2

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Я - нарцис шаронський, лілея на долині.

Молодий: Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками.

Молода: Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.

Він увів мене в бенкетний покій, і любов - стяг його надо мною.

Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.

Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.

Молодий: Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.

Молода: Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.

Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.

Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!

Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.

Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.

Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!

Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»

Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.

Мій любий - мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.

Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!

Переклад Огієнка

Я саронська троянда, я долинна лілея!

Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Переклад Куліша

Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!

Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.

Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.

Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.

Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.

Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.

Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!

Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!

Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.

Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!

Вже зима минула, дощі перестали;

Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;

Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!

Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!

Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!

Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.

Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.

Переклад УБТ Турконяка

Я цвіт рівнини, лелія долин.

Як лелія посеред тернини, так моя близька посеред дочок.

Як яблуня між деревами лісу, так мій кревний посеред синів. Я забажала його тінь і сіла, і його овоч солодкий в моїм горлі.

Введіть мене до хати вина, покладіть мені любов.

Скріпіть мене миром, обложіть мене яблоками, бо я зранена любовю.

Його лівиця під моєю головою, і його правиця мене обійме.

Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не підняли і збудили любов, доки не забажає.

Голос мого кревного. Ось він приходить скачучи по горах, перескакуючи по горбах.

Мій кревний подібний до серни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, проглядаючи крізь мережу.

Мій кревний мені відповідає і каже: Встань, ходи, моя близька, моя красуне, моя голубко,

бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі,

квіти зявилися на землі, настав час підрізати дерева, в нашій землі чути голос горлиці,

фіґа видала свій овоч, виноградники цвитуть, видали запах. Встань, ходи, моя близька, моя красуне, моя голубко,

і ходи ти, моя голубко, до камяної схоронки близько стіни, покажи мені твій вид і дай мені почути твій голос, бо твій голос солодкий, і твій вид гарний.

Держіть для нас малих лисів, що нищать виноградники, і наші виноградники цвитуть.

Мій кревний для мене, і я для нього, він пасе в леліях,

доки не подихне день і порушаться тіні. Повернися, кревний мій, ти уподібнися до серни, чи молодого оленя на вижолоблених горах.

Російський синодальний переклад

Я нарцисс Саронский, лилия долин!

Что лилия между тернами, то возлюбленная моя между девицами.

Что яблоня между лесными деревьями, то возлюбленный мой между юношами. В тени ее люблю я сидеть, и плоды ее сладки для гортани моей.

Он ввел меня в дом пира, и знамя его надо мною - любовь.

Подкрепите меня вином, освежите меня яблоками, ибо я изнемогаю от любви.

Левая рука его у меня под головою, а правая обнимает меня.

Заклинаю вас, дщери Иерусалимские, сернами или полевыми ланями: не будите и не тревожьте возлюбленной, доколе ей угодно.

Голос возлюбленного моего! вот, он идет, скачет по горам, прыгает по холмам.

Друг мой похож на серну или на молодого оленя. Вот, он стоит у нас за стеною, заглядывает в окно, мелькает сквозь решетку.

Возлюбленный мой начал говорить мне: встань, возлюбленная моя, прекрасная моя, выйди!

Вот, зима уже прошла; дождь миновал, перестал;

цветы показались на земле; время пения настало, и голос горлицы слышен в стране нашей;

смоковницы распустили свои почки, и виноградные лозы, расцветая, издают благовоние. Встань, возлюбленная моя, прекрасная моя, выйди!

Голубица моя в ущелье скалы под кровом утеса! покажи мне лице твое, дай мне услышать голос твой, потому что голос твой сладок и лице твое приятно.

Ловите нам лисиц, лисенят, которые портят виноградники, а виноградники наши в цвете.

Возлюбленный мой принадлежит мне, а я ему; он пасет между лилиями.

Доколе день дышит прохладою, и убегают тени, возвратись, будь подобен серне или молодому оленю на расселинах гор.