7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе.

Додержуй мої заповіді, - і будеш жити, | - і мою науку, як твоїх очей зіницю.

Собі до пальців їх прив'яжи | та напиши їх на таблиці серця свого.

Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”, | а розум назви другом,

щоб він зберіг тебе від чужої жінки, | від незнайомої з звабливими словами.

Раз якось, коли через вікно мого дому, | крізь ґрати я дивився,

побачив я посеред простодушних, | помітив я між хлопцями юнака безумного.

Він проходив вулицею коло її закутка, | і простував дорогою до її дому,

присмерком, вечірньою порою, | у глупу ніч та в темряві, -

аж ось назустріч йому жінка, | одягнена, немов повія, хитра серцем.

Вона - пристрасна й нахабна, | ноги її не посидять у хаті.

То на вулиці, то на майданах, | на всіх розпуттях у засідку сідає.

Вона хапає його та цілує, | і безлично до нього каже:

“Мала принести мирні жертви, | сьогодні я мої обітниці сповнила.

Тому й вийшла я тобі назустріч, | тебе шукати - та знайшла тебе я.

Постелю мою я прибрала килимами, | тонку єгипетську тканину розстелила.

Поприскала я ліжко моє | міррою, алое, цинамоном.

Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, | та насолодимось любов'ю,

бо мужа нема дома, | вибравсь у далекую дорогу.

Сакву грошей забрав з собою; | як місяць буде у повні, повернеться він додому.”

Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, | зводить його солодкими словами.

І він умить за нею тягне, | немов віл, що йде під обух, | немов олень, що в сильце вскочив,

покіль стріла його печінки не прошиє, | немов та пташка, що сама летить у сітку, | не знаючи, що йдеться про її погибель.

Слухай тепер мене, мій сину, | вважай на слова уст моїх.

Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, | не блукай її стежками;

бо багатьох вона на смерть поранила, | і найсильніші всі жертвою її упали.

Дім її - дорога до Шеолу, | вона веде вниз до покоїв смерти.

Переклад Огієнка

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Переклад Куліша

Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.

Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.

Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.

Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом).

Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.

Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,

Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,

Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,

В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.

І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,

Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:

То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:

В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;

Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;

Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;

Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;

Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;

Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;

Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.

Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.

Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,

Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.

Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.

Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:

Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;

Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.

Переклад УБТ Турконяка

Сину, зберігай мої слова, а мої заповіді заховай у себе. Сину, почитай Господа, і скріпишся, а поза ним не бійся іншого.

Зберігай мої заповіді, і житимеш, а мої слова наче зінниці очей.

Обложи ж ними свої пальці, напиши на таблиці твого серця.

Назви мудрість твоєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою,

щоб тебе берегла від чужої і поганої жінки, коли вона накидається на тебе ласкавими словами.

Бо з вікна з свого дому дивлячись на дороги,

кого тільки побачить з нерозумних дітей, молодого, якому бракує розуму,

що проходить попри кут в проходах її дому

і говорить в вечірній темряві, коли є нічний і темний спокій,

жінка його зустрічає, маючи розпусний вид, який ділає так, що ширяють серця молодих.

Вона ж окрилена і розпущена, а її ноги не спочивають в домі.

Бо якийсь час крутиться назовні, а час на дорогах ловить при кожному куті.

Пізніше, захопивши, поцілувала його, а безстидним лицем сказала до нього:

Ти для мене мирна жертва, сьогодні віддаю мої обітниці.

Задля цього я вийшла тобі на зустріч, жадаючи твого лиця, я тебе знайшла.

Я постелила моє ліжко простиралами, а постелила коврами з Єгипту.

Я посипала сафроном моє ліжко а мій дім циннамоном.

Ходи і насолодимося любовю аж до ранку, ходи і обнімемося в любові.

Бо немає мого чоловіка в домі, пішов далеко дорогою,

взявши в свої руки досить срібла, за багато днів повернеться до свого дому.

Звела ж його численними словами, і лапками з губ звела його.

Він же злапаний пішов за нею наче віл, що ведеться на заріз, і наче собака на припоні,

і наче олень зранений стрілою в печінку, а спішить наче птах до силки, не знаючи, що біжить за душу.

Отже тепер, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст.

Хай твоє серце не заверне на її дороги.

Бо вона пожерши численних, скинула, і безчисленні ті, яких вона забила.

Дороги аду її дім, що зводить до покоїв смерти.

Російський синодальний переклад

Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя. [Сын мой! чти Господа, - и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.]

Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих.

Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего.

Скажи мудрости: `Ты сестра моя!' и разум назови родным твоим,

чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои.

Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою,

и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу,

переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее,

в сумерки в вечер дня, в ночной темноте и во мраке.

И вот - навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем,

шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее:

то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы.

Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицом говорила ему:

`мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои;

поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и - нашла тебя;

коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими;

спальню мою надушила смирною, алоем и корицею;

зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью,

потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу;

кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния'.

Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им.

Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, [и как пес - на цепь,] и как олень - на выстрел,

доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки, и не знает, что они - на погибель ее.

Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих.

Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее,

потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею:

дом ее - пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.