(56-1)Провідникові хору. На мелодію «Йонат елем рехокім». Давида. Міхтам. Коли філістимляни схопили його в Гаті.
(56-2)Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день-у-день воюють проти мене й утискають.
(56-3)День-у-день лютують мої противники багато бо тих, що йдуть боєм на мене.
(56-4)Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю!
(56-5)На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?
(56-6)Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо.
(56-7)Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають.
(56-8)За беззаконня їхні воздай їм; у гніві розбий народи, Боже.
(56-9)Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі?
(56-10)Тоді вороги мої назад відступлять, як тільки я візву до тебе. Знаю напевне, що Бог зо мною.
(56-11)У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово.
(56-12)На Бога уповаю не боюся; що ж може заподіяти мені людина?
(56-13)Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву.
(56-14)Бо спас єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.
Для дириґента хору. На "Німа голубка вдалечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Гаті.
Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!
Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!
Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,
я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?
Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:
слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,
так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?
Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!
На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?
На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
(56-1)Проводиреві хора: після "Голубка з далеких дубравин"; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Гетї.
(56-1)Помилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє менї.
(56-2)Вороги мої цїлий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись.
(56-3)В день страху мого я вповаю на тебе!
(56-4)Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї тїло?
(56-5)Цїлий день зневажають вони слова мої, всї думки їх на зло проти мене.
(56-6)Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засїли на душу мою.
(56-7)Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гнїві народи!
(56-8)Блуканнє моє залїчене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе?
(56-9)Тодї відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною.
(56-10)В Бозї восхвалю слово, в Господї восхвалю слово.
(56-11)На Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї чоловік?
(56-12)Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі.
(56-13)Ти бо збавив душу мою від смертї. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити менї перед Богом в сьвітлї життя сього?
На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті.
Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день.
Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори.
В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю.
В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло.
Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло.
Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу.
Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже.
Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці.
Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог.
У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово.
На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина.
В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам,
бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих.
Начальнику хора. О голубице, безмолвствующей в удалении. Писание Давида, когда Филистимляне захватили его в Гефе.
Помилуй меня, Боже! ибо человек хочет поглотить меня; нападая всякий день, теснит меня.
Враги мои всякий день ищут поглотить меня, ибо много восстающих на меня, о, Всевышний!
Когда я в страхе, на Тебя я уповаю.
В Боге восхвалю я слово Его; на Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне плоть?
Всякий день извращают слова мои; все помышления их обо мне - на зло:
собираются, притаиваются, наблюдают за моими пятами, чтобы уловить душу мою.
Неужели они избегнут воздаяния за неправду свою? Во гневе низложи, Боже, народы.
У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у Тебя, - не в книге ли они Твоей?
Враги мои обращаются назад, когда я взываю к Тебе, из этого я узнаю, что Бог за меня.
В Боге восхвалю я слово Его, в Господе восхвалю слово Его.
На Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне человек?
На мне, Боже, обеты Тебе; Тебе воздам хвалы,
ибо Ты избавил душу мою от смерти, [очи мои от слез,] да и ноги мои от преткновения, чтобы я ходил пред лицем Божиим во свете живых.