Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.
Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим - віддих у наших ніздрях, | а думка - іскра, коли б'ється наше серце.
Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.
І наше ім'я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.
Наш вік - тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.
Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.
Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!
І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів'яли!
Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.
Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!
Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.
Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;
гадає, нібито він знає Бога, | сином Господнім себе самого називає.
Він - утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.
Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.
Для нього ми - та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.
Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.
Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.
Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.
Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»
Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.
Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.
Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.
А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.
-
-
-
-
Бо вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду.
Бо ми без плану народилися і після цього будемо так як ті, що не були. Бо в наших нізрях дим дихання, і слово іскра в порусі нашого серця,
як вона згаситься тіло стане попелом і дух розлиється як порожне повітря.
І наше імя забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине як стопа хмари і розійдеться як мряка розігнана лучами сонця, і що стала тяжкою від його тепла.
Бо наш час тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане і ніхто не поверне.
Ходіть, отже, і скористаємося існуючим добром і послужимося творінням швидко як в молодості.
Наситімся дорогоцінним вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт.
Увінчаймо себе прикрасою рож раніше ніж зівяне.
Хай ніяка полонина не буде позбавлена нашої розпусти, всюди оставмо знаки радости, бо це наша часть і це жереб.
Пригнітім бідного праведника, не пощадім вдовиці, ані не пошануймо довгочасну сивину старця.
Хай же наша сила буде законом праведности, а слабке хай визнається непотрібним.
Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний і противиться нашим ділам і докоряє нам гріхами закону і ганьбить нам гріхи нашого вихованя.
Він звіщає, що має боже знання і себе називає господним сином.
Він нам став на картання наших задумів, він нам тяжкий і на вид,
бо його життя не подібне до інших, і його стежки змінені.
Ми його вважали за неправильного, і він держиться осторонь наших доріг наче від нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог батько.
Погляньмо чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході.
Бо якщо праведний є божим сином, Він йому поможе і визволить його з руки противників.
Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість.
Засудім його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому нагляд.
Це задумали, і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба,
і не пізнали божі таємниці, ані не поклали надію винагороди праведності, ані не судили про честь непорочних душ.
Бо Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби.
А з зависті диявола смерть прийшла на світ, а його випробовують ті, що є з його часті.
Неправо умствующие говорили сами в себе: "коротка и прискорбна наша жизнь, и нет человеку спасения от смерти, и не знают, чтобы кто освободил из ада.
Случайно мы рождены и после будем как небывшие: дыхание в ноздрях наших -- дым, и слово-- искра в движении нашего сердца.
Когда она угаснет, тело обратится в прах, и дух рассеется, как жидкий воздух;
и имя наше забудется со временем, и никто не вспомнит о делах наших; и жизнь наша пройдет, как след облака, и рассеется, как туман, разогнанный лучами солнца и отягченный теплотою его.
Ибо жизнь наша-- прохождение тени, и нет нам возврата от смерти: ибо положена печать, и никто не возвращается.
Будем же наслаждаться настоящими благами и спешить пользоваться миром, как юностью;
преисполнимся дорогим вином и благовониями, и да не пройдет мимо нас весенний цвет жизни;
увенчаемся цветами роз прежде, нежели они увяли;
никто из нас не лишай себя участия в нашем наслаждении; везде оставим следы веселья, ибо это наша доля и наш жребий.
Будем притеснять бедняка праведника, не пощадим вдовы и не постыдимся многолетних седин старца.
Сила наша да будет законом правды, ибо бессилие оказывается бесполезным.
Устроим ковы праведнику, ибо он в тягость нам и противится делам нашим, укоряет нас в грехах против закона и поносит нас за грехи нашего воспитания;
объявляет себя имеющим познание о Боге и называет себя сыном Господа;
он пред нами-- обличение помыслов наших.
Тяжело нам и смотреть на него, ибо жизнь его не похожа на жизнь других, и отличны пути его:
он считает нас мерзостью и удаляется от путей наших, как от нечистот, ублажает кончину праведных и тщеславно называет отцом своим Бога.
Увидим, истинны ли слова его, и испытаем, какой будет исход его;
ибо если этот праведник есть сын Божий, то Бог защитит его и избавит его от руки врагов.
Испытаем его оскорблением и мучением, дабы узнать смирение его и видеть незлобие его;
осудим его на бесчестную смерть, ибо, по словам его, о нем попечение будет".
Так они умствовали, и ошиблись; ибо злоба их ослепила их,
и они не познали тайн Божиих, не ожидали воздаяния за святость и не считали достойными награды душ непорочных.
Бог создал человека для нетления и соделал его образом вечного бытия Своего;
но завистью диавола вошла в мир смерть, и испытывают ее принадлежащие к уделу его.