Я теж людина смертна, як і всі інші, | первоствореного нащадок, який із землі походить. | У материнському лоні уклалось моє тіло;
за десять місяців стужавів я в крові - | із сім'я чоловіка й насолоди, що із сном приходить.
Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає, | і перший крик мій - плач був, як у всіх дитяток.
І вирощено мене в пелюшках старанно.
Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування.
Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід.
Ось чому я моливсь, і дано мені розум, | візвав я, і дух мудрости зійшов на мене.
Її волів я радше, ніж берла й престоли. | Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею.
А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, | бо все золото на світі перед нею - піску дрібка, | а срібло - як болото, супроти неї.
Я полюбив її понад здоров'я і вроду, | я волів її мати над світло, | бо блиск від неї сну не знає.
От і прийшли до мене з нею разом усі блага, | і в руках її багатство незліченне.
Зрадів я тому всьому, бо то мудрість його приводить, | одначе я не відав, що це вона тому всьому мати.
Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.
Вона бо для людей - скарб невичерпний. | Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять | і єднаються з ним завдяки дарам її повчань.
Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, | і мислити думки, достойні дарувань, | бо сам він провідник мудрости | і керує мудрими.
В руці його і ми, і слова наші, | і вся наша обачність, і хист до діла.
Він бо мені дав справжнє знання того, що є, | і я знаю устрій та силу первнів,
часів початок, кінець і середину, | зміни сонцезворотів і чергування пір року,
круги років й розташування зір,
природу тварин і гони звірів, | потугу духів і думки людей, | різні рослини і властивості корінців.
Усе, що тільки є тайне і явне, -пізнав я, | бо навчила мене творителька всього - мудрість.
Є бо у ній дух розумний, святий, | однородний, многовидний, витончений, | діяльний, проникливий, неоскверненний, | ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий,
нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, | постійний, певний, безжурний, | всемогутній, вседоглядний, | що пронизує всі духи | розумні, чисті, щонайніжніші.
Мудрість бо понад усякий рух рухливіша: | чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує.
Вона - подув Божої сили | і чистий виплив слави Вседержителя; | тому нічого заплямленого не впаде на неї.
Вона - вічного світла відблиск, | безплямне дзеркало Божого діяння | і образ його доброти.
Хоч і одна, вона все може; | і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; | вона з роду в рід у святі душі сходить | і робить з них друзів Божих та пророків.
Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе.
Вона ж над сонце краща, | понад увесь зоряний світ. | У порівнянні зо світлом вона з'являється перша,
бо світло поступається ночі, | а мудрости зло не подолає.
-
-
-
-
Бо і я смертний чоловік подібний до всіх і народжений від того, що народився, від першого створеного. І мені в лоні матері надано тіло
в десяти місячнім часі, стиснений в крові, з насіння чоловіка і насолоди, що прийшла зі сном.
І я, народившись, втягнув спільне повітря і я впав на землю подібну з природи, я подібно до всіх видав перший голос, плачучи.
Я був з дбанням вигодований в пеленках.
Бо ніякий цар не мав іншого початку народження,
а для всіх один вхід в життя і однаковий вихід.
Через це я помолився, і мені дано розумність. Я закликав, і на мене найшов дух мудрости.
Я її вважав за кращу від скипетрів і престолів і я вважав багацтво за ніщо в порівнанні з нею.
До неї я не уподібнив ані дорогоцінний камінь, бо всяке золото перед її видом трохи піску, і срібло перед нею вважатиметься за болото.
Я її полюбив понад здоровя і красу і я її більше бажав мати ніж світло, бо не згасає світло, що з неї.
А до мене з нею прийшло разом все добро і в її руках незчислиме багацтво.
Я розвеселився усім, бо ними провадить мудрість, я ж не пізнав, що вона їхня матір.
Я навчився без обмани і подаю без зависти, не скриваю її багацтво.
Бо вона невичерпний скарб для людей, (а) ті, що його придбали, встановили дружбу з Богом, скріплені дарами напоумлення.
Мені ж хай Бог дасть говорити за пізнанням і збагнути праведно дане, бо Він і є провідником мудрости і виправителем мудрих.
Бо в його руці і ми і наші слова і вся розумність і вміння діл.
