101

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

(102-1)Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.

(102-2)Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде

(102-3)Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.

(102-4)Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.

(102-5)Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.

(102-6)Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.

(102-7)Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.

(102-8)Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.

(102-9)Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.

(102-10)Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, -

(102-11)через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.

(102-12)Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в'яну.

(102-13)Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім'я твоє по всі роди.

(102-14)Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.

(102-15)Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.

(102-16)Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі - твоєї слави.

(102-17)Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,

(102-18)зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.

(102-19)Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа.

(102-20)Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,

(102-21)щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;

(102-22)щоб звіщали ім'я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,

(102-23)коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.

(102-24)Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.

(102-25)Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!

(102-26)Спервовіку світу ти заснував землю і небеса - діло рук твоїх.

(102-27)Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.

(102-28)Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.

(102-29)Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.

Переклад Огієнка

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

І попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

І будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Переклад Куліша

(102-1)Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом.

(102-1)Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!

(102-2)Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.

(102-3)Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.

(102-4)Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.

(102-5)Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.

(102-6)Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.

(102-7)Не сплю і став, як одинока пташина на криші.

(102-8)Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.

(102-9)Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,

(102-10)Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.

(102-11)Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.

(102-12)Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.

(102-13)Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.

(102-14)Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.

(102-15)І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.

(102-16)Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.

(102-17)Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.

(102-18)Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.

(102-19)Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,

(102-20)Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.

(102-21)Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,

(102-22)Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.

(102-23)Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.

(102-24)Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!

(102-25)З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх.

(102-26)Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.

(102-27)Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.

(102-28)Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.

Переклад УБТ Турконяка

Молитва бідного, коли він знеможений, і перед Господом вилиє своє благання.

Господи, вислухай мою молитву, і мій крик хай прийде до Тебе.

Не відверни від мене твоє лице. В той день коли я болію, прихили до мене твоє ухо. В тому дні коли я закличу до Тебе, швидко мене вислухай.

Бо мої дні пропали наче дим, і мої кості висохли наче сухі поліна.

Я побитий наче трава і моє серце висохло, бо я забув їсти мій хліб.

Від голосу мого стогону прилипла моя кість до мого тіла.

Я уподібнився до пустинного пелікана, я став наче сова в розвалинах дому,

Я чував і я став наче самотній горобець на даху.

Цілий день мене гнобили мої вороги, і ті, що мене хвалили мною клялися.

Бо я їв попіл наче хліб і я плачем розводив мій напиток

від лиця твого гніву і твоєї люті, бо піднявши Ти мене скинув вниз.

Мої дні відійши наче тінь, і я висох наче трава.

Ти ж, Господи, остаєшся на віки, і твоя память в рід і рід.

Ти, вставши, помилуєш Сіон, бо час його помилувати, бо прийшов час.

Бо твої раби полюбили його каміння і помилують його порох.

І народи злякаються Господнього імени і всі царі землі твоєї слави,

бо Господь збудує Сіон і зявиться в його славі.

Він поглянув на молитву впокорених і не погордив їхнім благанням.

Хай це запишеться для іншого роду, і відбудований нарід похвалить Господа,

бо Він поглянув зі своєї святої висоти, Господь поглянув з неба на землю,

щоб почути стогін скованих, визволити синів тих, що забиті,

сповістити в Сіоні господне імя і його хвалу в Єрусалимі,

коли народи і царства зберуться разом, щоб служити Господеві.

Він йому відповів в дорозі його сили: Сповісти мені зменшення моїх днів.

Не поведи мене в половину моїх днів, в роді родів твої літа.

Господи, Ти на початках заснував землю, і небеса є діла твоїх рук.

Вони згинуть, Ти ж остаєшся, і всі постаріються наче плащ, і Ти їх зміниш наче одіж, і вони зміняться.

Ти ж є той самий, і твої літа не зменшаться.

Сини твоїх рабів поселяться, і їхнє насіння стоятиме на віки.

Російський синодальний переклад

Молитва страждущего, когда он унывает и изливает пред Господом печаль свою.

Господи! услышь молитву мою, и вопль мой да придет к Тебе.

Не скрывай лица Твоего от меня; в день скорби моей приклони ко мне ухо Твое; в день, [когда] воззову [к Тебе], скоро услышь меня;

ибо исчезли, как дым, дни мои, и кости мои обожжены, как головня;

сердце мое поражено, и иссохло, как трава, так что я забываю есть хлеб мой;

от голоса стенания моего кости мои прильпнули к плоти моей.

Я уподобился пеликану в пустыне; я стал как филин на развалинах;

не сплю и сижу, как одинокая птица на кровле.

Всякий день поносят меня враги мои, и злобствующие на меня клянут мною.

Я ем пепел, как хлеб, и питье мое растворяю слезами,

от гнева Твоего и негодования Твоего, ибо Ты вознес меня и низверг меня.

Дни мои - как уклоняющаяся тень, и я иссох, как трава.

Ты же, Господи, вовек пребываешь, и память о Тебе в род и род.

Ты восстанешь, умилосердишься над Сионом, ибо время помиловать его, - ибо пришло время;

ибо рабы Твои возлюбили и камни его, и о прахе его жалеют.

И убоятся народы имени Господня, и все цари земные - славы Твоей.

Ибо созиждет Господь Сион и явится во славе Своей;

призрит на молитву беспомощных и не презрит моления их.

Напишется о сем для рода последующего, и поколение грядущее восхвалит Господа,

ибо Он приникнул со святой высоты Своей, с небес призрел Господь на землю,

чтобы услышать стон узников, разрешить сынов смерти,

дабы возвещали на Сионе имя Господне и хвалу Его - в Иерусалиме,

когда соберутся народы вместе и царства для служения Господу.

Изнурил Он на пути силы мои, сократил дни мои.

Я сказал: Боже мой! не восхити меня в половине дней моих. Твои лета в роды родов.

В начале Ты, [Господи,] основал землю, и небеса - дело Твоих рук;

они погибнут, а Ты пребудешь; и все они, как риза, обветшают, и, как одежду, Ты переменишь их, и изменятся;

но Ты - тот же, и лета Твои не кончатся.

Сыны рабов Твоих будут жить, и семя их утвердится пред лицем Твоим.