Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи:
від Всевишнього - здатність лікаря, а й цар його обдаровує.
Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться.
Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними.
Хіба не від дерева вода посолодшала, а й сила його тим самим виявилась?
Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялись його ділами дивними.
Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, - уміє їх змішувати.
Тож діла його не мають ні кінця, ні краю, і мир від нього розповсюджується світом.
Сину, в недузі твоїй не побивайся, лиш молись до Господа, і він тебе оздоровить.
Провину відкинь, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце.
Ладан і пропам'ятну жертву з муки питльованої воздай, і зроби свій принос жирним, наскільки можеш.
А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш;
стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває.
Та й їм слід так само до Господа молитись, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя.
Той же, хто грішить супроти свого Творця, нехай потрапить лікареві в руки.
Сину, зронюй над померлим сльози, розпочинай голосіння, як личить тяжко стражденному; поховай його тіло, як звичай велить, і могили його не занедбуй.
Гірко ридай, ревно бий себе в груди, жалобу по нім справляй, що на неї заслужив він, - так день або й два, поговору ради, і аж тоді у своїм смутку втішся.
Бо смуток провадить до смерти, і серця журба потугу відбирає.
Смуток у злиднях перебуває, а вбогого життя - згідне з його серцем.
Смуткові серцем своїм не віддавайся, відкинь його геть - про кінець пам'ятай свій.
Не забувай - немає бо повороту: мертвому не допоможеш, а собі самому пошкодиш.
Пам'ятай про мій вирок, що й твоїм він буде: мені вчора, а тобі - сьогодні.
З спочивом небіжчика хай спочине й його пам'ять, - тож розрадь себе, скоро дух його з нього вийде.
Мудрість книжника в дозвіллі здобувається: хто вільний від заняття, той стає мудрим.
Як може той помудріти, хто рало тримає, хто рожном вихваляється, наче тим списом, хто волів поганяти знає й ходити коло них, хто ввесь час про бичків свою мову веде?
Думка в нього - як борозну провести, журба його вся - про пашу для теличок.
Так воно з кожним робітником та майстром, який день і ніч проводить на праці: той, хто виготовлюв різьбу на печатках, хто намагається урізнороднити рисунок, а й душу вкладає, щоб, мов живий, був малюнок, ще й не досипляє, щоб діло своє викінчити.
Так воно й з ковалем, що сидить біля ковадла та й розглядає сирове залізо: вогненна пара йому тіло розтоплює, він змагається з жаром у горнилі, молота гук йому вуха заглушує, очі ж його до зразка посудини прикуті; всім серцем старається діло він викінчити - не досипляє, щоб якнайкраще його прикрасити.
Так воно й з ганчарем, що сидить при своїй праці ще й ногами своїми крутить коло, а й до діла свого ввесь час пристосовується, і всі його рухи - геть обраховані:
руками глину зразкує, ногами її замішує, докладає серця, щоб малювання вивершити, - і не досипляє, щоб ще й піч очистити.
Усі вони здаються на власні руки, і в ремеслі своєму вправний кожен.
Без них неможливо збудувати місто, ні жити в ньому, ані ним ходити.
Та на віче народне їх не запрошують, на зборах вони нічим не відзначаються, не засідають на суддівських кріслах, - бо й не зрозуміли б судового рішення.
Вони не блищать ні знанням, ні розсудом, і їх не знайти серед складачів приповісток, - та зате підтримують вічне творіння, то й моляться про справи свого ремества.
-
-
-
-
Шануй лікаря для потреби бо Господь і його створив.
Бо лікування є від Всевишнього, і він одержить дари від царя.
Вміння лікаря піднесе його голову вгору, і перед вельможами він буде подивугідним.
Господь створив лікарства з землі, і розумна людина ними не знехтує.
Чи не від дерева осолодилася вода, щоб пізнати його силу?
І Він дав вміння людям, щоб прославитися в його подивугідних (ділах).
Ними він вилікував і забрав його біль, хто робить масть ними зробить мішанку,
і немає кінця його ділам, і мир від нього на лиці землі.
Дитино, не нехтуй твоєю хворобою, але молися до Господа, і Він тебе оздоровить.
Відстав проступок і випрями руки і очисть серце від всякого гріха.
Дай запашність і память пшеничної муки і намасти принос як той, що не є.
І дай місце лікарю, бо Господь і його створив і хай не віддалиться від тебе, бо потребуєш його.
Є час коли і в їхніх руках є успіх.
Бо і вони помоляться Господеві, щоб подав їм спочинок і лікування для збереження життя.
Хто грішить перед Тим, що його створив, хай впаде в руки лікаря.
Дитино, над мертвим видай слези і почни плакати як той, що дуже терпить, а за його судом покрий його тіло і не погорди його похороном.
І зроби гіркий плач і тепле ридання і голосіння за його гідністю один день і два задля обмови і потішся задля смутку.
Бо від смутку приходить смерть, і смуток серця нагинає силу.
В прибиттю остається і смуток, і життя бідного прокляття серця.
Не дай смуткові твоє серце, відклади його, згадавши останнє.
Не забудь, бо немає повороту, і цьому не принесеш користи і собі зробиш зло.
Згадай його суд, бо таким і твій. Мені вчора і тобі сьогодні.
В спочинку мертвого дай спочити його памяті і потішся ним в виході його духа.
Мудрість книжника безділля в догідному часі, і хто зменшив діла цей умудриться.
