(73-1)Псалом. Асафа. Справді добрий Бог для правих, Господь для чистих серцем!
(73-2)А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.
(73-3)Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних
(73-4)Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.
(73-5)Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей.
(73-6)Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.
(73-7)Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.
(73-8)Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують.
(73-9)Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.
(73-10)Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!
(73-11)І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?»
(73-12)Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.
(73-13)Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки?
(73-14)Увесь день зносив побої, і докори - щоранку?
(73-15)Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник.
(73-16)І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був - той труд - для мене.
(73-17)Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає.
(73-18)Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.
(73-19)Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!
(73-20)Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.
(73-21)І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.
(73-22)Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.
(73-23)Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.
(73-24)Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.
(73-25)Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.
(73-26)Тіло моє і моє серце знемагають; Бог - скеля мого серця і повіки моя доля.
(73-27)Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.
(73-28)А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.
Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих!
А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!
(73-1)Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!
(73-2)А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
(73-3)Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
(73-4). Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
(73-5)Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
(73-6)Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.
(73-7)Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
(73-8)Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.
(73-9)Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.
(73-10)Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.
(73-11)А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
(73-12)Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
(73-13)Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
(73-14)Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
(73-15)Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
(73-16)І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
(73-17)Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
(73-18)На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
(73-19)Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
(73-20)Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
(73-21)Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
(73-22)То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
(73-23)Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
(73-24)Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
(73-25)Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
(73-26)Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
(73-27)Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
(73-28)Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.
Псалом Асафа. Який Бог добрий для Ізраїля, для тих, що праведні серцем.
Мені ж ще трохи похитнулися б ноги, ще трохи пролилися б мої кроки.
Бо я ревнував беззаконним, бачачи мир грішників,
бо немає відхилення їхньої смерті і (є) твердість в їхньому бичуванні.
Вони не є в трудах людей і не будуть бичовані з людьми.
Через це їх захопила гордість, вони зодягнулися беззаконням і своєю безбожністю.
Їхнє беззаконня виступить наче з жиру, вони перейшли до настанови серця.
Задумали і заговорили в лукавстві, наговорили неправедність до висоти.
Поклали їхні уста проти неба, і їхній язик пройшов по землі.
Через це мій нарід повернеться сюди, і для них знайдуться повні дні.
І вони сказали: Як взнав Бог, і чи є пізнання у Всевишнього?
Ось вони грішники і процвітають. На віки здобули багацтво.
І я сказав: Отже даремно я оправдав моє серце і умив мої руки в невинних.
І я був бичований цілий день, і моє картання вранці.
Якщо я говорив: Скажу так, ось я зломав би завіт з родом твоїх синів.
І я сприйняв це пізнати. Труд є переді мною,
аж доки не ввійду до святині Бога і пізнаю їх кінець.
Одначе Ти їм поклав за обманою, Ти їх скинув коли вони піднеслися.
Як нагло прийшли в запустіння; зникли, згинули через їхнє беззаконня.
Так як сон того, що встає, Господи, в твоїм місті погордиш їх образом.
Бо моє серце розгорілося, і мої нирки змінилися,
і я погорджений і не впізнав, я у Тебе став наче скотина.
І я постійно з Тобою, Ти держав мою праву руку,
Ти мене провадив твоєю радою і Ти мене прийняв зі славою.
Що бо в мене є на небі, і що від Тебе забажав я на землі?
Заслабло моє серце і моє тіло, Боже мого серця, і Бог моя часть на віки.
Бо ось згинуть ті, що віддалюються від Тебе, Ти вигубив від Себе всіх, що чинять погане.
Мені ж є добрим пристати до Бога, покласти на Господа мою надію, звіщати всі твої хвали в брамах дочки Сіону.
Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем!
А я - едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, -
я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых,
ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их;
на работе человеческой нет их, и с прочими людьми не подвергаются ударам.
Оттого гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, как наряд, одевает их;
выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце;
над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока;
поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле.
Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею,
и говорят: `как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?'
И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство.
[И я сказал:] так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои,
и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро?
Но если бы я сказал: `буду рассуждать так', - то я виновен был бы пред родом сынов Твоих.
И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих,
доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их.
Так! на скользких путях поставил Ты их и низвергаешь их в пропасти.
Как нечаянно пришли они в разорение, исчезли, погибли от ужасов!
Как сновидение по пробуждении, так Ты, Господи, пробудив их, уничтожишь мечты их.
Когда кипело сердце мое, и терзалась внутренность моя,
тогда я был невежда и не разумел; как скот был я пред Тобою.
Но я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;
Ты руководишь меня советом Твоим и потом примешь меня в славу.
Кто мне на небе? и с Тобою ничего не хочу на земле.
Изнемогает плоть моя и сердце мое: Бог твердыня сердца моего и часть моя вовек.
Ибо вот, удаляющие себя от Тебя гибнут; Ты истребляешь всякого отступающего от Тебя.
А мне благо приближаться к Богу! На Господа Бога я возложил упование мое, чтобы возвещать все дела Твои [во вратах дщери Сионовой].