12

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Бо твій дух нетлінний у всьому.

Ось чому тих, що падають, ти караєш легко | і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, | щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.

Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів

за їхні злочини преганебні, | за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,

за їхні немилосердні дітовбивства, | за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, | посвячені у таємному бенкетуванні;

родителів, убивників безпомічних дітей, | вирішив ти вигубити руками батьків наших,

щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш, | прийняла гідних поселенців - дітей Божих.

Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів, | виславши перед твоїм військом шершнів, | щоб вони винищували їх поволі:

не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих, | чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, -

лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння, | хоч відав добре, що їхній рід лукавий, | що їхня злоба - вроджена їм | і що думки їхні незмінні були б повіки, -

бо це було поріддя прокляте від початку. | Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.

Бо хто ж насмілився б сказати; «Що ти вдіяв?» | Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму? | І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив? | Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?

Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш, | щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;

ані царя чи якогось володаря, спроможного | кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.

Ти, справедливий, усім керуєш по правді: | чужа бо твоїй могутності думка засуджувати | того, хто на кару не заслужив.

Твоя бо сила - справедливости основа, | а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.

Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику; | у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.

Та ти - Владика сили, судиш ласкаво | і провадиш нас вельми дбайливо, | бо коли тільки захочеш, - можеш.

Таким діянням ти навчив народ свій, | що праведник має бути чоловіколюбцем, | і розбудив в своїх дітей добру надію, | що за гріхи даєш покаяння.

Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти, | скарав ти так вирозуміло й поблажливо, | давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,

то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх, | яких батькам з клятвою й заповітами | дав ти найкращі обітниці?

Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів, | щоб ми, коли судитимем, пам'ятали на твою доброту, | а коли нас судять, - надіялись на милосердя.

Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві, | ти мучив їхнім власним мерзенством.

Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали, | взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, | обмануті, наче нерозумні діти.

Тому, немов на хлоп'ят безглуздих, | наслав ти на них неповажну кару.

Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара, | зазнають суду, що гідний Бога.

А страждаючи від цих істот, гнівались | на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; | допіру тоді, кого раніше зреклися знати, - | визнали за правдивого Бога; | тим то впав на них найважчий осуд.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

Бо твій нетлінний дух є в усіх.

Тому тих, що падуть Ти коротко картаєш і, згадуючи те в чому грішать, напоумлюєш, щоб відкинувши зло повірили Тобі, Господи.

Бо і давніх мешканців святої твоєї землі

Ти зненавидів томущо вони чинили дуже погане, діла ворожбитства і непреподобні жертви

і немилосердні вбивства дітей і празник їдження людського тіла і крови посеред священних празників,

і батьків, вбивців безпомічних душ, Ти забажав вигубити руками наших батьків,

щоб гідне переселення божих рабів сприйняла та земля, що у Тебе з усього найцінніша.

Але і цих, як людей, Ти пощадив, а післав оси передвісників твого війська, щоб їх помало вигубили.

Не томущо Ти є безсилним в бою безбожних підпорядкувати праведним, чи страшним звірам, чи страшним словом вигубити по одному.

А судячи потрохи Ти давав місце покаянню, не без знання, що їхній рід поганий і їхня злоба вроджена, і що на віки не зміниться їхній задум,

бо насіння було прокляте від початку. Ані не з пошани до когось Ти давав відпущення за те, чим згрішили.

Бо хто скаже: Що Ти зробив? Чи хто протиставитиметься твому судові? Хто ж Тебе оскаржить за вигублені народи, що Ти доконав? Або хто вийде напроти Тебе як месник, за безбожних людей?

Бо й немає Бога опріч Тебе, який за все дбає, щоб Ти показав, що Ти не без правди судив,

ані цар чи тиран не зможе Тобі протиставитися за тих, кого Ти покарав.

А будучи праведним Ти все праведно поступаєш, вважаючи чужим твоїй силі засудити на кару того, що не заслужив.

Бо твоя сила початок праведності, і те, що Ти всіма володієш, чинить, щоб Ти всіх щадив.

Бо Ти показуєш силу тому, що не вірить в повноту сили, і тим, що знають, доказуєш сміливість.

Ти ж володіючи силою судиш з рівновагою і з великою пощадою про нас дбаєш. Бо Тобі властивим є могти коли хочеш.

А ти навчив твій нарід через ці діла, що треба щоб праведний був чоловіколюбний, і Ти вкладв у твоїх синів добру надію, що даєш покаяння за прогріхи.

