2

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.

Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим - віддих у наших ніздрях, | а думка - іскра, коли б'ється наше серце.

Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.

І наше ім'я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.

Наш вік - тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.

Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.

Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!

І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів'яли!

Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.

Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!

Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.

Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;

гадає, нібито він знає Бога, | сином Господнім себе самого називає.

Він - утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.

Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.

Для нього ми - та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.

Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.

Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.

Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.

Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»

Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.

Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.

Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.

А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

Бо вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду.

Бо ми без плану народилися і після цього будемо так як ті, що не були. Бо в наших нізрях дим дихання, і слово іскра в порусі нашого серця,

як вона згаситься тіло стане попелом і дух розлиється як порожне повітря.

І наше імя забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине як стопа хмари і розійдеться як мряка розігнана лучами сонця, і що стала тяжкою від його тепла.

Бо наш час тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане і ніхто не поверне.

Ходіть, отже, і скористаємося існуючим добром і послужимося творінням швидко як в молодості.

Наситімся дорогоцінним вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт.

Увінчаймо себе прикрасою рож раніше ніж зівяне.

Хай ніяка полонина не буде позбавлена нашої розпусти, всюди оставмо знаки радости, бо це наша часть і це жереб.

Пригнітім бідного праведника, не пощадім вдовиці, ані не пошануймо довгочасну сивину старця.

Хай же наша сила буде законом праведности, а слабке хай визнається непотрібним.

Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний і противиться нашим ділам і докоряє нам гріхами закону і ганьбить нам гріхи нашого вихованя.

Він звіщає, що має боже знання і себе називає господним сином.

Він нам став на картання наших задумів, він нам тяжкий і на вид,

бо його життя не подібне до інших, і його стежки змінені.

Ми його вважали за неправильного, і він держиться осторонь наших доріг наче від нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог батько.

Погляньмо чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході.

Бо якщо праведний є божим сином, Він йому поможе і визволить його з руки противників.

Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість.

Засудім його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому нагляд.

Це задумали, і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба,

і не пізнали божі таємниці, ані не поклали надію винагороди праведності, ані не судили про честь непорочних душ.

Бо Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби.

А з зависті диявола смерть прийшла на світ, а його випробовують ті, що є з його часті.

Російський синодальний переклад

Неправо умствующие говорили сами в себе: "коротка и прискорбна наша жизнь, и нет человеку спасения от смерти, и не знают, чтобы кто освободил из ада.

Случайно мы рождены и после будем как небывшие: дыхание в ноздрях наших -- дым, и слово-- искра в движении нашего сердца.

Когда она угаснет, тело обратится в прах, и дух рассеется, как жидкий воздух;

и имя наше забудется со временем, и никто не вспомнит о делах наших; и жизнь наша пройдет, как след облака, и рассеется, как туман, разогнанный лучами солнца и отягченный теплотою его.

Ибо жизнь наша-- прохождение тени, и нет нам возврата от смерти: ибо положена печать, и никто не возвращается.

Будем же наслаждаться настоящими благами и спешить пользоваться миром, как юностью;

преисполнимся дорогим вином и благовониями, и да не пройдет мимо нас весенний цвет жизни;

увенчаемся цветами роз прежде, нежели они увяли;

никто из нас не лишай себя участия в нашем наслаждении; везде оставим следы веселья, ибо это наша доля и наш жребий.

Будем притеснять бедняка праведника, не пощадим вдовы и не постыдимся многолетних седин старца.

Сила наша да будет законом правды, ибо бессилие оказывается бесполезным.

Устроим ковы праведнику, ибо он в тягость нам и противится делам нашим, укоряет нас в грехах против закона и поносит нас за грехи нашего воспитания;

объявляет себя имеющим познание о Боге и называет себя сыном Господа;

он пред нами-- обличение помыслов наших.

Тяжело нам и смотреть на него, ибо жизнь его не похожа на жизнь других, и отличны пути его:

он считает нас мерзостью и удаляется от путей наших, как от нечистот, ублажает кончину праведных и тщеславно называет отцом своим Бога.

Увидим, истинны ли слова его, и испытаем, какой будет исход его;

ибо если этот праведник есть сын Божий, то Бог защитит его и избавит его от руки врагов.

Испытаем его оскорблением и мучением, дабы узнать смирение его и видеть незлобие его;

осудим его на бесчестную смерть, ибо, по словам его, о нем попечение будет".

Так они умствовали, и ошиблись; ибо злоба их ослепила их,

и они не познали тайн Божиих, не ожидали воздаяния за святость и не считали достойными награды душ непорочных.

Бог создал человека для нетления и соделал его образом вечного бытия Своего;

но завистью диавола вошла в мир смерть, и испытывают ее принадлежащие к уделу его.