38

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи:

від Всевишнього - здатність лікаря, а й цар його обдаровує.

Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться.

Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними.

Хіба не від дерева вода посолодшала, а й сила його тим самим виявилась?

Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялись його ділами дивними.

Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, - уміє їх змішувати.

Тож діла його не мають ні кінця, ні краю, і мир від нього розповсюджується світом.

Сину, в недузі твоїй не побивайся, лиш молись до Господа, і він тебе оздоровить.

Провину відкинь, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце.

Ладан і пропам'ятну жертву з муки питльованої воздай, і зроби свій принос жирним, наскільки можеш.

А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш;

стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває.

Та й їм слід так само до Господа молитись, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя.

Той же, хто грішить супроти свого Творця, нехай потрапить лікареві в руки.

Сину, зронюй над померлим сльози, розпочинай голосіння, як личить тяжко стражденному; поховай його тіло, як звичай велить, і могили його не занедбуй.

Гірко ридай, ревно бий себе в груди, жалобу по нім справляй, що на неї заслужив він, - так день або й два, поговору ради, і аж тоді у своїм смутку втішся.

Бо смуток провадить до смерти, і серця журба потугу відбирає.

Смуток у злиднях перебуває, а вбогого життя - згідне з його серцем.

Смуткові серцем своїм не віддавайся, відкинь його геть - про кінець пам'ятай свій.

Не забувай - немає бо повороту: мертвому не допоможеш, а собі самому пошкодиш.

Пам'ятай про мій вирок, що й твоїм він буде: мені вчора, а тобі - сьогодні.

З спочивом небіжчика хай спочине й його пам'ять, - тож розрадь себе, скоро дух його з нього вийде.

Мудрість книжника в дозвіллі здобувається: хто вільний від заняття, той стає мудрим.

Як може той помудріти, хто рало тримає, хто рожном вихваляється, наче тим списом, хто волів поганяти знає й ходити коло них, хто ввесь час про бичків свою мову веде?

Думка в нього - як борозну провести, журба його вся - про пашу для теличок.

Так воно з кожним робітником та майстром, який день і ніч проводить на праці: той, хто виготовлюв різьбу на печатках, хто намагається урізнороднити рисунок, а й душу вкладає, щоб, мов живий, був малюнок, ще й не досипляє, щоб діло своє викінчити.

Так воно й з ковалем, що сидить біля ковадла та й розглядає сирове залізо: вогненна пара йому тіло розтоплює, він змагається з жаром у горнилі, молота гук йому вуха заглушує, очі ж його до зразка посудини прикуті; всім серцем старається діло він викінчити - не досипляє, щоб якнайкраще його прикрасити.

Так воно й з ганчарем, що сидить при своїй праці ще й ногами своїми крутить коло, а й до діла свого ввесь час пристосовується, і всі його рухи - геть обраховані:

руками глину зразкує, ногами її замішує, докладає серця, щоб малювання вивершити, - і не досипляє, щоб ще й піч очистити.

Усі вони здаються на власні руки, і в ремеслі своєму вправний кожен.

Без них неможливо збудувати місто, ні жити в ньому, ані ним ходити.

Та на віче народне їх не запрошують, на зборах вони нічим не відзначаються, не засідають на суддівських кріслах, - бо й не зрозуміли б судового рішення.

Вони не блищать ні знанням, ні розсудом, і їх не знайти серед складачів приповісток, - та зате підтримують вічне творіння, то й моляться про справи свого ремества.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

Шануй лікаря для потреби бо Господь і його створив.

Бо лікування є від Всевишнього, і він одержить дари від царя.

Вміння лікаря піднесе його голову вгору, і перед вельможами він буде подивугідним.

Господь створив лікарства з землі, і розумна людина ними не знехтує.

Чи не від дерева осолодилася вода, щоб пізнати його силу?

І Він дав вміння людям, щоб прославитися в його подивугідних (ділах).

Ними він вилікував і забрав його біль, хто робить масть ними зробить мішанку,

і немає кінця його ділам, і мир від нього на лиці землі.

Дитино, не нехтуй твоєю хворобою, але молися до Господа, і Він тебе оздоровить.

Відстав проступок і випрями руки і очисть серце від всякого гріха.

Дай запашність і память пшеничної муки і намасти принос як той, що не є.

І дай місце лікарю, бо Господь і його створив і хай не віддалиться від тебе, бо потребуєш його.

Є час коли і в їхніх руках є успіх.

Бо і вони помоляться Господеві, щоб подав їм спочинок і лікування для збереження життя.

Хто грішить перед Тим, що його створив, хай впаде в руки лікаря.

Дитино, над мертвим видай слези і почни плакати як той, що дуже терпить, а за його судом покрий його тіло і не погорди його похороном.

І зроби гіркий плач і тепле ридання і голосіння за його гідністю один день і два задля обмови і потішся задля смутку.

Бо від смутку приходить смерть, і смуток серця нагинає силу.

В прибиттю остається і смуток, і життя бідного прокляття серця.

Не дай смуткові твоє серце, відклади його, згадавши останнє.

Не забудь, бо немає повороту, і цьому не принесеш користи і собі зробиш зло.

Згадай його суд, бо таким і твій. Мені вчора і тобі сьогодні.

В спочинку мертвого дай спочити його памяті і потішся ним в виході його духа.

Мудрість книжника безділля в догідному часі, і хто зменшив діла цей умудриться.

