(52-1)Провідникові хору. Маскіл. Давида,
(52-2)як прийшов був едомій Доег і звістив Саулові, кажучи до нього: «Давид прийшов у дім Авімелеха.»
(52-3)Чого ти злобою хвалишся, о витязю безславний?
(52-4)Ввесь час ти мислиш про погибель; язик твій - немов гостра бритва, майстер облуди.
(52-5)Ти любиш зло більш, ніж добро, брехню більше, ніж правду.
(52-6)Погибельні лише любиш речі, язику лукавий.
(52-7)Тому і Бог знищить тебе, знівечить тебе навіки; вирве тебе з намету і викорінить тебе з землі живих.
(52-8)Побачать праведники й настрашаться і будуть сміятись із нього:
(52-9)«Ось чоловік, що не мав Бога за свою твердиню, що покладався на своє багатство превелике, своїми лиходійствами був сильний.»
(52-10)Я ж - мов те буйне дерево оливне в домі Божім; надіюсь на ласку Божу повік-віки,
(52-11)Я прославлятиму тебе повіки, за те, що вчинив єси, і возвіщатиму ім'я твоє, - воно бо добре, - перед вірними твоїми.
Для дириґента хору. Псалом навчальний Давидів,
як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: "Давид увійшов до дому Авімелеха".
Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.
Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!
Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,
ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!
Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.
І побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого...
А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!
Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!
(52-1)Проводиреві хора: наука Давидова,
(52-1)як прийшов Доаг Ідумейський, і звістив Саулові, і сказав йому: прийшов Давид в дім Ахімелеха.
(52-1)Чого бо ти, потужний, хвалишся злобою твоєю, надуживаєш милосердє Боже цїлий день!
(52-2)Пакостї промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду.
(52-3)Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду.
(52-4)Ти любиш всї імена погибелї, ти язик зрадливий!
(52-5)Бог знївечить тебе на віки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землї живих.
(52-6)Побачать се праведники і злякаються, вони сьміяти муться над ним:
(52-7)Ось чоловік, що не шукав в Бога сили своєї, а надїявся на величину багацтва свого, і ледачими вчинками своїми добув сили.
(52-8)Я ж, мов оливне дерево зелене, в дому Божім; я надїюсь на ласку Божу по віки.
(52-9)Буду прославляти тебе по віки, ти бо все здїлав; і на імя твоє буду вповати, ти бо благий до праведників твоїх.
На кінець. Повчання Давида,
коли Доїк Ідумей пішов і сповістив Саулові і сказав йому: Давид прийшов до дому Авімелеха.
Чому, сильний, хвалишся в злобі, беззаконня ввесь день?
Твій язик задумав беззаконня. Ти зробив обману як вигострена бритва.
Ти полюбив зло понад доброту, неправедність радше ніж говорити правду.
Ти полюбив всі потопні слова, обманливий язик.
Через це Бог знищить тебе до кінця. Хай тебе вирве і переселить тебе від поселення і твій корінь з землі живих.
І праведні побачать і злякаються і висміять його і скажуть:
Ось чоловік, який не поклав Бога за свого помічника, але надіявся на множество свого багацтва і скріпився у свому безглузді.
Я ж наче плідне оливкове дерево в домі Бога. Я поклав надію на боже милосердя на віки й на віки віків.
Визнаватимуся Тобі на віки бо Ти вчинив, і терпітиму твоє імя, бо (це) добре перед твоїми преподобними.
Начальнику хора. Учение Давида,
после того, как приходил Доик Идумеянин и донес Саулу и сказал ему, что Давид пришел в дом Ахимелеха.
Что хвалишься злодейством, сильный? милость Божия всегда со мною;
гибель вымышляет язык твой; как изощренная бритва, он у тебя, коварный!
ты любишь больше зло, нежели добро, больше ложь, нежели говорить правду;
ты любишь всякие гибельные речи, язык коварный:
за то Бог сокрушит тебя вконец, изринет тебя и исторгнет тебя из жилища [твоего] и корень твой из земли живых.
Увидят праведники и убоятся, посмеются над ним [и скажут]:
`вот человек, который не в Боге полагал крепость свою, а надеялся на множество богатства своего, укреплялся в злодействе своем'.
А я, как зеленеющая маслина, в доме Божием, и уповаю на милость Божию во веки веков,
вечно буду славить Тебя за то, что Ты соделал, и уповать на имя Твое, ибо оно благо пред святыми Твоими.