Як помудріє той, хто держить плуг, і хвалиться острим списом, що поганяє биків і повертається в їхніх ділах, і його розмова про телят?
Він віддасть своє серце на те, щоб видати борозну, і його неспання для вигодування телят.
Так кожний будівничий і столяр, який проводить ніч як дні. Вони різблять різьби печатей, і його дбайливість видає різновидне. Він віддасть своє серце, щоб зробити малюнок, і його неспання, щоб завершити діло.
Так коваль, що сидить близько ковадла і розглядає залізні вироби. Подих огня розтопить його тіло, і він боротиметься з горяччю печі. Голос молота поновно звучить в його усі, і його очі на подобі посудини. Він віддасть своє серце щоб закінчити діла, і його неспання, щоб прикрасити до кінця.
Так гончар, що сидить в своїм ділі і повертає коло своїми ногами, він постійно перебуває в турботі в своїм ділі, і всі його діла почислені.
Його раменами дасть вид глині і перед ногами схилить свою силу. Дасть серце, щоб скінчити посуд, і своє неспання, щоб очистити піч.
Всі ці повірили на свої руки, і кожний мудрий у своїм ділі.
Без них місто не буде поселене, і не поселяться, ані не підуть.
Але для поради народу їх не шукатимуть і в громаді вони не вийдуть на високі місця. Не сядуть на престолі судді і не зрозуміють завіт суду.
Ані не виявлять напоумлення і суд і в притчах їх не знайдуть, але вони скріплять вічне створіння, і їхня молитва в праці ремесла.
Почитай врача честью по надобности в нем, ибо Господь создал его,
и от Вышнего - врачевание, и от царя получает он дар.
Знание врача возвысит его голову, и между вельможами он будет в почете.
Господь создал из земли врачевства, и благоразумный человек не будет пренебрегать ими.
Не от дерева ли вода сделалась сладкою, чтобы познана была сила Его?
Для того Он и дал людям знание, чтобы прославляли Его в чудных делах Его:
ими он врачует человека и уничтожает болезнь его.
Приготовляющий лекарства делает из них смесь, и занятия его не оканчиваются, и чрез него бывает благо на лице земли.
Сын мой! в болезни твоей не будь небрежен, но молись Господу, и Он исцелит тебя.
Оставь греховную жизнь и исправь руки твои, и от всякого греха очисти сердце.
Вознеси благоухание и из семидала памятную жертву и сделай приношение тучное, как бы уже умирающий;
и дай место врачу, ибо и его создал Господь, и да не удаляется он от тебя, ибо он нужен.
В иное время и в их руках бывает успех;
ибо и они молятся Господу, чтобы Он помог им подать больному облегчение и исцеление к продолжению жизни.
Но кто согрешает пред Сотворившим его, да впадет в руки врача!
Сын мой! над умершим пролей слезы и, как бы подвергшийся жестокому несчастию, начни плач; прилично облеки тело его и не пренебреги погребением его;
горький да будет плач и рыдание теплое, и продолжи сетование о нем, по достоинству его, день или два, для избежания осуждения, и тогда утешься от печали;
ибо от печали бывает смерть, и печаль сердечная истощит силу.
С несчастьем пребывает и печаль, и жизнь нищего тяжела для сердца.
Не предавай сердца твоего печали; отдаляй ее от себя, вспоминая о конце.
Не забывай о сем, ибо нет возвращения; и ему ты не принесешь пользы, а себе повредишь.
"Вспоминай о приговоре надо мною, потому что он также и над тобою; мне вчера, а тебе сегодня".
С упокоением умершего успокой и память о нем, и утешься о нем по исходе души его.
Мудрость книжная приобретается в благоприятное время досуга, и кто мало имеет своих занятий, может приобрести мудрость.
Как может сделаться мудрым тот, кто правит плугом и хвалится бичом, гоняет волов и занят работами их, и которого разговор только о молодых волах?
Сердце его занято тем, чтобы проводить борозды, и забота его - о корме для телиц.
Так и всякий плотник и зодчий, который проводит ночь, как день: кто занимается резьбою, того прилежание в том, чтобы оразнообразить форму; (38-28)сердце свое он устремляет на то, чтобы изображение было похоже, и забота его - о том, чтоб окончить дело в совершенстве.
(38-29)Так и ковач, который сидит у наковальни и думает об изделии из железа: дым от огня изнуряет его тело, и с жаром от печи борется он; (38-30)звук молота оглушает его слух, и глаза его устремлены на модель сосуда; (38-31)сердце его устремлено на окончание дела, и попечение его - о том, чтобы отделать его в совершенстве.
(38-32)Так и горшечник, который сидит над своим делом и ногами своими вертит колесо, (38-33)который постоянно в заботе о деле своем и у которого исчислена вся работа его:
(38-34)рукою своею он дает форму глине, а ногами умягчает ее жесткость; (38-35)он устремляет сердце к тому, чтобы хорошо окончить сосуд, и забота его - о том, чтоб очистить печь.
(38-36)Все они надеются на свои руки, и каждый умудряется в своем деле;
(38-37)без них ни город не построится, ни жители не населятся и не будут жить в нем;
(38-38)и однако ж они в собрание не приглашаются, на судейском седалище не сидят и не рассуждают о судебных постановлениях, не произносят оправдания и осуждения и не занимаются притчами;
(38-39)но поддерживают быт житейский, и молитва их - об успехе художества их.