево.
І не так, але Господь Саваот пішле безчестя на твою честь, і в твоїй славі загориться палаючий огонь.
І світло Ізраїля буде на огонь і освятить його в огні, що горить, і пожирає дерево як траву.
Того дня знищені будуть гори і горби і ліси, і пожере від душі аж до тіла. І буде той, хто втікає, як той, хто втікає від горіючого полумя.
І ті, що з них осталися, будуть (мале) число, і дитина їх запише.
І буде в тому дні, що більше останок Ізраїля не пристане, і ті, що спаслися з Якова більше не будуть надіятися на тих, що їх обидять, але правдою будуть надіятися на святого Бога Ізраїля,
і буде останок Якова сильний в Бозі.
І якщо нарід Ізраїля буде як пісок моря, останок спасеться. Бо довершить і скоротить слово в праведності,
бо Бог зробить скорочене слово в цілій вселенній.
Через це так говорить Господь Саваот: Не бійся, мій народе, Ассирійців, ви, що живете в Сіоні, бо він палицею тебе побє. Бо Я наводжу на тебе рану, щоб бачити дорогу Єгипту.
Бо ще трохи і спинеться гнів, а мій гнів в їхній раді.
І Бог підніме на них за карою мадіяма в місці скорботи, і його гнів дорогою, що при морі, на дорогу, що до Єгипту.
І буде в тім дні відбереться його гнів від тебе і його ярмо з твого рамена, і ярмо зітліє з ваших рамен.
Бо прийде до міста Анге і перейде до Маґедо і поставить свій посуд в Махмасі.
І перейде долину і прийде до Анге, страх охопить Раму місто Саула.
Втече дочка Ґалліма, послухається Лаіса, послухається Анатот.
Жахнулася Мадевина і ті, що живуть в Ґіввірі.
Заохотіть сьогодні остатися в дорозі, потіште рукою гору, дочку Сіона, і ті горби, що в Єрусалимі.
Бо ось Володар Господь Саваот силою тривожить славних, і гордістю високі будуть знищені, і високі будуть впокорені,
і високі впадуть від меча, а Ливан впаде з високими.
Горе тем, которые постановляют несправедливые законы и пишут жестокие решения,
чтобы устранить бедных от правосудия и похитить права у малосильных из народа Моего, чтобы вдов сделать добычею своею и ограбить сирот.
И что вы будете делать в день посещения, когда придет гибель издалека? К кому прибегнете за помощью? И где оставите богатство ваше?
Без Меня согнутся между узниками и падут между убитыми. При всем этом не отвратится гнев Его, и рука Его еще простерта.
О, Ассур, жезл гнева Моего! и бич в руке его - Мое негодование!
Я пошлю его против народа нечестивого и против народа гнева Моего, дам ему повеление ограбить грабежом и добыть добычу и попирать его, как грязь на улицах.
Но он не так подумает и не так помыслит сердце его; у него будет на сердце - разорить и истребить немало народов.
Ибо он скажет: "не все ли цари князья мои?
Халне не то же ли, что Кархемис? Емаф не то же ли, что Арпад? Самария не то же ли, что Дамаск?
Так как рука моя овладела царствами идольскими, в которых кумиров более, нежели в Иерусалиме и Самарии, -
то не сделаю ли того же с Иерусалимом и изваяниями его, что сделал с Самариею и идолами ее?"
И будет, когда Господь совершит все Свое дело на горе Сионе и в Иерусалиме, скажет: посмотрю на успех надменного сердца царя Ассирийского и на тщеславие высоко поднятых глаз его.
Он говорит: "силою руки моей и моею мудростью я сделал это, потому что я умен: и переставляю пределы народов, и расхищаю сокровища их, и низвергаю с престолов, как исполин;
и рука моя захватила богатство народов, как гнезда; и как забирают оставленные в них яйца, так забрал я всю землю, и никто не пошевелил крылом, и не открыл рта, и не пискнул".
Величается ли секира пред тем, кто рубит ею? Пила гордится ли пред тем, кто двигает ее? Как будто жезл восстает против того, кто поднимает его; как будто палка поднимается на того, кто не дерево!
За то Господь, Господь Саваоф, пошлет чахлость на тучных его, и между знаменитыми его возжет пламя, как пламя огня.
Свет Израиля будет огнем, и Святый его - пламенем, которое сожжет и пожрет терны его и волчцы его в один день;
и славный лес его и сад его, от души до тела, истребит; и он будет, как чахлый умирающий.
И остаток дерев леса его так будет малочислен, что дитя в состоянии будет сделать опись.
И будет в тот день: остаток Израиля и спасшиеся из дома Иакова не будут более полагаться на того, кто поразил их, но возложат упование на Господа, Святаго Израилева, чистосердечно.
Остаток обратится, остаток Иакова - к Богу сильному.
Ибо, хотя бы народа у тебя, Израиль, было столько, сколько песку морского, только остаток его обратится; истребление определено изобилующею правдою;
ибо определенное истребление совершит Господь, Господь Саваоф, во всей земле.
Посему так говорит Господь, Господь Саваоф: народ Мой, живущий на Сионе! не бойся Ассура. Он поразит тебя жезлом и трость свою поднимет на тебя, как Египет.
Еще немного, очень немного, и пройдет Мое негодование, и ярость Моя обратится на истребление их.
И поднимет Господь Саваоф бич на него, как во время поражения Мадиама у скалы Орива, или как простер на море жезл, и поднимет его, как на Египет.
И будет в тот день: снимется с рамен твоих бремя его, и ярмо его - с шеи твоей; и распадется ярмо от тука.
Он идет на Аиаф, проходит Мигрон, в Михмасе складывает свои запасы.
Проходят теснины; в Геве ночлег их; Рама трясется; Гива Саулова разбежалась.
Вой голосом твоим, дочь Галима; пусть услышит тебя Лаис, бедный Анафоф!
Мадмена разбежалась, жители Гевима спешат уходить.
Еще день простоит он в Нове; грозит рукою своею горе Сиону, холму Иерусалимскому.
Вот, Господь, Господь Саваоф, страшною силою сорвет ветви дерев, и величающиеся ростом будут срублены, высокие - повержены на землю.
И посечет чащу леса железом, и Ливан падет от Всемогущего.