6

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,

коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,

вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.

Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.

Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.

Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, -

і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.

Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?

Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.

Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами,

мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.

З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.

Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.

Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,

серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,

фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.

Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.

Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя.

Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.

Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,

бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.

Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?

Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?

Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.

Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.

Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.

Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.

Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.

Переклад Огієнка

Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,

не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,

рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:

нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;

вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,

він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,

тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:

очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,

серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,

свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!

Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!

Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!

Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.

Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,

бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...

Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?

Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?

Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,

та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,

побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:

він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

Переклад Куліша

Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, -

То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.

Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;

Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм;

Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.

Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.

Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;

А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.

Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?

Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;

А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.

Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;

Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;

У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.

За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку.

От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:

Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,

Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,

Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.

Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;

На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.

Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:

Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;

Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.

Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;

Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.

Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?

Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?

Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.

Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.

Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.

Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;

Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.

Переклад УБТ Турконяка

Сину, якщо даси запоруку за свого друга, передаси ворогові твою руку.

Бо власні губи сильна сіть для чоловіка, і він ловиться губами власних уст.

Сину, чини те, що я тобі заповідаю, і спасися, бо через свого друга ідеш в руки злих, ходи, не слабни, розгніви ж і твого друга, за якого ти став запорукою.

Не дай сну твоїм очам, ані не задрімаєш твоїми повіками,

щоб ти спасся наче серна з повені, і наче птах з силки.

Іди до мурашки, о лінюху, і заревнуй, бачачи її дороги, і стань мудрішим від неї.

Бо вона, не маючи землі, ані не маючи того, хто змушує, ані не будучи під володарем

приготовляє в жнива багато їжі і в жнива робить склади. Або іди до бджоли і навчися якою роботящою вона є і як ревно виконує роботу, її труди царі і прості на здоровя прикладають, а вона улюблена всіма і славна. Отже будучи немічна силою, пошанувавши мудрість, була вивищена.

Доки, лінюху, лежиш? Коли ж із сну встанеш?

Мало спиш, мало сидиш, мало дрімаєш, трохи складаєш руки на грудях.

Потім приходить на тебе наче поганий супутник біднота і нужда, так як добрий бігун. Якщо ж будеш нелінивим, прийдуть твої жнива наче джерело, а нужда покине, наче поганий бігун.

Безумний і беззаконний муж іде не добрими дорогами.

А він мруґає оком, дає знак ногою, повчає киванням пальців,

а звихненим серцем кує зло в кожному часі. Такий наводить на місто заворушення.

Через це нагло приходить його погибель, розрубання і невилічиме знищення.

Бо він радіє всіма, яких Господь ненавидить, а вигублюється через нечистоту душі.

Око гордого, язик неправедного, руки, що проливають кров праведного,

і серце, що вигадує погані помисли, і ноги, що спішать чинити зло.

Фальшивий свідок розпалює неправедного і насилає суди поміж братів.

Сину, бережи закони твого батька і не відкидай заповіді твоєї матері.

Прикріпи ж їх до твоєї душі назавжди і повіш на твоїй шиї.

Коли ходитимеш води її, і хай буде з тобою. А як спиш, хай тебе береже, щоб як встаєш, говорила з тобою.

Бо заповідь закону світильник і світло, і оскарження і напоумлення дорога життя,

щоб тебе берегти від замужньої жінки і від оскаржень чужого язика.

Щоб тебе не побідила похоть краси, ані тебе не вполонили твої очі, ані не був ти схоплений її повіками.

Бо ціна розпусниці як і одного хліба, а жінка чоловіків ловить шанигідні душі.

Чи хто звяже огонь в подолку, а одежі не спалить?

Або чи хто ходитиме на розжареному вугіллю, а ноги не попалить?

Так хто ввійшов до замужньої жінки, не буде безвинним, ані кожний хто до неї доторкнувся.

Не дивно якщо когось зловлять як краде, бо краде, щоб наповнити душу, що голодує.

Якщо ж буде пійманий, віддасть всемеро і давши все своє майно визволить себе.

А перелюбник через брак розумності чинить згубу своїй душі,

терпить болі і безчестя, а його ганьба на віки не зніметься.

Бо гнів її чоловіка повний ревнощів. Він не пощадить в дні суду,

не змінить ворожнечу на ніякий викуп, ані не вгамується численними дарами.

Російський синодальний переклад

Сын мой! если ты поручился за ближнего твоего и дал руку твою за другого, -

ты опутал себя словами уст твоих, пойман словами уст твоих.

Сделай же, сын мой, вот что, и избавь себя, так как ты попался в руки ближнего твоего: пойди, пади к ногам и умоляй ближнего твоего;

не давай сна глазам твоим и дремания веждам твоим;

спасайся, как серна из руки и как птица из руки птицелова.

Пойди к муравью, ленивец, посмотри на действия его, и будь мудрым.

Нет у него ни начальника, ни приставника, ни повелителя;

но он заготовляет летом хлеб свой, собирает во время жатвы пищу свою. [Или пойди к пчеле и познай, как она трудолюбива, какую почтенную работу она производит; ее труды употребляют во здравие и цари и простолюдины; любима же она всеми и славна; хотя силою она слаба, но мудростью почтена.]

Доколе ты, ленивец, будешь спать? когда ты встанешь от сна твоего?

Немного поспишь, немного подремлешь, немного, сложив руки, полежишь:

и придет, как прохожий, бедность твоя, и нужда твоя, как разбойник. [Если же будешь не ленив, то, как источник, придет жатва твоя; скудость же далеко убежит от тебя.]

Человек лукавый, человек нечестивый ходит со лживыми устами,

мигает глазами своими, говорит ногами своими, дает знаки пальцами своими;

коварство в сердце его: он умышляет зло во всякое время, сеет раздоры.

Зато внезапно придет погибель его, вдруг будет разбит - без исцеления.

Вот шесть, что ненавидит Господь, даже семь, что мерзость душе Его:

глаза гордые, язык лживый и руки, проливающие кровь невинную,

сердце, кующее злые замыслы, ноги, быстро бегущие к злодейству,

лжесвидетель, наговаривающий ложь и сеющий раздор между братьями.

Сын мой! храни заповедь отца твоего и не отвергай наставления матери твоей;

навяжи их навсегда на сердце твое, обвяжи ими шею твою.

Когда ты пойдешь, они будут руководить тебя; когда ляжешь спать, будут охранять тебя; когда пробудишься, будут беседовать с тобою:

ибо заповедь есть светильник, и наставление - свет, и назидательные поучения - путь к жизни,

чтобы остерегать тебя от негодной женщины, от льстивого языка чужой.

Не пожелай красоты ее в сердце твоем, [да не уловлен будешь очами твоими,] и да не увлечет она тебя ресницами своими;

потому что из-за жены блудной обнищевают до куска хлеба, а замужняя жена уловляет дорогую душу.

Может ли кто взять себе огонь в пазуху, чтобы не прогорело платье его?

Может ли кто ходить по горящим угольям, чтобы не обжечь ног своих?

То же бывает и с тем, кто входит к жене ближнего своего: кто прикоснется к ней, не останется без вины.

Не спускают вору, если он крадет, чтобы насытить душу свою, когда он голоден;

но, будучи пойман, он заплатит всемеро, отдаст все имущество дома своего.

Кто же прелюбодействует с женщиною, у того нет ума; тот губит душу свою, кто делает это:

побои и позор найдет он, и бесчестие его не изгладится,

потому что ревность - ярость мужа, и не пощадит он в день мщения,

не примет никакого выкупа и не удовольствуется, сколько бы ты ни умножал даров.