103

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

(104-1)Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,

(104-2)ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.

(104-3)Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.

(104-4)Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.

(104-5)Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.

(104-6)Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.

(104-7)Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.

(104-8)Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.

(104-9)Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.

(104-10)Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.

(104-11)Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.

(104-12)Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.

(104-13)Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх

(104-14)Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям; щоб хліб із землі добували:

(104-15)вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.

(104-16)Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.

(104-17)На них гніздяться птиці; бусли - на кипарисах їхнє житло.

(104-18)Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.

(104-19)Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.

(104-20)Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

(104-21)Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.

(104-22)Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.

(104-23)Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.

(104-24)Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.

(104-25)Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.

(104-26)Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.

(104-27)Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.

(104-28)Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

(104-29)Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.

(104-30)Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.

(104-31)Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;

(104-32)спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.

(104-33)Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.

(104-34)Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.

(104-35)Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

Переклад Огієнка

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Переклад Куліша

(104-1)Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;

(104-2)Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;

(104-3)Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;

(104-4)Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.

(104-5)Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;

(104-6)Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.

(104-7)Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.

(104-8)Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.

(104-9)Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.

(104-10)Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;

(104-11)Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;

(104-12)Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.

(104-13)Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.

(104-14)Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,

(104-15)І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.

(104-16)Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,

(104-17)На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.

(104-18)Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям.

(104-19)Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.

(104-20)Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;

(104-21)Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.

(104-22)Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.

(104-23)Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.

(104-24)Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.

(104-25)Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.

(104-26)Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.

(104-27)Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.

(104-28)Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.

(104-29)Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.

(104-30)Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.

(104-31)Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;

(104-32)Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.

(104-33)Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.

(104-34)Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.

(104-35)Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!

Переклад УБТ Турконяка

Давида. Благослови, моя душе, Господа. Господи Боже мій, Ти дуже звеличився, у визнавання і величність зодягнувся Той,

Хто одягається світлом як одежею, що простягає небо наче скіру.

Він покриває водами свої горішні покої, що кладе хмари своїми сходами, що ходить на крилах вітрів.

Він чинить своїх ангелів духами і своїми слугами палаючий огонь.

Він оснував землю на її тверді, вона не сколихнеться на віки віків.

Безодня, наче плащ його одіж, на горах стануть води.

Від твоєї погрози побіжать, перелякаються голосу твого грому.

Підносяться гори і сходять рівнини на місце, яке Ти їм оснував.

Ти поклав границю, яку не перейдуть, ані не повернуться, щоб покрити землю.

Ти той, що посилаєш джерела в долинах, поміж горами пройдуть води.

Вони напоюють всіх звірів землі, дикі осли чекатимуть на свою спрагу.

На них поселяться небесні птахи, з посеред каміння видадуть голос.

Він напоює гори з своїх горішних покоїв, від плоду твоїх діл насититься земля.

Він вирощує траву для скотини і зелень на службу людей щоб видати хліб з землі.

І вино веселить серце людини, щоб намастити лице олією, і хліб скріпить серце людини.

Польові дерева наситяться, ливанські кедри, які Він насадив.

Там горобці загніздяться, журавлиний дім верховодить ними.

Високі гори для оленів, скелі пристановище для зайців.

Він зробив місяць для часів, сонце пізнало свій захід.

Він поставив темряву, і настала ніч, в ній перейдуть всі лісові звірі,

левенята, що ричать, щоб схопити і шукати в Бога для себе поживу.

Зійшло сонце, і зібралися і ляжуть в їхніх леговиськах.

Чоловік вийде на своє діло і на свою працю аж до вечора.

Як величними стали твої діла, Господи. Ти все зробив в премудрості, земля наповнилася твоїм творінням.

Це велике і широке море там плазуни, яким немає числа, живе мале з великим.

Там перепливають кораблі, цей змій, якого Ти зліпив, щоб йому гратися.

Все Тебе очікує, щоб дати їм їжу у відповідний час.

Як Ти їм даси зберуть, а як Ти відкриєш руку все наповниться доброти.

Як Ти відвернеш лице замішаються. Віднімеш їхній дух, і щезнуть і повернуться в свій порох.

Пішлеш твого духа, і збудуються, і обновиш лице землі.

Хай господня слава буде на віки, Господь зрадіє своїми ділами.

Той, що дивиться на землю і чинить щоб вона тряслася, що доторкається гір і димляться.

Заспіваю Господеві в моїм житті, співатиму моєму Богові, аж доки не буду.

Хай солодкою Йому буде моя бесіда, я ж розвеселюся в Господі.

Хай зникнуть грішники з землі і беззаконні, щоб їх не було. Благослови, моя душе, Господа.

Російський синодальний переклад

Благослови, душа моя, Господа! Господи, Боже мой! Ты дивно велик, Ты облечен славою и величием;

Ты одеваешься светом, как ризою, простираешь небеса, как шатер;

устрояешь над водами горние чертоги Твои, делаешь облака Твоею колесницею, шествуешь на крыльях ветра.

Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими - огонь пылающий.

Ты поставил землю на твердых основах: не поколеблется она во веки и веки.

Бездною, как одеянием, покрыл Ты ее, на горах стоят воды.

От прещения Твоего бегут они, от гласа грома Твоего быстро уходят;

восходят на горы, нисходят в долины, на место, которое Ты назначил для них.

Ты положил предел, которого не перейдут, и не возвратятся покрыть землю.

Ты послал источники в долины: между горами текут [воды],

поят всех полевых зверей; дикие ослы утоляют жажду свою.

При них обитают птицы небесные, из среды ветвей издают голос.

Ты напояешь горы с высот Твоих, плодами дел Твоих насыщается земля.

Ты произращаешь траву для скота, и зелень на пользу человека, чтобы произвести из земли пищу,

и вино, которое веселит сердце человека, и елей, от которого блистает лице его, и хлеб, который укрепляет сердце человека.

Насыщаются древа Господа, кедры Ливанские, которые Он насадил;

на них гнездятся птицы: ели - жилище аисту,

высокие горы - сернам; каменные утесы - убежище зайцам.

Он сотворил луну для указания времен, солнце знает свой запад.

Ты простираешь тьму и бывает ночь: во время нее бродят все лесные звери;

львы рыкают о добыче и просят у Бога пищу себе.

Восходит солнце, [и] они собираются и ложатся в свои логовища;

выходит человек на дело свое и на работу свою до вечера.

Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро; земля полна произведений Твоих.

Это - море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа, животные малые с большими;

там плавают корабли, там этот левиафан, которого Ты сотворил играть в нем.

Все они от Тебя ожидают, чтобы Ты дал им пищу их в свое время.

Даешь им - принимают, отверзаешь руку Твою - насыщаются благом;

скроешь лице Твое - мятутся, отнимешь дух их - умирают и в персть свою возвращаются;

пошлешь дух Твой - созидаются, и Ты обновляешь лице земли.

Да будет Господу слава во веки; да веселится Господь о делах Своих!

Призирает на землю, и она трясется; прикасается к горам, и дымятся.

Буду петь Господу во всю жизнь мою, буду петь Богу моему, доколе есмь.

Да будет благоприятна Ему песнь моя; буду веселиться о Господе.

Да исчезнут грешники с земли, и беззаконных да не будет более. Благослови, душа моя, Господа! Аллилуия!