77

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

(78-1)Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!

(78-2)Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.

(78-3)Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,

(78-4)не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.

(78-5)Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;

(78-6)щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.

(78-7)Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;

(78-8)не були, як батьки їхні, - поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.

(78-9)Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.

(78-10)Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;

(78-11)діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.

(78-12)Дивні діла зробив він перед їхніми батьками. в землі Єгипетській, на полі Цоан.

(78-13)Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.

(78-14)Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.

(78-15)Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.

(78-16)Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.

(78-17)Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.

(78-18)І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.

(78-19)І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?

(78-20)Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»

(78-21)Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.

(78-22)Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.

(78-23)І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,

(78-24)і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.

(78-25)Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.

(78-26)І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.

(78-27)Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.

(78-28)І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.

(78-29)їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.

(78-30)Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,

(78-31)як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.

(78-32)Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.

(78-33)Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.

(78-34)Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.

(78-35)І згадували, що Бог - їхня скеля, що Бог Всевишній - їхній Відкупитель.

(78-36)Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.

(78-37)Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.

(78-38)Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.

(78-39)Згадав він, що вони - лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.

(78-40)Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!

(78-41)Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.

(78-42)Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,

(78-43)як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.

(78-44)Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.

(78-45)Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.

(78-46)Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.

(78-47)Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні - памороззю.

(78-48)Віддав градові їхню скотину, їхні отари - блискавицям.

(78-49)Послав на них жар свого гніву, -обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.

(78-50)Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.

(78-51)Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.

(78-52)І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.

(78-53)Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.

(78-54)Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.

(78-55)Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.

(78-56)Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.

(78-57)І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.

(78-58)Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.

(78-59)Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.

(78-60)Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.

(78-61)Він видав у неволю свою силу, і славу свою - у ворожі руки.

(78-62)Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.

(78-63)Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.

(78-64)Священики їхні під мечем упали, - і не плакали вдовиці.

(78-65)Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.

(78-66)І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.

(78-67)І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.

(78-68)Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.

(78-69)І збудував, мов небо свою святиню -як землю, що заснував її повіки.

(78-70)І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.

(78-71)Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля - свою спадщину.

(78-72)І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.

Переклад Огієнка

Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив...

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій,

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Переклад Куліша

(78-1)Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!

(78-2)Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;

(78-3)Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.

(78-4)Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.

(78-5)Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.

(78-6)Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,

(78-7)Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,

(78-8)І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.

(78-9)Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.

(78-10)Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

(78-11)Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.

(78-12)Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.

(78-13)Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.

(78-14)І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.

(78-15)Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.

(78-16)Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.

(78-17)Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.

(78-18)І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.

(78-19)І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?

(78-20)Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?

(78-21)Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.

(78-22)Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.

23 А в)е ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,

24 І ве)ївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.

(78-25)Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.

(78-26)Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.

(78-27)І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,

(78-28)І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.

(78-29)І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.

(78-30)Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,

(78-31)Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.

(78-32)Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.

(78-33)І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.

(78-34)Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.

(78-35)І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.

(78-36)І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.

(78-37)Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.

(78-38)Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.

(78-39)І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.

(78-40)Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.

(78-41)І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.

(78-42)Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.

(78-43)Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:

(78-44)Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.

(78-45)Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.

(78-46)Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.

(78-47)Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.

(78-48)І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.

(78-49)Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.

(78-50)Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.

(78-51)І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.

(78-52)І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.

(78-53)І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.

(78-54)І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.

(78-55)І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.

(78-56)Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.

(78-57)Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.

(78-58)Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.

(78-59)Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.

(78-60)І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.

(78-61)І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.

(78-62)І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.

(78-63)Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;

(78-64)Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.

(78-65)Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.

(78-66)І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.

(78-67)І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;

(78-68)Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.

(78-69)І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.

(78-70)І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;

(78-71)Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.

(78-72)І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.

Переклад УБТ Турконяка

Напоумлення Асафа. Уважайте, мій народе, на мій закон, прихиліть ваше ухо до слова моїх уст.

Я в притчах відкрию мої уста, вискажу загадки від віку.

Те, що ми почули і ми пізнали і це нам розповіли наші батьки,

воно не сховалося від їхніх дітей в іншому роді, ті, що звіщали господні хвали і його сили і його подивугідні (діла), які Він зробив.

І Він підняв свідчення в Якові і поклав закон в Ізраїлі, те, що заповів нашим батькам, щоб вони обявили їхнім синам,

щоб знав інший рід, сини, що народилися, і встануть і їх сповістять їхнім синам,

щоб поклали їхню надію на Бога і не забули діл Бога і шукали його заповідей,

щоб не стали так як їхні батьки поганим родом, що огірчує, родом, що не випрямив своє серце і не довірив Богові свій дух.

Сини Ефраїма, що натягали і стріляли з луків, повернулися в день війни.

Не зберегли Божого завіту і не забажали ходити в його законі

і забули його добродійства і його подивугудні (діла), які Він їм показав,

перед їхніми батьками, дивні (діла), які Він зробив в єгипетскій землі, в долині Танеоса.

Він роздер море і провів їх, поставив води наче мішок

і провів їх хмарою в дні і цілу ніч світлом огня.

