Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре.
Вони пройшли через безлюдну пустиню і і в місцях неприступних намети розіп'яли.
Стали проти ворогів і противників відбили.
У своїй спразі вони до тебе візвал | і з стрімкої скелі дана їм була ода, | і лік на згагу з каміння твердого.
І те, чим вороги їхні були покарані, | вийшло їм надобре в їхній скруті.
Замість постійних джерел ріки, | що, кари ради за наказ дітей убивати,
скаламутилась брудною кров'ю, | ти дав їм несподівано води подостатком,
унаочнивши тогочасною спрагою, | як ти скарав противників.
Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне, | вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо.
Цих ти випробував як батько, що остерігає, | а тих карав як суворий цар, що засуджує.
Чи близько, чи далеко - вони мучились однаково.
Бо подвійний огорнув їх смуток, | і, зідхавши, вони споминали минуле:
3 довідались бо, що їхніми карами | інші були ущасливлені, | тож вбачали вони в тому Господа.
Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши, | відцурались, - при кінці подій подивляли, | зазнавши спраги не тієї, що праведні.
За їхні думки безглузді, ледачі, | якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним | та тваринам мізерним честь віддавали, | зіслав ти на них як кару силу тварин нерозумних,
щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається.
Твоїй бо руці всемогутній, | яка створила світ із безформної маси, | не було затяжко наслати на них | силу ведмедів або грізних левів,
або звірів новостворених, прелютих, незнаних, | чи таких, що вогнем дишуть, | чи таких, що люто бухають смердючим димом, | чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють.
Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити, | але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити;
ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, | переслідувані твоєю справедливістю | і зметені подихом твоїм могутнім, | - але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.
Бо виявити велику твою силу ти завжди спроможен, | та й хто міг би встрятись потузі рамена твого?
Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед тобою, | наче роси крапля, що вранці падає на землю.
Ти милуєш усіх, бо ти все можеш, | і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння.
Ти любиш усе, що існує, | і не бридишся нічим з того, що сотворив; | бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би.
Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був? | Або як би щось могло зберегтися, | коли б ти його (до існування) не покликав?
Та ти щадиш усе, бо воно - твоє, Господи життєлюбний.
-
-
-
-
Вона попровадила їхні діла рукою святого пророка.
Вони пройшли незамешкану пустиню і поставили шатра в непрохідних.
Стали проти ворогів і відбили ворогів.
Були спрагнені і покликали до тебе, і їм дано воду з нетесаного каменя і оздоровленя від жажди з твердого каменя.
Бо через це потерпіли їхні вороги, через це вони в трудах зазнали добро.
А замість джерела вічної ріки змішаного з поганою кровю
за приказом на оскарження вбивства немовлят Ти їм дав безмірну понад надію воду,
показавши через що Ти тоді мучив спраглих як ворогів.
Бо коли були випробовані, і напоумлювані в милосерді, пізнали як в гніві суджені безбожні мучилися.
Бо Ти випробував цих, навчаючи як батько, а Ти дослідив тих, засуджуючи як строгий цар.
І відсутні і присутні однаково були вигублені.
Бо їх охопив подвійний смуток і стогін задля памяті минулого.
Бо коли вони через власні муки почули, що тим чинять добро, сприйняли Господа.
Бо того, від кого давно відмовилися кплячи, відкинувши відсуненням, в кінці подій подивляли, терплячи спрагу не подібну до праведних.
А задля безумних задумів їхньої неправедності, в яких блудячи почитали безсловесні змії і поганих звірів, Ти наслав на них множество безсловесних животних на пімсту,
щоб пізнали, що тим, чим хтось грішить, цим буде мучений.
Бо і твоя всесильна рука, що створила світ з матерії без виду, не є неспроможна послати їм множество ведмедів, чи жорстоких левів,
чи новостворених невідомих звірів повних гніву, чи які видають подихи, що дишуть огнем, чи сморід розсіяного диму, чи вистрілюють страшні іскри з очей,
яких шкідливість не лише могла їх вигубити, але і вид, перестрашивиши, знищити.
