19

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

А на безбожних аж до кінця виллявся гнів немилосердний, | бо він знав наперед, що буде з ними, -

що вони, дозволивши вийти | і відпустивши їх поспішно, | роздумають і кинуться навздогін за ними.

Справді, ще в жалобі були, | ще плакали над гробами померлих, | а таки вже вхопилися в нестямі за інший намір | і тих, кого просили вийти, переслідували, немов утікачів.

На цю бо крайність штовхнула їх присуджена доля, | яка вибила їм з пам'яті те, що було сталося, | щоб доповнити кару, якої бракувало до їхніх мук;

і коли народ твій ступив на чудесну дорогу, | ті - знайшли нечувану смерть.

Бо все творіння, підлягаючи твоїм наказам, | перетворилося знов у своїй природі, | щоб твої діти збереглися цілі.

І видно було хмару, що отіняла табір, | і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода стояла. | Червоне море стало битим шляхом, | зеленою рівниною - буруни могутні.

Ним увесь народ пройшов, під захистом руки твоєї, | оглядаючи дивні чудеса.

Вони паслися, наче коні, | стрибали, мов ягнята, | славлячи тебе, Господи, що врятував їх.

Вони пам'ятали те, що сталося з ними на вигнанні, | як замість тварин земля вивела комарів із себе | і замість водяних створінь ріка виригнула без ліку жаб. 11. Пізніше бачили, як виникали нові птахи, | коли, спонукаю жадобою, вони домагались вибагливих страв;

їм бо на втіху знялись від моря перепелиці.

На грішних же спали кари, | і не без попередніх знаків - сильних громів; | вони страждали слушно за свої власні лукавства, | бо виявили ненависть запеклу до чужинців.

Одні бо не приймали знайомих, коли ті прибували, | другі ж гостей-добродіїв у рабство обернули.

Та не тільки це, - бо для перших буде якась кара, | вони бо відразу вже прийняли чужинців ворожо;

другі ж прийняли тих врочисто, | і які вже зажили однакових з ними прав, | страшними опісля роботами гнобили їх.

Тож і були побиті сліпотою, | як ті під дверима праведника, | коли, огорнуті страшною пітьмою, | кожен шукав власних дверей порогу.

Отак і первні змінювались між собою, | так, як на гарфі звуки змінюють лад, | хоча й зберігають саме властиве звучання, | - як це й можна докладно виснувати з того, що сталося.

Тварини сухопутні на водяних обертались, | а ті, що плавають, вилазили на землю.

Вогонь збільшував у воді власну силу, | а вода забувала свою гасильну властивість.

Полум'я ж не шкодило тілу кволих тварин, що в ньому ходили, | ані не танув, схожий на іней, | той рід небесної поживи, який так легко тане.

Так, Господи, ти всяким робом звеличив люд твій і прославив, | і не покинув його, а повсякчас і скрізь стояв при ньому.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

А на безбожних настав немилосердний гнів аж до кінця. Бо Він передбачив їх і те, що має бути,

що вони повернувшись, щоб відійти, і з поспіхом відіславши їх, розкаявшись, гнатимуться (за ними).

Бо ще маючи в руках плач і голосячи над гробами мертвих, прийняли іншу думку безумности, і тих, кого благаючи викинули, за цими гналися як за втікачами.

Бо їх тягнула до цього кінця (їх) гідна природна потреба і вклала забуття подій, щоб вони сповнили осталу муку карання,

і твій нарід випробував преславну мандрівку, а вони знайшли чужу смерть.

Бо усе створіння у власному роді знову згори наново зображене було, служачи своїм приписам, щоб твої раби були збережені непошкодженими.

Як табір отінювала хмара, показалася суша з виступаючої землі де раніше стояла вода, з Червоного моря дорога без перешкоди, і з сильної хвилі рівнина, що видає зелень.

Нею всім народом вони пройшли хоронені твоєю рукою, бачачи подивугідні знаки.

Бо попаслися як коні і поскакали як ягнята хвалячи Тебе, Господи, що визволяв їх.

Бо вони ще згадували те, що в їхньому поселенні, як замість животних земля видала комарів, а ріка замість риби викинула множество жаб. (19-11)А на кінець побачили новий рід птиць, бо проваджені бажанням попросили солодости їжі.

