І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.
Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.
Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
Як ти прославивсь, Ілле, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою?
Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.
Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.
Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.
Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.
Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.
Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.
Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.
Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.
Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.
Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.
Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.
Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.
За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.
Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:
візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.
Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.
Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.
Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.
Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.
Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!
-
-
-
-
І пророк Ілія встав як огонь, і його слово запалало як світило.
Він навів на них голод і своєю ревністю вчинив їх малими.
Господним словом він задержав небо, і так звів тричі огонь.
Який прославлений ти в твоїх подивугідних ділах, Іліє. І хто похвалиться подібно до тебе?
Ти, що підняв мертвого від смерті й аду словом Всевишнього.
Що зводиш царів в погибель і славних з їхнього ліжка.
Що почув в Синаю картання і в Хориві судьби оправдання.
Що помазав царів на пімсту і пророків на наслідників після себе.
Що піднявся в вихрі огня на колісниці огняних коней.
Про якого записано, що він готовий в часі спинити гнів перед люттю, щоб повернути серце батька до сина і поставити племена Якову.
Блаженні ті, що тебе бачать і ті, що прикрашені любовю. Бо і ми житимемо життям.
Ілія, це він був покритий у вихрі, і Елісей наповнився його духом. І в його днях він не був зрушений володарем, і ніхто його не здолав.
Всяке слово не перейшло попри нього, і коли він заснув його тіло пророкувало.
Він зробив знаки у своїм житті і в смерті подивугудні його діла.
В усіх цих нарід не розкаявся і не відступили від своїх гріхів, аж доки не були забрані полоненими з їхньої землі і не були розсіяні по всій землі.
І остався малий нарід, і володар в домі Давида. А деякі з них зробили добре, а деякі помножили гріхи.
Езекія скріпив своє місто і ввів до середини до нього воду, викопав залізом нетесаний (камінь) і збудував басейни для води.
В його днях прийшов Сеннахирім і післав Рапсакима, і відійшов. І він підняв свою руку проти Сіону і звеличився у своїй гордості.
Тоді захиталися серця і їхні руки, і вони зазнали біль як ті, що родять.
І прикликали милосердного Господа піднявши до Нього їхні руки. І святий з неба скоро їх вислухав і визволив їх рукою Ісаї.
Він побив табір ассирійців, і його ангел побив їх.
Бо Езекія зробив вгодне Господеві і скріпився в дорогах Давида його батька, які заповів великий пророк Ісая і вірний в його видінні.
В його днях сонце повернулося взад і він додав життя цареві.
Великим духом він побачив останнє і потішив тих, що вірили в Сіон.
Аж до віку показав будуче і сховане раніше ніж вони прийшли.
И восстал Илия пророк, как огонь, и слово его горело, как светильник.
Он навел на них голод и ревностью своею умалил число их;
словом Господним он заключил небо и три раза низводил огонь.
Как прославился ты, Илия, чудесами твоими, и кто может сравниться с тобою в славе!
Ты воздвиг мертвого от смерти и из ада словом Всевышнего;
ты низводил в погибель царей и знатных с ложа их;
ты слышал на Синае обличение на них и на Хориве суды мщения;
ты помазал царей на воздаяние и пророков - в преемники себе;
ты восхищен был огненным вихрем на колеснице с огненными конями;
ты предназначен был на обличения в свои времена, чтобы утишить гнев, прежде нежели обратится он в ярость, - обратить сердце отца к сыну и восстановить колена Иакова.
Блаженны видевшие тебя и украшенные любовью, - и мы жизнью поживем.
Илия сокрыт был вихрем, - и Елисей исполнился духом его (48-13)и во дни свои не трепетал пред князем, и никто не превозмог его;
(48-14)ничто не одолело его, и по успении его пророчествовало тело его.
(48-15)И при жизни своей совершал он чудеса, и по смерти дивны были дела его.
(48-16)При всем том народ не покаялся, и не отступили от грехов своих, доколе не были пленены из земли своей и рассеяны по всей земле.
(48-17)И осталось весьма мало народа и князь из дома Давидова. (48-18)Некоторые из них делали угодное Богу, а некоторые умножали грехи.
(48-19)Езекия укрепил город свой и провел внутрь его воду, пробил железом скалу и устроил хранилища для воды.
(48-20)Во дни его сделал нашествие Сеннахирим и послал к нему Рабсака, который поднял руку свою на Сион и много величался в гордости своей.
(48-21)Тогда затрепетали сердца и руки их, и они мучились, как родильницы;
(48-22)и воззвали они к Господу милосердому, простерши к Нему руки свои, (48-23)и Святый скоро услышал их с неба и избавил их рукою Исаии;
(48-24)Он поразил войско Ассириян, и Ангел Его истребил их,
(48-25)ибо Езекия делал угодное Господу и крепко держался путей Давида, отца своего, как заповедал пророк Исаия, великий и верный в видениях своих.
(48-26)В его дни солнце отступило назад, и он прибавил жизни царю.
(48-27)Великим духом своим он провидел отдаленное будущее и утешал сетующих в Сионе;
(48-28)до века возвещал он будущее и сокровенное, прежде нежели оно исполнилось.