5

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:

щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.

Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,

але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.

Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.

Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.

Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.

Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,

щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ - людям немилосердним;

щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,

щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,

щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?

Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.

Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!”

Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.

Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?

Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.

Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.

Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!

Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?

Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.

Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.

Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.

Переклад Огієнка

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Переклад Куліша

Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,

Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;

3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;

Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.

Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.

Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.

Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.

Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,

Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;

Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.

Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -

Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;

Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;

Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!

Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.

Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;

Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.

Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,

Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.

Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?

Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.

Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.

Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.

Переклад УБТ Турконяка

Сину, сприйми мою мудрість, приклади ж твоє ухо до моїх слів,

щоб ти беріг добрий розум. А я тобі заповідаю сприймання моїх губ.

Не сприймай поганої жінки. Бо з губ розпусної жінки капає медом, вона на час засолоджує твоє горло,

пізніше, отже, знайдеш їх гіркішими від жовчі і більш вигостреними від двосічного меча.

Бо ноги безумности зводять тих, що нею послуговуються, з смертю до аду, а її стопи не закріпляться.

Бо до доріг життя не прийде, а її сліди погані й не добре відомі.

Тепер, отже, сину, послухай мене і не знехтуй моїми словами.

Далекою від неї зроби твою дорогу, не наближайся до дверей її домів,

щоб ти не передав іншим твоє життя і немилосердним твоє життя,

щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твої труди не ввійшли до чужих домів,

і розкаєшся вкінці, коли знищені будуть члени твого тіла,

і скажеш: Як я зненавидів напоумлення, і відхилив моє серце від картання?

Я не послухав голосу, що мене картає і мене повчає, ані я не приклав моє ухо.

Мало не був я в усякому злі посеред збору і зібрання.

Пий воду з твоїх посудин і з твоїх криниць джерел.

Хай тобі не переливаються води з твого джерела, хай ідуть твої води на твої дороги.

Будь паном собі одному, і ніхто чужий хай до тебе не пристане.

Джерело твоєї води хай буде твоїм власним, і веселися з жінкою, що з твоєї молодості.

Ланя любови і жеребя твоїх ласк хай говорить з тобою, а твоя (жінка) хай іде за тобою і хай буде з тобою в усякому часі, бо огорнений її любовю будеш численним.

Не будь багато з чужою, ані не давай обнятися руками не власної.

Бо перед божими очима є дороги чоловіка, а Він глядить на всі твої сліди.

Беззаконня ловлять людину, а кожний вяжеться шнурами своїх гріхів.

Цей вмирає з ненавченими, його викинено з багацтва його життя і він згинув через безумність.

Російський синодальний переклад

Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твое к разуму моему,

чтобы соблюсти рассудительность, и чтобы уста твои сохранили знание. [Не внимай льстивой женщине;]

ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;

но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

ноги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены, -

и скажешь: `зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:

едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!'

Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодезя.

Пусть [не] разливаются источники твои по улице, потоки вод - по площадям;

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

любезною ланью и прекрасною серною: груди ее да упоявают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.

И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:

он умирает без наставления, и от множества безумия своего теряется.