Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:
Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.
Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.
Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? |Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?
Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;
є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;
є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;
є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.
П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”
Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.
Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:
дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.
Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”
Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:
раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;
нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.
Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:
мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;
борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;
сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;
павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.
Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:
лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;
півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.
Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.
Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.
Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.
Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.
Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
-
(30-31)Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
(30-32)Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
Сину, бійся моїх слів і, сприйнявши їх, покайся. Так говорить чоловік тим, що вірять Богові, і перестаю.
Бо я найнерозумніший з усіх людей, і в мені немає розумності людей.
Бог мене навчив мудрости, і я взнав знання святих.
Хто пішов на небо і зійшов? Хто зібрав вітри в подолок? Хто звинув воду в палщі? Хто заволодів всіма кінцями землі? Яке його імя, або яке імя його синів, щоб ти знав?
Всі божі слова розпалені, а Він охороняє тих, що Його почитають.
Не додай до його слів, щоб тебе не скартав і ти не став неправдомовним.
Дві (речі) прошу в тебе, не забери в мене ласку раніше ніж я помру.
Безглузде і неправдомовне слово далеко від мене відстав, а багацтво і бідноту мені не дай, а заповіж мені потрібне і вистарчальне,
щоб я не став повний неправдомовности і не сказав: Хто мене бачить? Чи збіднівши не вкрав і не поклявся божим іменем.
Не видай раба в руки пана, щоб часом тебе не прокляв і ти не зник.
Поганий нащадок проклинає батька, а матір не благословить.
Поганий нащадок себе вважає праведним, а не вимив свій вихід.
Поганий нащадок має високі очі, а задирається своїми бровами.
Поганий нащадок має зуби як мечі і кливаки як ножі, щоб знищити і пожерти покірних з землі і їхніх бідних з поміж людей.
В пявки були три любовю улюблені дочки, і вони три її не задовільнили, і четверта не вдоволилась сказати: Досить.
Ад, і любов жінки, і тартар, і земля не наповнена водою, і вода, і огонь не скажуть: Досить.
Око, що висміває батька і не шанує старості матері, хай його виколупають круки долини, і хай його пожеруть пташенята орлів.
Три (речі) неможливо мені пізнати, і четвертої не знаю.
Стопа орла, що ширяє, і дороги зміїв по камінню, і стежки корабля, що пливе по морі, і дороги чоловіка в молодості.
Така дорога чужоложної жінки, яка, коли вчинить, вмившись, каже, що не вчинила нічого, що не на місці.
Через три (речі) тремтить земля, а четверту (річ) не може знести.
Якщо царюватиме раб, і безумний наповниться зерном,
і якщо рабиня викине свою господиню, і якщо зненавиджена жінка вийде за доброго чоловіка.
Чотири (речі) найменші на землі, а це мудріше від мудрих.
Мурашки, в яких немає сили і літом приготовляють їжу.
І зайці нарід не сильний, які зробили собі в скелях доми.
Саранча є без царя і вирушають впорядковано за одним наказом.
І ящірка що спирається на руки і легко ловиться мешкає в твердинях царя.
Є три (речі), які успішно йдуть, і четверта (річ), що гарно проходить.
Сильніше від скотини левеня, що не відвертається, ані не боїться скотини,
і півень, що сміливо ходить серед курей, і козел, що провадить стадо, і цар, що публично говорить до народу.
Якщо відаси себе веселості і простягнеш твою руку з бійкою, завстидаєшся.
Видій молоко, і буде масло. Якщо ж подусиш ніздрі вийде кров. Якщо видиратимеш слова, вийдуть суди і бійки.
Слова Агура, сына Иакеева. Вдохновенные изречения, которые сказал этот человек Ифиилу, Ифиилу и Укалу:
подлинно, я более невежда, нежели кто-либо из людей, и разума человеческого нет у меня,
и не научился я мудрости, и познания святых не имею.
Кто восходил на небо и нисходил? кто собрал ветер в пригоршни свои? кто завязал воду в одежду? кто поставил все пределы земли? какое имя ему? и какое имя сыну его? знаешь ли?
Всякое слово Бога чисто; Он - щит уповающим на Него.
Не прибавляй к словам Его, чтобы Он не обличил тебя, и ты не оказался лжецом.
Двух вещей я прошу у Тебя, не откажи мне, прежде нежели я умру:
суету и ложь удали от меня, нищеты и богатства не давай мне, питай меня насущным хлебом,
дабы, пресытившись, я не отрекся Тебя и не сказал: `кто Господь?' и чтобы, обеднев, не стал красть и употреблять имя Бога моего всуе.
Не злословь раба пред господином его, чтобы он не проклял тебя, и ты не остался виноватым.
Есть род, который проклинает отца своего и не благословляет матери своей.
Есть род, который чист в глазах своих, тогда как не омыт от нечистот своих.
Есть род - о, как высокомерны глаза его, и как подняты ресницы его!
Есть род, у которого зубы - мечи, и челюсти - ножи, чтобы пожирать бедных на земле и нищих между людьми.
У ненасытимости две дочери: `давай, давай!' Вот три ненасытимых, и четыре, которые не скажут: `довольно!'
Преисподняя и утроба бесплодная, земля, которая не насыщается водою, и огонь, который не говорит: `довольно!'
Глаз, насмехающийся над отцом и пренебрегающий покорностью к матери, выклюют вороны дольные, и сожрут птенцы орлиные!
Три вещи непостижимы для меня, и четырех я не понимаю:
пути орла на небе, пути змея на скале, пути корабля среди моря и пути мужчины к девице.
Таков путь и жены прелюбодейной; поела и обтерла рот свой, и говорит: `я ничего худого не сделала'.
От трех трясется земля, четырех она не может носить:
раба, когда он делается царем; глупого, когда он досыта ест хлеб;
позорную женщину, когда она выходит замуж, и служанку, когда она занимает место госпожи своей.
Вот четыре малых на земле, но они мудрее мудрых:
муравьи - народ не сильный, но летом заготовляют пищу свою;
горные мыши - народ слабый, но ставят домы свои на скале;
у саранчи нет царя, но выступает вся она стройно;
паук лапками цепляется, но бывает в царских чертогах.
Вот трое имеют стройную походку, и четверо стройно выступают:
лев, силач между зверями, не посторонится ни перед кем;
конь и козел, [предводитель стада,] и царь среди народа своего.
Если ты в заносчивости своей сделал глупость и помыслил злое, то положи руку на уста;
потому что, как сбивание молока производит масло, толчок в нос производит кровь, так и возбуждение гнева производит ссору.