Як помудріє той, хто держить плуг, і хвалиться острим списом, що поганяє биків і повертається в їхніх ділах, і його розмова про телят?

Він віддасть своє серце на те, щоб видати борозну, і його неспання для вигодування телят.

Так кожний будівничий і столяр, який проводить ніч як дні. Вони різблять різьби печатей, і його дбайливість видає різновидне. Він віддасть своє серце, щоб зробити малюнок, і його неспання, щоб завершити діло.

Так коваль, що сидить близько ковадла і розглядає залізні вироби. Подих огня розтопить його тіло, і він боротиметься з горяччю печі. Голос молота поновно звучить в його усі, і його очі на подобі посудини. Він віддасть своє серце щоб закінчити діла, і його неспання, щоб прикрасити до кінця.

Так гончар, що сидить в своїм ділі і повертає коло своїми ногами, він постійно перебуває в турботі в своїм ділі, і всі його діла почислені.

Його раменами дасть вид глині і перед ногами схилить свою силу. Дасть серце, щоб скінчити посуд, і своє неспання, щоб очистити піч.

Всі ці повірили на свої руки, і кожний мудрий у своїм ділі.

Без них місто не буде поселене, і не поселяться, ані не підуть.

Але для поради народу їх не шукатимуть і в громаді вони не вийдуть на високі місця. Не сядуть на престолі судді і не зрозуміють завіт суду.

Ані не виявлять напоумлення і суд і в притчах їх не знайдуть, але вони скріплять вічне створіння, і їхня молитва в праці ремесла.

Російський синодальний переклад

Почитай врача честью по надобности в нем, ибо Господь создал его,

и от Вышнего - врачевание, и от царя получает он дар.

Знание врача возвысит его голову, и между вельможами он будет в почете.

Господь создал из земли врачевства, и благоразумный человек не будет пренебрегать ими.

Не от дерева ли вода сделалась сладкою, чтобы познана была сила Его?

Для того Он и дал людям знание, чтобы прославляли Его в чудных делах Его:

ими он врачует человека и уничтожает болезнь его.

Приготовляющий лекарства делает из них смесь, и занятия его не оканчиваются, и чрез него бывает благо на лице земли.

Сын мой! в болезни твоей не будь небрежен, но молись Господу, и Он исцелит тебя.

Оставь греховную жизнь и исправь руки твои, и от всякого греха очисти сердце.

Вознеси благоухание и из семидала памятную жертву и сделай приношение тучное, как бы уже умирающий;

и дай место врачу, ибо и его создал Господь, и да не удаляется он от тебя, ибо он нужен.

В иное время и в их руках бывает успех;

ибо и они молятся Господу, чтобы Он помог им подать больному облегчение и исцеление к продолжению жизни.

Но кто согрешает пред Сотворившим его, да впадет в руки врача!

Сын мой! над умершим пролей слезы и, как бы подвергшийся жестокому несчастию, начни плач; прилично облеки тело его и не пренебреги погребением его;

горький да будет плач и рыдание теплое, и продолжи сетование о нем, по достоинству его, день или два, для избежания осуждения, и тогда утешься от печали;

ибо от печали бывает смерть, и печаль сердечная истощит силу.

С несчастьем пребывает и печаль, и жизнь нищего тяжела для сердца.

Не предавай сердца твоего печали; отдаляй ее от себя, вспоминая о конце.

Не забывай о сем, ибо нет возвращения; и ему ты не принесешь пользы, а себе повредишь.

"Вспоминай о приговоре надо мною, потому что он также и над тобою; мне вчера, а тебе сегодня".

С упокоением умершего успокой и память о нем, и утешься о нем по исходе души его.

Мудрость книжная приобретается в благоприятное время досуга, и кто мало имеет своих занятий, может приобрести мудрость.

Как может сделаться мудрым тот, кто правит плугом и хвалится бичом, гоняет волов и занят работами их, и которого разговор только о молодых волах?

Сердце его занято тем, чтобы проводить борозды, и забота его - о корме для телиц.

Так и всякий плотник и зодчий, который проводит ночь, как день: кто занимается резьбою, того прилежание в том, чтобы оразнообразить форму; (38-28)сердце свое он устремляет на то, чтобы изображение было похоже, и забота его - о том, чтоб окончить дело в совершенстве.

(38-29)Так и ковач, который сидит у наковальни и думает об изделии из железа: дым от огня изнуряет его тело, и с жаром от печи борется он; (38-30)звук молота оглушает его слух, и глаза его устремлены на модель сосуда; (38-31)сердце его устремлено на окончание дела, и попечение его - о том, чтобы отделать его в совершенстве.

(38-32)Так и горшечник, который сидит над своим делом и ногами своими вертит колесо, (38-33)который постоянно в заботе о деле своем и у которого исчислена вся работа его:

(38-34)рукою своею он дает форму глине, а ногами умягчает ее жесткость; (38-35)он устремляет сердце к тому, чтобы хорошо окончить сосуд, и забота его - о том, чтоб очистить печь.

(38-36)Все они надеются на свои руки, и каждый умудряется в своем деле;

(38-37)без них ни город не построится, ни жители не населятся и не будут жить в нем;

(38-38)и однако ж они в собрание не приглашаются, на судейском седалище не сидят и не рассуждают о судебных постановлениях, не произносят оправдания и осуждения и не занимаются притчами;

(38-39)но поддерживают быт житейский, и молитва их - об успехе художества их.