Хор: Вернись, вернись, о Суламіто! Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись! Молодий: Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний?
Хор: Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.
Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.
Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.
Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.
А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.
Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!
Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.
Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.
Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає.
Молода: Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.
Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо у селах.
Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там обдарую я тебе любов'ю.
Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.
Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Оглянься, оглянься, Суламито; оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе! - Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?
Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино! а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;
Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;
Соски твої - се двойнята в серни;
Шия твоя - наче вежа з слонової костї; очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських; ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску;
Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.
О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!
Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.
Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;
Та й уста твої, як вино найлучше. - Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.
Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.
Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;
Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш.
Пахнуть вже там мандрагори; у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні; все те я надбала про тебе, мій любий.
Повернися, повернися, Суламітко, повернися, повернися, і тебе побачимо. Що ви побачили в Суламітці? Вона приходить як групи полків.
Які красні твої кроки у взутті, дочко Надава? Порухи твоїх бедр подібні до намиста, діло рук митця.
Твій пупець карбована чаша, що не потребує суміші. Твій живіт сніп пшениці огороджений леліями.
Твої дві груді як два малюки близнюки серни.
Твоя шия як слонова вежа. Твої очі як озера в Есевоні в брамах Дочки Численних. Твої ніздрі як вежа Лівану, що дивиться на лице Дамаску.
Твоя голова на тобі як Кармил, і плетінки твоєї голови наче багряниця, цар звязаний в коридорах.
Як ти прикрасилася і як ти осолодилася, любове, в твоїх насолодах?
Це твоя велич, ти уподібнилася до пальми і твої груди до китиць.
Я сказав: Я вийду на пальму, схоплю його висоти, і твої груди будуть як китиці винограду і запах твоїх ніздр як яблока
і твоє горло як добре вино, що йде моєму кревному на добро, що досягає мої губи і зуби.
Я для мого кревного, і до мене його повертання.
Ходи, мій кревний, вийдемо на поле, поселимося в селах.
Рано будемо в виноградниках, побачимо чи зацвив виноград, чи зацвив цвіт винограду, чи зацвили ґранатові яблока. Там тобі дам мої груди.
Мандраґори видали запах, і при наших дверях всі добірні овочі, нові до старих, мій кревний, я для тебе зберегла.
`Оглянись, оглянись, Суламита! оглянись, оглянись, - и мы посмотрим на тебя'. Что вам смотреть на Суламиту, как на хоровод Манаимский?
О, как прекрасны ноги твои в сандалиях, дщерь именитая! Округление бедр твоих, как ожерелье, дело рук искусного художника;
живот твой - круглая чаша, в которой не истощается ароматное вино; чрево твое - ворох пшеницы, обставленный лилиями;
два сосца твои - как два козленка, двойни серны;
шея твоя - как столп из слоновой кости; глаза твои - озерки Есевонские, что у ворот Батраббима; нос твой - башня Ливанская, обращенная к Дамаску;
голова твоя на тебе, как Кармил, и волосы на голове твоей, как пурпур; царь увлечен твоими кудрями.
Как ты прекрасна, как привлекательна, возлюбленная, твоею миловидностью!
Этот стан твой похож на пальму, и груди твои на виноградные кисти.
Подумал я: влез бы я на пальму, ухватился бы за ветви ее; и груди твои были бы вместо кистей винограда, и запах от ноздрей твоих, как от яблоков;
уста твои - как отличное вино. Оно течет прямо к другу моему, услаждает уста утомленных.
Я принадлежу другу моему, и ко мне обращено желание его.
Приди, возлюбленный мой, выйдем в поле, побудем в селах;
поутру пойдем в виноградники, посмотрим, распустилась ли виноградная лоза, раскрылись ли почки, расцвели ли гранатовые яблоки; там я окажу ласки мои тебе.
Мандрагоры уже пустили благовоние, и у дверей наших всякие превосходные плоды, новые и старые: это сберегла я для тебя, мой возлюбленный!