І без цього вони могли впасти від одного подиху переслідувані судом і розсіяні духом твоєї сили. Але Ти все постановив за мірою і числом і вагою.
Бо Тобі завжди можливо бути дуже сильним, і хто спротивиться силі твого рамена?
Бо ввесь світ перед Тобою як важка на вазі і як крапля ранної роси, що зійшла на землю.
А Ти милосердишся над всіма, бо все можеш, і не зглядаєшся на гріхи людей для покаяння.
Бо Ти любиш все, що є, і Ти не зогидив нічим з того, що Ти створив. Бо якби Ти щось ненавидів Ти не створив би.
Як же осталося б щось, якщо б Ти не забажав, чи збереглося б (якщо б) не (було) призване Тобою?
А Ти щадиш усе, бо воно твоє, Владико, любителю душ.
Она благоустроила дела их рукою святого пророка:
они прошли по необитаемой пустыне, и на непроходных местах поставили шатры;
противостали неприятелям и отмстили врагам;
томились жаждою и воззвали к Тебе, и дана им была вода из утесистой скалы и утоление жажды-- из твердого камня.
Ибо, чем наказаны были враги их, (11-6) тем они, находясь в затруднении, были облагодетельствованы:
(11-7)вместо источника постоянно текущей реки, смрадною кровью возмущенной,
(11-8)в обличение их детоубийственного повеления, Ты неожиданно дал им обильную воду,
(11-9)показав тогда чрез жажду, как Ты наказал их противников.
(11-10)Ибо, когда они были испытываемы, подвергаясь, впрочем, милостивому вразумлению, тогда познали, как мучились во гневе судимые нечестивые;
(11-11)потому что их Ты испытывал, как отец, поучая, а тех, как гневный царь, осуждая, истязал.
(11-12)И отсутствовавшие и присутствовавшие одинаково пострадали:
(11-13)их постигла сугубая скорбь и стенание от воспоминания о прошедшем.
(11-14)Они, когда услышали, что чрез их наказания те были облагодетельствованы, познали Господа.
(11-15)Кого они прежде, как отверженного, отреклись с ругательством, Тому в последствие событий удивлялись, потерпев неодинаковую с праведными жажду.
(11-16)А за неразумные помышления их неправды, по которым они в заблуждении служили бессловесным пресмыкающимся и презренным чудовищам, Ты в наказание наслал на них множество бессловесных животных,
(11-17)чтобы они познали, что, чем кто согрешает, тем и наказывается.
(11-18)Не невозможно было бы для всемогущей руки Твоей, создавшей мир из необразного вещества, наслать на них множество медведей или свирепых львов,
(11-19)или неизвестных новосозданных лютых зверей, или дышащих огненным дыханием, или извергающих клубы дыма, или бросающих из глаз ужасные искры,
(11-20)которые не только повреждением могли истребить их, но и ужасающим видом погубить.
(11-21)Да и без этого они могли погибнуть от одного дуновения, преследуемые правосудием и рассеваемые духом силы Твоей; но Ты все расположил мерою, числом и весом.
(11-22)Ибо великая сила всегда присуща Тебе, и кто противостанет силе мышцы Твоей?
(11-23)Весь мир пред Тобою, как колебание чашки весов, или как капля утренней росы, сходящей на землю.
(11-24)Ты всех милуешь, потому что все можешь, и покрываешь грехи людей ради покаяния.
(11-25) Ты любишь все существующее, и ничем не гнушаешься, что сотворил, ибо не создал бы, если бы что ненавидел.
(11-26)И как могло бы пребывать что-либо, если бы Ты не восхотел? Или бы как сохранилось бы то, что не было призвано Тобою?
(11-27)Но Ты все щадишь, потому что все Твое, душелюбивый Господи.