Є і таке лихо, що бачив я під сонцем, і гнобить воно вельми людину:
дасть кому Бог багатство, скарби й честь, і не бракує йому нічого з того, чого він міг би забажати. Та не дає йому Бог змоги тим користатись, і споживає те чужинець: це марнота й болюче лихо.
Якби хтось мав зо сто дітей і прожив літ багато, та численні були дні життя його, а душа його не зазнала щастя, та й похорону він не мав би, - то я кажу, що передчасний викидень щасливіший від нього:
бо він у марноту приходить і в темряву відходить, і його ім'я повите темрявою.
Не бачив він і не знав сонця, і цьому спокійніше, ніж тому.
Хоч би прожив той дві тисячі років, та щастя не зазнав, - хіба ж не всі в одне простують місце?
Вся праця чоловіка лиш для рота, та бажань його все одно не виконати.
Чим ліпший мудрий від дурного або бідний, що знає, як на світі жити?
Ліпше те, що бачать очі, аніж: жаданнями літати. Та й це теж марнота й гонитва за вітром.
Те, що існує, ім'я його вже було висловлене; відомо, що таке людина, й що вона не може правуватися з тим, хто від неї дужчий.
Що більше слів, то більше марноти: а що з того людині?
Хто знає, що добре для людини за час її короткого та марного життя, яке наче тінь проходить? Хто звістить людині, що буде по ній під сонцем?
Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...
Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...
Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...
А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...
Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:
Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!
Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;
Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;
Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той.
А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце?
Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь.
Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?
Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.
Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.
Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?
Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем?
Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині.
Чоловік, якому Бог дасть багацтво і маєтки і славу, і немає браку в його душі в усьому, що забажає, і Бог не дасть йому владу з цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка.
Якщо чоловік народить сто (дітей), і поживе багато літ, і дуже численні будуть дні його літ, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношений кращий від нього,
бо він прийшов в марноті і відходить в темряві, і його імя покриється темрявою,
і він сонце не побачив і не пізнав, в нього спочинок більший ніж в того.
І якщо він пожив до повороту тисячі літ і не знав праведності, чи не все іде до одного місця?
Всякий труд людини для її уст, і душа не насититься.
Бо яка користь мудрому над дурним? Бо бідний пізнав як ходити перед життям.
Зір очей кращий від того, що ходить душею. І це марнота і бажання духа.
Якщо щось сталося, вже названо йому імя, і знано хто є чоловік, і не зможе судитися з сильнішим від нього.
Бо є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини?
Бо хто знає, що добре для людини в житті, число днів життя його марноти? І провів їх в тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?
Есть зло, которое видел я под солнцем, и оно часто бывает между людьми:
Бог дает человеку богатство и имущество и славу, и нет для души его недостатка ни в чем, чего не пожелал бы он; но не дает ему Бог пользоваться этим, а пользуется тем чужой человек: это - суета и тяжкий недуг!
Если бы какой человек родил сто детей, и прожил многие годы, и еще умножились дни жизни его, но душа его не наслаждалась бы добром и не было бы ему и погребения, то я сказал бы: выкидыш счастливее его,
потому что он напрасно пришел и отошел во тьму, и его имя покрыто мраком.
Он даже не видел и не знал солнца: ему покойнее, нежели тому.
А тот, хотя бы прожил две тысячи лет и не наслаждался добром, не все ли пойдет в одно место?
Все труды человека - для рта его, а душа его не насыщается.
Какое же преимущество мудрого перед глупым, какое - бедняка, умеющего ходить перед живущими?
Лучше видеть глазами, нежели бродить душею. И это - также суета и томление духа!
Что существует, тому уже наречено имя, и известно, что это - человек, и что он не может препираться с тем, кто сильнее его.
Много таких вещей, которые умножают суету: что же для человека лучше?
Ибо кто знает, что хорошо для человека в жизни, во все дни суетной жизни его, которые он проводит как тень? И кто скажет человеку, что будет после него под солнцем?