(55-1)Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида.
(55-2)Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.
(55-3)Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,
(55-4)грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.
(55-5)Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.
(55-6)Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.
(55-7)І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки. я полетів би і відпочив би.
(55-8)Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.
(55-9)Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.
(55-10)Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.
(55-11)Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.
(55-12)Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.
(55-13)Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.
(55-14)А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,
(55-15)з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.
(55-16)Хай смерть поб'є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! -бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них.
(55-17)Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує.
(55-18)Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує.
(55-19)Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене.
(55-20)Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога.
(55-21)Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову.
(55-22)Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони - мечі вийняті з піхви.
(55-23)Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.
(55-24)І ти, о Боже, зведеш у яму тління їх. Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе.
Для дириґента хору. На негінах. Навчальний Давидів псалом.
Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,
від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...
Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,
страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...
казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...
Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,
вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,
нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,
але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,
ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,
його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!
(55-1)Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова.
(55-1)Вислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.
(55-2)Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,
(55-3)Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.
(55-4)Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.
(55-5)Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.
(55-6)І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.
(55-7)Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.
(55-8)Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.
(55-9)Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.
(55-10)День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.
(55-11)Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.
(55-12)Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;
(55-13)А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,
(55-14)З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.
(55-15)Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.
(55-16)Кличу до Бога, і Господь спасає мене.
(55-17)Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.
(55-18)Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.
(55-19)Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.
(55-20)Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.
(55-21)Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі.
(55-22)Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.
(55-23)А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.
На кінець, в співах. Напоумлення Давида.
Боже, будь чуйний до моєї молитви і не погорди моїм благанням,
зглянься на мене і вислухай мене. Я засмутився в моїм роздумуванні і перелякався
від голосу ворога і від пригнічення грішника, бо вони навернули на мене беззаконня і в гніві лютилися на мене.
Моє серце в мені жахнулося, і на мене напав страх смерти.
На мене найшли страх і тремтіння, і мене покрила темрява.
І я сказав: Хто мені дасть крила наче голуба і полечу і спочину?
Ось я віддалився, втікаючи, і я поселився в пустині.
Я очікував того, що мене спасає від малодушности і бурі.
Затопи, Господи, і поділи їхні язики, бо я побачив беззаконня і противомовство в місті.
Вдень і вночі окружить його на його мурах, беззаконня і труд і неправедність посеред нього,
і не забракло на його площах здирства і обмани.
Бо якщо б ворог мене зневажав, я стерпів би, і якщо б той, що мене ненавидить, гордо говорив проти мене я сховався б від нього.
Ти ж, чоловіче одного духа, мій володарю і мій знайомий,
який разом насолоджував мене їжею, ми в однодумності ходили в божому домі.
Хай на них найде смерть, і хай живими зійдуть до аду, бо лукавство в їхніх поселеннях посеред них.
Бо я до Бога закликав, і Господь мене вислухав.
Ввечорі і вранці і вполудне розповідатиму, сповіщу і Він вислухає мій голос.
Він визволить в мирі мою душу від тих, що наближаються до мене, бо в багатьох (обставинах) були зі мною.
Бог вислухає і упокорить їх, Він, що є перед віками. Бо немає для них зміни і вони не побоялися Бога.
Він простягнув свою руку, щоб віддати. Вони опоганили його завіт.
Вони розділилися від гніву його лиця, і приблизилося його серце. Його слова були мякшими від олії, і вони - стріли.
Вкинь на Господа твою турботу, і Він тебе вигодує. Не дасть праведному захитатися на віки.
Ти ж, Боже, зведеш їх до джерела зітління. Мужі крови і обмани до половини не доведуть своїх днів. Я ж, Господи, надіюся на Тебе.
Начальнику хора. На струнных орудиях. Учение Давида.
Услышь, Боже, молитву мою и не скрывайся от моления моего;
внемли мне и услышь меня; я стенаю в горести моей, и смущаюсь
от голоса врага, от притеснения нечестивого, ибо они возводят на меня беззаконие и в гневе враждуют против меня.
Сердце мое трепещет во мне, и смертные ужасы напали на меня;
страх и трепет нашел на меня, и ужас объял меня.
И я сказал: 'кто дал бы мне крылья, как у голубя? я улетел бы и успокоился бы;
далеко удалился бы я, и оставался бы в пустыне;
поспешил бы укрыться от вихря, от бури'.
Расстрой, Господи, и раздели языки их, ибо я вижу насилие и распри в городе;
днем и ночью ходят они кругом по стенам его; злодеяния и бедствие посреди его;
посреди его пагуба; обман и коварство не сходят с улиц его:
ибо не враг поносит меня, - это я перенес бы; не ненавистник мой величается надо мною, - от него я укрылся бы;
но ты, который был для меня то же, что я, друг мой и близкий мой,
с которым мы разделяли искренние беседы и ходили вместе в дом Божий.
Да найдет на них смерть; да сойдут они живыми в ад, ибо злодейство в жилищах их, посреди их.
Я же воззову к Богу, и Господь спасет меня.
Вечером и утром и в полдень буду умолять и вопиять, и Он услышит голос мой,
избавит в мире душу мою от восстающих на меня, ибо их много у меня;
услышит Бог, и смирит их от века Живущий, потому что нет в них перемены; они не боятся Бога,
простерли руки свои на тех, которые с ними в мире, нарушили союз свой;
уста их мягче масла, а в сердце их вражда; слова их нежнее елея, но они суть обнаженные мечи.
Возложи на Господа заботы твои, и Он поддержит тебя. Никогда не даст Он поколебаться праведнику.
Ты, Боже, низведешь их в ров погибели; кровожадные и коварные не доживут и до половины дней своих. А я на Тебя, [Господи,] уповаю.