Пісня пісень Соломона.
Молода: Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.
Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.
Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!
Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.
Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.
Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.
Хор: Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.
Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!
Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.
Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.
Молода: Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.
Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.
Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.
Молодий: Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки.
Молода: Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша - сама зелень.
Молодий: Трями наших домів - із кедру, а наші бантини, - з кипарису.
Соломонова Пісня над піснями.
Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!
-
(1-1)Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
(1-2)Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
(1-3)Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
(1-4)Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
(1-5)Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
(1-6)З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
(1-7)Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
(1-8)Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
(1-9)Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
(1-10)Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
(1-11)Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
(1-12)Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
(1-13)Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
(1-14)Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
(1-15)А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
(1-16)Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
-
(1-1)Хай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі від вина,
(12)-і запашність твого мира понад всі аромати, твоє імя - вилите миро. Задля цього дівчата тебе полюбили,
(1-3)притягнули тебе, біжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене вивів до своєї світлиці. Зрадіємо і розвеселимося тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
(1-4)Я чорна і гарна, дочки Єрусалиму, так як поселення Кидару, як кожухи Соломона.
(1-5)Не глядіть на мене, бо я чорна, бо сонце мною погордило. Сини моєї матері билися зі мною, вони мене поставили сторожкою в виноградниках. Я не стерегла мій виноград.
(1-6)Сповісти мені, (ти) кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш в полудне, щоб я не стала як та, що покривається наміткою стад твоїх друзів.
(1-7)Якщо себе не знаєш, гарна між жінками, ти вийди за пятами пастухів і паси твоїх козлів при поселеннях пастухів.
(1-8)Моя близька, я тебе вподібнив до мого коня, що в колісницях Фараона.
(1-9)Які гарні твої щоки як горлиці, твоя шия як намисто.
(1-10)Зробимо для тебе подоби золота з сріблими цяпками.
(1-11)Поки цар на свому кріслі, мій нард видав свій запах.
(1-12)Мій кревний для мене вязанка стакту, він поселиться між моїми грудьми.
(1-13)Мій кревний для мене китиця кипрова в виноградниках Енгадда.
(1-14)Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна, твої очі голубині.
(1-15)Ось ти гарний, мій кревний, і красень. При нашому ліжку тінь,
(1-16)бальки наших домів кедрові, наша стеля з кипарису.
-
(1-1)Да лобзает он меня лобзанием уст своих! Ибо ласки твои лучше вина.
(1-2)От благовония мастей твоих имя твое - как разлитое миро; поэтому девицы любят тебя.
(1-3)Влеки меня, мы побежим за тобою; - царь ввел меня в чертоги свои, - будем восхищаться и радоваться тобою, превозносить ласки твои больше, нежели вино; достойно любят тебя!
(1-4)Дщери Иерусалимские! черна я, но красива, как шатры Кидарские, как завесы Соломоновы.
(1-5)Не смотрите на меня, что я смугла, ибо солнце опалило меня: сыновья матери моей разгневались на меня, поставили меня стеречь виноградники, - моего собственного виноградника я не стерегла.
(1-6)Скажи мне, ты, которого любит душа моя: где пасешь ты? где отдыхаешь в полдень? к чему мне быть скиталицею возле стад товарищей твоих?
(1-7)Если ты не знаешь этого, прекраснейшая из женщин, то иди себе по следам овец и паси козлят твоих подле шатров пастушеских.
(1-8)Кобылице моей в колеснице фараоновой я уподобил тебя, возлюбленная моя.
(1-9)Прекрасны ланиты твои под подвесками, шея твоя в ожерельях;
(1-10)золотые подвески мы сделаем тебе с серебряными блестками.
(1-11)Доколе царь был за столом своим, нард мой издавал благовоние свое.
(1-12)Мирровый пучок - возлюбленный мой у меня, у грудей моих пребывает.
(1-13)Как кисть кипера, возлюбленный мой у меня в виноградниках Енгедских.
(1-14)О, ты прекрасна, возлюбленная моя, ты прекрасна! глаза твои голубиные.
(1-15)О, ты прекрасен, возлюбленный мой, и любезен! и ложе у нас - зелень;
(1-16)кровли домов наших - кедры, потолки наши - кипарисы.