(19-12)Бо на (їхнє) пожадання вийшли їм з моря перепелиці.

(19-13)І муки прийшли на грішних не без попередних знаків силою блискавиць. Бо вони праведно потерпіли через власне зло, бо виказували дуже погану ненависть до чужинців.

(19-14)Бо ті не приймали незнаних, що прибували, а вони чужих добродіїв робили рабами.

(19-15)І не тільки, але якийсь згляд буде для тих, томущо ворожо приймали чужих.

(19-16)Вони ж прийнявши їх з святкуваннями, тих, що пристали до праведних звичаїв, озлобили страшними болями.

(19-17)Але й були побиті незрячістю так як тамті при дверях праведного, коли покриті безмірною темрявою кожний шукає вхід до власних дверей.

(19-18)Бо через них змінені стихії, так як в гуслях звуки ритму міняють імя, завжди остаючись звуком, так як докладно можна сприйняти з виду того, що сталося.

(19-19)Бо суша змінилася на водяне, і те, що плаває, вийшло на землю.

(19-20)Огонь був сильний у воді власною силою, і вода забула природу, що загашує.

(19-21)Знову полумя не знищило тіла тих тлінних животних, що проходили, ані не стопили ледоподібне, таючий рід безсмертної їжі.

(19-22)Бо в усьому, Господи, Ти звеличив твій нарід і Ти прославив і не знехтував, будучи присутним в усякому часі і місці.

Російський синодальний переклад

А над нечестивыми до конца тяготел немилостивый гнев, ибо Он предвидел и будущие их дела,

что они, позволив им отправиться и с поспешностью выслав их, раскаются и погонятся за ними,

ибо, еще имея в руках печали и рыдая над гробами мертвых, они возымели другой безумный помысл, и тех, кого с мольбою высылали, преследовали, как беглецов.

Влекла же их к тому концу судьба, которой они были достойны, и она навела забвение о случившемся, дабы они восполнили наказание, недостававшее к их мучениям,

и дабы народ Твой совершил славное путешествие, а они нашли себе необычайную смерть.

Ибо вся тварь снова свыше преобразовалась в своей природе, повинуясь особым повелениям, дабы сыны Твои сохранились невредимыми.

Явилось облако, осеняющее стан, а где стояла прежде вода, показалась сухая земля, из Чермного моря -- беспрепятственный путь, и из бурной пучины -- зеленая долина.

Покрываемые Твоею рукою, они прошли по ней всем народом, видя дивные чудеса.

Они паслись как кони и играли как агнцы, славя Тебя, Господи, Избавителя их,

ибо они еще помнили о том, что случилось во время пребывания их там, как земля вместо рождения других животных произвела скнипов, и река вместо рыб извергла множество жаб.

А после они увидели и новый род птиц, когда, увлекшись пожеланием, просили приятной пищи,

ибо в утешение им налетели с моря перепелы, а грешных постигли наказания не без знамений, бывших силою молний Они справедливо страдали за свою злобу,

ибо они более сильную питали ненависть к чужеземцам: иные не принимали незнаемых странников, а эти порабощали благодетельных пришельцев.

И мало этого, но еще будет суд на них за то, что те враждебно принимали чужих,

а эти, с радостью приняв, потом уже пользовавшихся одинаковыми правами стали угнетать ужасными работами.

Посему они поражены были слепотою, как те некогда при дверях праведника, когда, будучи объяты густою тьмою, искали каждый входа в его двери.

Самые стихии изменились, как в арфе звуки изменяют свой характер, всегда оставаясь теми же звуками; это можно усмотреть чрез тщательное наблюдение бывшего.

Ибо земные животные переменялись в водяные, а плавающие в водах выходили на землю.

Огонь в воде удерживал свою силу, а вода теряла угашающее свое свойство;

пламя наоборот не вредило телам бродящих удоборазрушимых животных, и не таял легко растаявающий снеговидный род небесной пищи.

Так, Господи, Ты во всем возвеличил и прославил народ Твой, и не оставлял его, но во всякое время и на всяком месте пребывал с ним.