Господи, Отче й Владико життя мого, не залиш мене їхньому замислові, не допусти, щоб я з-за них упав.
Хто бо думки мої батогом приборкає, а серце моє - повчанням мудрости, щоб не щадити мене у моїм невігластві та й щоб не пропустити їхніх гріхів,
щоб мої помилки не були побільшені, щоб мої гріхи не були помножені, щоб я не впав перед моїми ворогами й щоб не зловтішався мій ворог надо мною.
Господи, Отче й Боже життя мого, не допусти, щоб зір мій був гордовитий,
і лихе пожадання відверни від мене!
Змисловість і розпуста хай не володіють мною, не видавай мене сороміцьким пожаданням!
З уст повчання слухайте, діти! Хто їх берегтиме, той не пропаде.
Грішника впіймають власні уста, обмовник і гордий з-за них упадуть.
Уст не призвичаюй твоїх до клятви, не звикай бо клястись ім'ям Святого.
Бо як слуга, допитуваний стало, прутів при тому не уникає, так і той, хто кленеться ім'ям Господа постійно, чистим від гріха не залишиться.
Хто на клятви щедрий, сповниться беззаконням, і ніколи бич його дому не покине. Завинить, гріх його буде на ньому, а не вважатиме, то згрішить він подвійно. Нещиро поклянеться - не буде виправданий, а й хата його сповниться злиднів.
Буває бесіда, що до смерти провадить, - нехай її не буде у спадщині Якова! Таке від благочесних далеким буде, і вони у гріхах не будуть валятися.
Не призвичаюй уст до грубої нечемности, бо саме тут і грішне слово.
Про батька-матір своїх згадай, коли між вельможами будеш сидіти, щоб перед ними ти на оці мав їх, щоб не поводився ти, мов той дурень, - щоб не побажав ти радше не народитись та й не лихословив день твоїх народин.
Людина, що звикла робити закиди, вік свій увесь від того не виправиться.
Два роди (людей) гріхи помножують, а третій (на себе) гнів накликає:
пристрасть, мов жар палкий, гаряча, - вона не погасне, аж поки не зникне; чоловік, що нечистий власним тілом, - він не спочине, аж вогонь його спалить, - бо безстидний смакує від кожного хліба, тож не заспокоїться до самої смерти;
чоловік, що грішить супроти власного ложа, - він каже сам до себе: «Хто бо мене бачить? Темнота круг мене й стіни мене закривають, мене ніхто не бачить, - то чого мав би боятись? Всевишній гріхів моїх не згадає»,
а боїться ж бо він лиш людських очей і не знає того, що Господні очі, тисячекротно світліші від сонця, за всіма дорогами людськими наглядають та й промикаються в таємні закутини.
Ще перед сотворенням було йому все знане, а вже ж і тоді, коли воно - довершене.
Тож такого серед майдану міського скарають, і впіймають якраз там, де він і не сподівався.
А так і з жінкою, що покинула чоловіка й придбала спадкоємця від іншого:
перше бо - законові Всевишнього не корилась, потім - чоловікові кривду заподіяла, а потретє - вона перелюбом осквернилась і дітей привела від іншого чоловіка.
Тож і таку бо виведуть перед громаду, і дітей її як слід розслідять:
і діти її не закоріняться, не принесе плодів її віття.
Спомин про себе вона лишить на прокляття, і ганьба її не зітреться ніколи, -
і ті довідаються, що потім прийдуть, що немає нічого над острах Господній - нічого солодшого над зберігання Господніх заповідей.
-
-
-
-
Господи Батьку і Владико мого життя, не остав мене в їхній пораді, і не остав мене впасти в них.
Хто покладе бичування на моє розумування і напоумлення мудрости на моє серце, щоб не пощадили за мої незнання і не минули їхні гріхи,
щоб не помножилися мої незнання і мої гріхи не стали численними і я не впав перед противниками і не зрадів наді мною мій ворог, від яких далекою є надія твого милосердя?
Господи Батьку і Боже мого життя не дай гордості моїм очам
і відверни від мене пожадання.
Хай пожадання живота і спілкування не охоплять мене, і не видай мене безсоромній душі. Напоумлення Уст
Діти, послухайте напоумлення уст, і хто береже не схибить.
Грішник буде схоплений своїми устами, і зневажливий і гордий згіршаться ними.
Не клади клятви твоїми устами і не призвичаюйся до називання святого імени.
Бо так як раб допитаний завжди від рани не відступить, так і хто кленеться і називає завжди від гріха не очиститься.
Чоловік, що багато кленеться, наповниться беззаконня, і не вступиться бичування з його дому. Якщо переступить, гріх його на ньому, і якщо не зважатиме, він подвійно згрішив. І якщо на марно поклявся, не оправдається, бо його дім наповниться нападами.
Є мова покрита смертю, хай не знайдеться в наслідді Якова. Бо це все відступить від побожних, і не перебуватимуть в гріхах.
Не поклади погане ненапоумлення твоїми устами, бо в ньому є слово гріха.
Згадай батька і твою матір, бо сидиш серед вельмож, щоб часом ти не забувся перед ними і за твоїм звичаєм не став нерозумним і не забажав, щоб ти не народився, і не прокляв день твого народження.
Людина, що звикла до слів погорди, не напоумиться в усіх своїх днях.