Бо Він дав мені те, що є правдиве пізнання, щоб знати склад світу і ділання стихій,
початок і кінець і середину часів, переміни обичаїв і зміни часів,
круги літа і розставлення звізд,
єство живих і гніви звірів, духи сили і роздумування людей, різнородність рослин і сили коріння,
те, що є сховане і явне я пізнав. Бо мені показала мудрість - творець всього.
Бо в ній святий дух, що пізнає, єдинородний, многоденний, легкий, добре порушний, ясний, пречистий, явний, що не підпадає пошкодженню, що любить добро, бистрий,
не до спинення, що чинить добро, що любить людей, стійкий, певний, без клопоту, всесильний, всевидючий, і що прошиває всіх розумних чистих дуже легких духів.
Бо мудрість рухливіша від усякого руху, а проходить і вміщає все через чистоту.
Бо вона є подихом божої сили і виливаня чистої слави Вседержителя. Через це до неї не припаде нічого скверного.
Бо вона є світінням вічного світла і непорочне дзеркало божої сили і образ його доброти.
А будучи одною все може і чистить все те, що є в ній, і в родах, входячи в душі преподобних, будує божих друзів і пророків.
Бо Бог не любить нікого хіба того, що мешкає з мудрістю.
Бо вона гарніша від сонця і понад всяке розсташування звізд, (а) прирівняна до світла буде світлішою.
Бо ж вона приймає ніч, а зло не переможе мудрости.
И я человек смертный, подобный всем, потомок первозданного земнородного.
И я в утробе матерней образовался в плоть в десятимесячное время, сгустившись в крови от семени мужа и услаждения, соединенного со сном,
и я, родившись, начал дышать общим воздухом и ниспал на ту же землю, первый голос обнаружил плачем одинаково со всеми,
вскормлен в пеленах и заботах;
ибо ни один царь не имел иного начала рождения:
один для всех вход в жизнь и одинаковый исход.
Посему я молился, и дарован мне разум; я взывал, и сошел на меня дух премудрости.
Я предпочел ее скипетрам и престолам и богатство почитал за ничто в сравнении с нею;
драгоценного камня я не сравнил с нею, потому что перед нею все золото--ничтожный песок, а серебро-- грязь в сравнении с нею.
Я полюбил ее более здоровья и красоты и избрал ее предпочтительно перед светом, ибо свет ее неугасим.
А вместе с нею пришли ко мне все блага и несметное богатство через руки ее;
я радовался всему, потому что премудрость руководствовала ими, но я не знал, что она-- виновница их.
Без хитрости я научился, и без зависти преподаю, не скрываю богатства ее,
ибо она есть неистощимое сокровище для людей; пользуясь ею, они входят в содружество с Богом, посредством даров учения.
Только дал бы мне Бог говорить по разумению и достойно мыслить о дарованном, ибо Он есть руководитель к мудрости и исправитель мудрых.
Ибо в руке Его и мы и слова наши, и всякое разумение и искусство делания.
Сам Он даровал мне неложное познание существующего, чтобы познать устройство мира и действие стихий,
начало, конец и средину времен, смены поворотов и перемены времен,
круги годов и положение звезд,
природу животных и свойства зверей, стремления ветров и мысли людей, различия растений и силы корней.
Познал я все, и сокровенное и явное, ибо научила меня Премудрость, художница всего.
Она есть дух разумный, святый, единородный, многочастный, тонкий, удобоподвижный, светлый, чистый, ясный, невредительный, благолюбивый, скорый, неудержимый,
благодетельный, человеколюбивый, твердый, непоколебимый, спокойный, беспечальный, всевидящий и проникающий все умные, чистые, тончайшие духи.
Ибо премудрость подвижнее всякого движения, и по чистоте своей сквозь все проходит и проникает.
Она есть дыхание силы Божией и чистое излияние славы Вседержителя: посему ничто оскверненное не войдет в нее.
Она есть отблеск вечного света и чистое зеркало действия Божия и образ благости Его.
Она-- одна, но может все, и, пребывая в самой себе, все обновляет, и, переходя из рода в род в святые души, приготовляет друзей Божиих и пророков;
ибо Бог никого не любит, кроме живущего с премудростью.
Она прекраснее солнца и превосходнее сонма звезд; в сравнении со светом она выше;
ибо свет сменяется ночью, а премудрости не превозмогает злоба.