Він роздер камінь в пустині і напоїв їх як у великій безодні

і вивів воду з каменя і звів води наче ріки.

І додали ще грішити проти Нього, огірчили Всевишнього в безводних

і випробували Бога в їхніх серцях, щоб просити їжу для їхніх душ,

і заговорили проти Бога і сказали: Чи Бог не зможе приготовити стіл в пустині?

Коли Він вдарив об камінь і поплили води і наводнили потоки, чи й не може дати хліб, чи приготовити стіл свому народові?

Через це Господь почув і піднявся, і в Якові загорівся огонь, і над Ізраїлем піднявся гнів,

бо не повірили Богові, ані не повірили в його спасіння.

І Він заповів хмарам вгорі і відкрив небесні двері

і дощем післав їм манну в їжу і дав їм небесний хліб.

Людина їла ангельський хліб, Він післав їм їжу до сита.

Підняв Він південний вітер з неба і своєю силою навів південний вітер

і дощем дав їм мясо наче порох і оперених морських птахів наче пісок,

і вони впали посеред їхнього табору, довкруги їхніх поселень,

і їли і дуже наситилися, і Він приніс їм їхнє бажання,

вони не були позбавлені свого бажання. Ще як їхня їжа була в їхніх устах

і на них піднявся божий гнів і забив їхніх жирних і скував вибраних Ізраїля.

В усьому цьому вони ще згрішили і не повірили його подивугідним (ділам),

і їхні дні зникли в марноті і їхні літа з поспіхом.

Коли Він їх забивав, вони Його шукали і поверталися і вранці вставали до Бога

і згадали, що Бог є їхнім помічником і Всевишний Бог є їхнім визволителем.

І вони Його полюбили своїми устами і їхній язик Йому збрехав,

а їхнє серце не (було) праведне з Ним, ані не були вірні його завітові.

А Він щедрий і очистить їхні гріхи і не зведе до зітління і розмножить, щоб відвернути свій гнів і не розпалить ввесь свій гнів.

І Він згадав, що вони тіло, дух, що йде і не повертається.

Скільки разів огірчили Його в пустині, розгнівили Його в безводній землі?

І повернулися і випробували Бога і роздразнили святого Ізраїля.

Не згадали його руки в день, коли визволив їх з руки того, що гнітив,

як поклав в Єгипті свої знаки і свої чуда в долині Танеоса.

І обернув їхні ріки і їхні стави в кров, щоб не пили.

Наслав на них псячу муху, і вона їх пожерла, і жаби і знищив їх.

І дав їхній плід ржі і їхні труди саранчі.

Побив їхні виноградники градом і їхні овочі морозом.

І передав їхню скотину градові і їхнє майно огневі.

Наслав на них гнів своєї люті, лють і гнів і біль, післання поганих ангелів.

Зробив дорогу стежці своєї люті, не пощадив їхніх душ від смерті і їхню скотину замкнув в смерті

і побив кожного первородного в Єгипті, первоплід їхніх трудів в поселеннях Хама.

І Він забрав свій нарід наче овець і повів їх наче отару в пустині

і провадив їх в надії, і не злякалися, і їхніх ворогів покрило море.

І ввів їх до гори своєї святості, ця гора, яку придбала його правиця,

і викинув з перед їхнього лиця народи і дав їм жеребом, мірилом поміру насліддя і поселив в їхніх поселеннях племена Ізраїля.

І вони випробували і огірчили Всевишнього Бога і не зберегли його свідчення

і відвернулися і зломали завіт, так як і їхні батьки, і повернулися в покручений лук

і розгнівили Його їхніми жертівниками і їхніми божищами довели Його до ревнощів.

Бог почув і зневажив і дуже погордив Ізраїлем

і відкинув шатро Силома, своє поселення де поселився між людьми.

І передав їхню силу в полон і їхню красу в руки ворога

і видав свій нарід під меч і знехтував своїм насліддям.

Огонь пожер їхніх молодців, і їхні дівчата були не оплакані.

Їхні священики упали від меча, і їхні вдовиці були не оплакані.

І Господь піднявся наче сплячий, наче сильний очманілий від вина,

і побив своїх ворогів в зад, зробив їх вічною погордою.

І Він відкинув поселення Йосифа і не вибрав племя Ефраїма.

І вибрав племя Юди, гору Сіон, яку полюбив,

і збудував свою святиню наче однорога, заснував її в землі на віки.

І Він вибрав Давида свого раба і забрав його з отар овець,

забрав його від овець з ягнятами, щоб пасти свій нарід - Якова і своє насліддя - Ізраїль,

і той їх пас в незлобності свого серця і попровадив їх в розумності своїх рук.

Російський синодальний переклад

Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.

Открою уста мои в притче и произнесу гадания из древности.

Что слышали мы и узнали, и отцы наши рассказали нам,

не скроем от детей их, возвещая роду грядущему славу Господа, и силу Его, и чудеса Его, которые Он сотворил.