Два види множать гріхи, і третий нанесе гнів.
Душа тепла як горіючий огонь, не згаситься аж доки не застине. Чоловік розпусний в тілі свого тіла не спиниться, аж доки не запалить огонь. Кожний хліб солодкий для розпусної людини, вона не перестане аж доки не помре.
Людина, що злізає з свого ліжка, кажучи у своїй душі: Хто мене бачить? Темрява довкруги мене, і стіни мене покривають, і ніхто мене не бачить. Чого настрашуся? Всевишний не згадає моїх гріхів.
І його страх - очі людей, і він не пізнав, що господні очі десят тисяч разів світліші від сонця, що вони дивляться на всі людські дороги, і що пізнають тайні часті.
Раніше ніж створене все Ним пізнане, і так після закінчення.
Цей пімститься на вулицях міста, і де не взнав, буде притиснений.
Так і жінка, що оставила чоловіка, і що пристала до насліддя чужого (чоловіка).
Бо поперше не послухала закон Всевишнього, і подруге переступила проти свого чоловіка, і потретє вчинила перелюб в розпусті і привела дітей від чужого чоловіка.
Вона буде виведена до збору, і будуть відвідини на її дітях.
Не будуть дані їй діти на корінь, і її галуззя не принесуть плоду.
На прокляття оставить свою память, і її погорда не забереться
і пізнають ті, що осталися, що нічого не краще від господнього страху, і ніщо не солодше від того, щоб сприймати господні заповіді. Іти за Богом велика слава, а довжина днів бути тобі Ним забраним. Похвала Мудрости
1 Господи, Отче и Владыко жизни моей! Не оставь меня на волю их и не допусти меня пасть чрез них.
2 Кто приставит бич к помышлениям моим и к сердцу моему наставника в мудрости, чтобы они не щадили проступков моих и не потворствовали заблуждениям их;
3 чтобы не умножались проступки мои и не увеличивались заблуждения мои; чтобы не упасть мне пред противниками, и чтобы не порадовался надо мною враг мой?
4 Господи, Отче и Боже жизни моей! Не дай мне возношения очей и вожделение отврати от меня.
5 Пожелания чрева и сладострастие да не овладеют мною, и не предай меня бесстыдной душе.
6 Выслушайте, дети, наставление для уст: соблюдающий его не будет уловлен своими устами.
7 Уловлен будет ими грешник, и злоречивый и надменный преткнутся чрез них.
8 Не приучай уст твоих к клятве
9 и не обращай в привычку употреблять в клятве имя Святаго.
10 Ибо, как раб, постоянно подвергающийся наказанию, не избавляется от ран, так и клянущийся непрестанно именем Святаго не очистится от греха.
11 Человек, часто клянущийся, исполнится беззакония, и не отступит от дома его бич. (23-12)Если он согрешит, грех его на нем; и если он вознерадел, то сугубо согрешит; (23-13)и если он клялся напрасно, то не оправдается, и дом его наполнится несчастьями.
(23-14)Есть речь, облеченная смертью: да не найдется она в наследии Иакова! (23-15)Ибо от благочестивых все это будет удалено, и они не запутаются во грехах.
(23-16)Не приучай твоих уст к грубой невежливости, ибо при ней бывают греховные слова.
(23-17)Помни об отце и о матери твоей, когда сидишь среди вельмож, (23-18)чтобы тебе не забыться пред ними и по привычке не сделать глупости, и не пожелать, что лучше бы ты не родился, и не проклясть дня рождения твоего.
(23-19)Человек, привыкающий к бранным словам, во все дни свои не научится.
(23-20)Два качества умножают грехи, а третье навлекает гнев:
(23-21)душа горячая, как пылающий огонь, не угаснет, пока не истощится; (23-22)человек, блудодействующий в теле плоти своей, не перестанет, пока не прогорит огонь. (23-23)Блуднику сладок всякий хлеб: он не перестанет, доколе не умрет.
(23-24)Человек, который согрешает против своего ложа, говорит в душе своей: "кто видит меня? (23-25)Вокруг меня тьма, и стены закрывают меня, и никто не видит меня: чего мне бояться? Всевышний не воспомянет грехов моих".
(23-26)Страх его - только глаза человеческие, (23-27)и не знает он того, что очи Господа в десять тысяч крат светлее солнца (23-28)и взирают на все пути человеческие, и проникают в места сокровенные.
(23-29)Ему известно было все прежде, нежели сотворено было, равно как и по совершении.
(23-30)Такой человек будет наказан на улицах города и будет застигнут там, где не думал.
(23-31)Так и жена, оставившая мужа и произведшая наследника от чужого:
(23-32)ибо, во-первых, она не покорилась закону Всевышнего, во-вторых, согрешила против своего мужа и, в-третьих, в блуде прелюбодействовала и произвела детей от чужого мужа.
(23-33)Она будет выведена пред собрание, и о детях ее будет исследование.
(23-34)Дети ее не укоренятся, и ветви ее не дадут плода.
(23-35)Она оставит память о себе на проклятие, и позор ее не изгладится.
(23-36)Оставшиеся познают, что нет ничего лучше страха Господня и нет ничего сладостнее, как внимать заповедям Господним. (23-37)Великая слава - следовать Господу, а быть тебе принятым от Него - долгоденствие.