50

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.

Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.

Водозбір було за днів його висічено - ставок великий, неначе море.

Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.

Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!

Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,

як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,

як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,

як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,

як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!

Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, - то він прикрашав святині огорожу.

Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,

усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли -

аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,

а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.

Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,

тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму - Вседержителеві, Богові Всевишньому.

І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, -

і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.

Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, -

і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.

Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.

Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів - в Ізраїлі на віки вічні!

Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!

Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:

ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.

Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.

Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, - той мудрим стане.

Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

Симон, син Онія, великий священик, який у своїм житті направив дім і в своїх днях скріпив храм.

І ним основано висоту двору, високе скріплення огорожі храму.

В його днях висічено став на воду, озеро наче море обводом.

Він дбав за свій нарід, щоб не впав, і скріпив місто в облозі.

Як провлавлений був він посеред храму, при виході з дому занавіси.

Як рання звізда посеред хмари, як повня місяця в днях празника,

як сонце, що світить на храм Всевишнього, як дуга, що світить в хмарах слави,

як цвіт рож в нових днях, як лелія при джерелі води, як стебло ливану в днях жнив,

як огонь і ладан в кадильниці, як золотий посуд вповні кований, прикрашений всяким дорогоцінним каменем,

як оливкове дерево, що видає плоди, і як кипарис, що піднявся до хмар.

Коли він накладав одяг слави і зодягався в повноту хвали, коли підходив до святого жертівника він прославив одіж освячення.

Коли ж приймав часті з священичих рук і він стояв при огнищі жертівника, довкруг нього вінець братів, як кедрові рослини в Ливані, і окружили його як стебло пальм,

і всі сини Аарона в їхній славі і господний принос в їхніх руках перед всім збором Ізраїля,

і завершення служінь на вівтарях, щоб прикрасити принос всевишнього Вседержителя,

він простягнув свою руку до поливання і вилив з крови винограду, вилив на основи жертвіника запах запашності Всевишному Всецареві.

Тоді закричали сини Аарона, видали звук кованими трубами, дали почути великий звук на згадку перед Всевишним.

Тоді ввесь нарід разом поспішився і впав на лице до землі, щоб поклонилися Господеві їхньому Вседержителеві Всевишному Богові.

І співаки видали похвали їхніми голосами, великими звуками насолоджували співом.

І нарід помолився до Господа Всевишнього молитвою перед Всевишним, аж доки не закінчено господне святкування і не виповнили його службу.

Тоді, зійшовши, він підняв свої руки над всім збором синів Ізраїля, щоб дати господнє благословення з своїх губ і похвалитися його іменем.

І повторили поклоніння, щоб одержати благословення від Всевишнього.

І тепер поблагословіть Бога всіх, що робить велике всьому, що підносить наші дні від лона і чинить з нами за своїм милосердям.

Хай дасть нам веселість серця і хай буде мир в наших днях в Ізраїлі на дні віку.

Хай буде нам ввірене його милосердя і в наших днях хай нас визволить.

Двома народами зогидила моя душа, і третий не є народом.

Ті, що сидять на горах Самарії і Філістиму, і безумний нарід, що живе в Сікімах.

Напоумлення розуму і пізнання написав у цій книзі Ісус, син Сираха Елеазар єрусалимець, який видав мудрість зі свого серця.

Блаженний той, хто за цим житиме, і хто це покладе у своїм серці буде мудрий.

Бо якщо це зробш, на все будеш спроможний, бо господний страх його слід, і Він дав мудрість побожним. Благословенний Господь на віки. Хай буде, хай буде. Молитва Ісуса Сина Сираха.

Російський синодальний переклад

Симон, сын Онии, великий священник, при жизни своей исправил дом и во дни свои укрепил храм:

им положено основание двойного возвышения - возведение высокой ограды храма;

во дни его уменьшено водохранилище, окружность медного моря;

чтобы предохранить народ свой от бедствия, он укрепил город против осады.

Как величествен был он среди народа, при выходе из завесы храма!

Как утренняя звезда среди облаков, как луна полная во днях,

как солнце, сияющее над храмом Всевышнего, и как радуга, сияющая в величественных облаках,

как цвет роз в весенние дни, как лилии при источниках вод, как ветвь ливана в летние дни,

как огонь с ладаном в кадильнице, (50-10)как кованый золотой сосуд, украшенный всякими драгоценными камнями,

(50-11)как маслина с плодами и как возвышающийся до облаков кипарис.

(50-12)Когда он принимал великолепную одежду и облекался во все величественное украшение, то, при восхождении к святому жертвеннику, освещал блеском окружность святилища.

(50-13)Также, когда он принимал жертвенные части из рук священников, стоя у огня жертвенника, - (50-14)вокруг него был венец братьев, как отрасли кедра на Ливане, и они окружали его как финиковые ветви,

(50-15)и все сыны Аарона в славе своей, и приношение Господу в руках их пред всем собранием Израиля.

(50-16)В довершение служб на алтаре, чтобы увенчать приношение Всевышнему Вседержителю,

(50-17)он простирал свою руку к жертвенной чаше, лил в нее из винограда кровь и выливал ее к подножию жертвенника в воню благоухания Вышнему Всецарю.

(50-18)Тогда сыны Аароновы восклицали, трубили коваными трубами и издавали громкий голос в напоминание пред Всевышним.

(50-19)Тогда весь народ вместе спешил падать лицем на землю, чтобы поклониться Господу своему, Вседержителю, Богу Вышнему;

(50-20)а песнопевцы восхваляли Его своими голосами; в пространном храме раздавалось сладостное пение,

(50-21)и народ молился Господу Всевышнему молитвою пред Милосердым, доколе совершалось славословие Господа, - и так оканчивали они службу Ему.

(50-22)Тогда он, сойдя, поднимал руки свои на все собрание сынов Израилевых, чтобы устами своими преподать благословение Господа и похвалиться именем Его;

(50-23)народ повторял поклонение, чтобы принять благословение от Всевышнего.

(50-24)И ныне все благословляйте Бога, Который везде совершает великие дела, Который продлил дни наши от утробы и поступает с нами по милости Своей:

(50-25)да даст Он нам веселие сердца, и да будет во дни наши мир в Израиле до дней века;

(50-26)да сохранит милость Свою к нам и в свое время да избавит нас!

(50-27)Двумя народами гнушается душа моя, а третий не есть народ:

(50-28)это сидящие на горе Сеир, Филистимляне и глупый народ, живущий в Сикимах.

(50-29)Учение мудрости и благоразумия начертал в книге сей я, Иисус, сын Сирахов, Иерусалимлянин, который излил мудрость от сердца своего.

(50-30)Блажен, кто будет упражняться в сих наставлениях, - и кто положит их на сердце, тот сделается мудрым;

(50-31)а если будет исполнять, то все возможет; ибо свет Господень - путь его.