Бо якщо Ти так покарав ворогів твоїх рабів і тих, що заслужили на смерть, даючи часи і місце витверезіння і відпущення, в яких змінять злобу,

з яким дбанням Ти судив твоїх синів, батькам яких Ти дав клятви і завіти, обітниці дібр?

Отже напоумляючи нас, Ти бичуєш наших ворогів десятками тисяч (більше), щоб ми судячи переймалися твоєю добротою, а суджені ми очікували милосердя.

Тому і тих, що неправедно жили в безумності життя Ти мучив власними мерзостями.

Бо вони далеко заблукали блуканням доріг, маючи за богів те, що й між живими є безчесне між соромним, будучи обманені наче безумні немовлята.

Через це як безсловесним рабам Ти післав суд на висмівання.

Вони ж не напоумившись змагом кари випробують гідний суд божий.

Бо те, чим вони, терплячи, були невдоволені, за цих, яких вважали за богів, ними мучені, знаючи, того, якого давно відрікалися знати, пізнали правдивого Бога. Тому й на них найшов кінець осудження.

Російський синодальний переклад

Нетленный Твой дух пребывает во всем.

Посему заблуждающихся Ты мало-помалу обличаешь и, напоминая им, в чем они согрешают, вразумляешь, чтобы они, отступив от зла, уверовали в Тебя, Господи.

Так, возгнушавшись древними обитателями святой земли Твоей,

совершавшими ненавистные дела волхвований и нечестивые жертвоприношения,

и безжалостными убийцами детей, и на жертвенных пирах пожиравшими внутренности человеческой плоти и крови в тайных собраниях,

и родителями, убивавшими беспомощные души,-- Ты восхотел погубить их руками отцов наших,

дабы земля, драгоценнейшая всех у Тебя, приняла достойное население чад Божиих.

Но и их, как людей, Ты щадил, послав предтечами воинства Твоего шершней, дабы они мало-помалу истребляли их.

Хотя не невозможно было Тебе войною покорить нечестивых праведным, или истребить их страшными зверями, или грозным словом в один раз;

но Ты, мало-помалу наказывая их, давал место покаянию, зная однако, что племя их негодное и зло их врожденное, и помышление их не изменится во веки.

Ибо семя их было проклятое от начала, и не из опасения перед кем-либо Ты допускал безнаказанность грехов их.

Ибо кто скажет: "что Ты сделал?" или кто противостанет суду Твоему? и кто обвинит Тебя в погублении народов, которых Ты сотворил? Или какой защитник придет к Тебе с ходатайством за неправедных людей?

Ибо кроме Тебя нет Бога, который имеет попечение о всех, чтобы доказывать Тебе, что Ты несправедливо судил.

Ни царь, ни властелин не в состоянии явиться к Тебе на глаза за тех, которых Ты погубил.

Будучи праведен, Ты всем управляешь праведно, почитая несвойственным Твоей силе осудить того, кто не заслуживает наказания.

Ибо сила Твоя есть начало правды, и то самое, что Ты господствуешь над всеми, располагает Тебя щадить всех.

Силу Твою Ты показываешь не верующим всемогуществу Твоему, и в не признающих Тебя обличаешь дерзость;

но, обладая силою, Ты судишь снисходительно и управляешь нами с великою милостью, ибо могущество Твое всегда в Твоей воле.

Но такими делами Ты поучал народ Твой, что праведному должно быть человеколюбивым, и внушал сынам Твоим благую надежду, что Ты даешь время покаяния во грехах.

Ибо, если врагов сынам Твоим и повинных смерти Ты наказывал с таким снисхождением и пощадою, давая им время и побуждение освободиться от зла,

то с каким вниманием Ты судил сынов Твоих, которых отцам Ты дал клятвы и заветы благих обетований!

Итак, вразумляя нас, Ты наказываешь врагов наших тысячекратно, дабы мы, когда судим, помышляли о Твоей благости и, когда бываем судимы, ожидали помилования.

Посему-то и тех нечестивых, которые проводили жизнь в неразумии, Ты истязал собственными их мерзостями,

ибо они очень далеко уклонились на путях заблуждения, обманываясь подобно неразумным детям и почитая за богов тех из животных, которые и у врагов были презренными.

Посему, как неразумным детям, в посмеяние послал Ты им и наказание.

Но, не вразумившись обличительным посмеянием, они испытывали заслуженный суд Божий.

Ибо, что они сами терпели с досадою, то же увидев на тех, которых считали богами и чрез которых были наказываемы, они познали Бога истинного, Которого прежде отрекались знать; (12-28) посему и пришло на них окончательное осуждение.