Он постановил устав в Иакове и положил закон в Израиле, который заповедал отцам нашим возвещать детям их,

чтобы знал грядущий род, дети, которые родятся, и чтобы они в свое время возвещали своим детям, -

возлагать надежду свою на Бога и не забывать дел Божиих, и хранить заповеди Его,

и не быть подобными отцам их, роду упорному и мятежному, неустроенному сердцем и неверному Богу духом своим.

Сыны Ефремовы, вооруженные, стреляющие из луков, обратились назад в день брани:

они не сохранили завета Божия и отреклись ходить в законе Его;

забыли дела Его и чудеса, которые Он явил им.

Он пред глазами отцов их сотворил чудеса в земле Египетской, на поле Цоан:

разделил море, и провел их чрез него, и поставил воды стеною;

и днем вел их облаком, а во всю ночь светом огня;

рассек камень в пустыне и напоил их, как из великой бездны;

из скалы извел потоки, и воды потекли, как реки.

Но они продолжали грешить пред Ним и раздражать Всевышнего в пустыне:

искушали Бога в сердце своем, требуя пищи по душе своей,

и говорили против Бога и сказали: `может ли Бог приготовить трапезу в пустыне?'

Вот, Он ударил в камень, и потекли воды, и полились ручьи. `Может ли Он дать и хлеб, может ли приготовлять мясо народу Своему?'

Господь услышал и воспламенился гневом, и огонь возгорелся на Иакова, и гнев подвигнулся на Израиля

за то, что не веровали в Бога и не уповали на спасение Его.

Он повелел облакам свыше и отверз двери неба,

и одождил на них манну в пищу, и хлеб небесный дал им.

Хлеб ангельский ел человек; послал Он им пищу до сытости.

Он возбудил на небе восточный ветер и навел южный силою Своею

и, как пыль, одождил на них мясо и, как песок морской, птиц пернатых:

поверг их среди стана их, около жилищ их, -

и они ели и пресытились; и желаемое ими дал им.

Но еще не прошла прихоть их, еще пища была в устах их,

гнев Божий пришел на них, убил тучных их и юношей Израилевых низложил.

При всем этом они продолжали грешить и не верили чудесам Его.

И погубил дни их в суете и лета их в смятении.

Когда Он убивал их, они искали Его и обращались, и с раннего утра прибегали к Богу,

и вспоминали, что Бог - их прибежище, и Бог Всевышний - Избавитель их,

и льстили Ему устами своими и языком своим лгали пред Ним;

сердце же их было неправо пред Ним, и они не были верны завету Его.

Но Он, Милостивый, прощал грех и не истреблял их, многократно отвращал гнев Свой и не возбуждал всей ярости Своей:

Он помнил, что они плоть, дыхание, которое уходит и не возвращается.

Сколько раз они раздражали Его в пустыне и прогневляли Его в стране необитаемой!

и снова искушали Бога и оскорбляли Святого Израилева,

не помнили руки Его, дня, когда Он избавил их от угнетения,

когда сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Цоан;

и превратил реки их и потоки их в кровь, чтобы они не могли пить;

послал на них насекомых, чтобы жалили их, и жаб, чтобы губили их;

земные произрастения их отдал гусенице и труд их - саранче;

виноград их побил градом и сикоморы их - льдом;

скот их предал граду и стада их - молниям;

послал на них пламень гнева Своего, и негодование, и ярость и бедствие, посольство злых ангелов;

уравнял стезю гневу Своему, не охранял души их от смерти, и скот их предал моровой язве;

поразил всякого первенца в Египте, начатки сил в шатрах Хамовых;

и повел народ Свой, как овец, и вел их, как стадо, пустынею;

вел их безопасно, и они не страшились, а врагов их покрыло море;

и привел их в область святую Свою, на гору сию, которую стяжала десница Его;

прогнал от лица их народы и землю их разделил в наследие им, и колена Израилевы поселил в шатрах их.

Но они еще искушали и огорчали Бога Всевышнего, и уставов Его не сохраняли;

отступали и изменяли, как отцы их, обращались назад, как неверный лук;

огорчали Его высотами своими и истуканами своими возбуждали ревность Его.

Услышал Бог и воспламенился гневом и сильно вознегодовал на Израиля;

отринул жилище в Силоме, скинию, в которой обитал Он между человеками;

и отдал в плен крепость Свою и славу Свою в руки врага,

и предал мечу народ Свой и прогневался на наследие Свое.

Юношей его поедал огонь, и девицам его не пели брачных песен;

священники его падали от меча, и вдовы его не плакали.

Но, как бы от сна, воспрянул Господь, как бы исполин, побежденный вином,

и поразил врагов его в тыл, вечному сраму предал их;

и отверг шатер Иосифов и колена Ефремова не избрал,

а избрал колено Иудино, гору Сион, которую возлюбил.

И устроил, как небо, святилище Свое и, как землю, утвердил его навек,

и избрал Давида, раба Своего, и взял его от дворов овчих

и от доящих привел его пасти народ Свой, Иакова, и наследие Свое, Израиля.

И он пас их в чистоте сердца своего и руками мудрыми водил их.