43

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

(44-1)Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.

(44-2)Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.

(44-3)Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.

(44-4)Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.

(44-5)Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.

(44-6)Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.

(44-7)Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;

(44-8)але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.

(44-9)Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли.

(44-10)Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.

(44-11)Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.

(44-12)Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.

(44-13)Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.

(44-14)Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.

(44-15)Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.

(44-16)Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває

(44-17)від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.

(44-18)Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,

(44-19)і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,

(44-20)коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.

(44-21)Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,

(44-22)то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.

(44-23)Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.

(44-24)Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!

(44-25)Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?

(44-26)Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.

(44-27)Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.

Переклад Огієнка

Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.

Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім'я Твоє славимо, Села,

та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

чи й тоді ми забули Ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...

Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Переклад Куліша

(44-1)Проводиреві хора: Синам Корея в науку.

(44-1)Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.

(44-2)Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.

(44-3)Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.

(44-4)Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!

(44-5)Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.

(44-6)Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.

(44-7)Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.

(44-8)Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.

(44-9)А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.

(44-10)Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.

(44-11)Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.

(44-12)Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.

(44-13)Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.

(44-14)Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.

(44-15)Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,

(44-16)Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.

(44-17)Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.

(44-18)Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;

(44-19)Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.

(44-20)Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.

(44-21)То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.

(44-22)Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.

(44-23)Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.

(44-24)Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.

(44-25)Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.

(44-26)Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!

Переклад УБТ Турконяка

На кінець. Пісня для синів Корея на врозумлення.

Боже ми почули нашими ухами, наші батьки сповістили нам діло, яке ти вчинив в їхніх днях, в днях давнини.

Твоя рука вигубила народи, і Ти їх насадив, Ти завдав зло народам і Ти їх викинув.

Бо вони не унаслідили землю їхнім мечем, і їх не спасла їхня рука, але твоя правиця і твоє рамено і освітлення твого лиця, бо Ти їх вподобав.

Ти сам є моїм царем і моїм Богом, що заповідаєш спасіння Якова.

В Тобі проколюємо рогами наших ворогів і в твому імені вважаємо за ніщо тих, що повстають проти нас.

Бо я не надіюся на мій лук, і мій меч мене не спасе.

Бо Ти нас спас від тих, що нас гнітили, і Ти засоромив тих, що нас ненавиділи.

В Бозі похвалимося ввесь день і в твому імені визнаватимемося на віки.

А тепер Ти нас відкинув і завстидав і не вийдеш в наших силах.

Ти нас повернув в зад перед нашими ворогами, і ті, що нас ненавиділи собі розграбили.

Ти дав нас як овець в їжу і Ти нас розсіяв між народами.

Ти віддав твій нарід без ціни, і не було багато (доходу) при їхній виміні.

Ти нас поклав в погорду для наших сусідів, на кпини і посміховище тим, що довкруги нас.

Ти нас поставив як притчу між народами, на покиваня голови між народами.

Цілий день мій сором переді мною, і мене покрило засоромлення мого лиця

від голосу того, що гордить і оговорює, від лиця ворога і того, що переслідує.

Це все на нас прийшло, і ми Тебе не забули і не поступили неправедно в твоїм завіті,

і наше серце не відступило назад. І Ти звернув наші стежки з твоєї дороги.

Бо Ти нас упокорив у місці де чинили зло, і нас покрила тінь смерті.

Якщо ми забули імя нашого Бога, і якщо ми підняли наші руки до чужого Бога,

чи Бог цього не дослідить? Бо Він знає скрите в серці.

Бо задля Тебе нас вбивають ввесь день, вважають нас як овець на заколення.

Встань, чому спиш, Господи? Встань, і не відкинь до кінця.

Чому відвертаєш твоє лице, забуваєш про нашу бідноту і наші болі?

Бо наша душа упокорена до пороху, наш живіт прилип до землі.

Встань, Господи, поможи нам і визволи нас задля твого імени.

Російський синодальний переклад

Начальнику хора. Учение. Сынов Кореевых.

Боже, мы слышали ушами своими, отцы наши рассказывали нам о деле, какое Ты соделал во дни их, во дни древние:

Ты рукою Твоею истребил народы, а их насадил; поразил племена и изгнал их;

ибо они не мечом своим приобрели землю, и не их мышца спасла их, но Твоя десница и Твоя мышца и свет лица Твоего, ибо Ты благоволил к ним.

Боже, Царь мой! Ты - тот же; даруй спасение Иакову.

С Тобою избодаем рогами врагов наших; во имя Твое попрем ногами восстающих на нас:

ибо не на лук мой уповаю, и не меч мой спасет меня;

но Ты спасешь нас от врагов наших, и посрамишь ненавидящих нас.

О Боге похвалимся всякий день, и имя Твое будем прославлять вовек.

Но ныне Ты отринул и посрамил нас, и не выходишь с войсками нашими;

обратил нас в бегство от врага, и ненавидящие нас грабят нас;

Ты отдал нас, как овец, на съедение и рассеял нас между народами;

без выгоды Ты продал народ Твой и не возвысил цены его;

отдал нас на поношение соседям нашим, на посмеяние и поругание живущим вокруг нас;

Ты сделал нас притчею между народами, покиванием головы между иноплеменниками.

Всякий день посрамление мое предо мною, и стыд покрывает лице мое

от голоса поносителя и клеветника, от взоров врага и мстителя:

все это пришло на нас, но мы не забыли Тебя и не нарушили завета Твоего.

Не отступило назад сердце наше, и стопы наши не уклонились от пути Твоего,

когда Ты сокрушил нас в земле драконов и покрыл нас тенью смертною.

Если бы мы забыли имя Бога нашего и простерли руки наши к богу чужому,

то не взыскал ли бы сего Бог? Ибо Он знает тайны сердца.

Но за Тебя умерщвляют нас всякий день, считают нас за овец, обреченных на заклание.

Восстань, что спишь, Господи! пробудись, не отринь навсегда.

Для чего скрываешь лице Твое, забываешь скорбь нашу и угнетение наше?

ибо душа наша унижена до праха, утроба наша прильнула к земле.

Восстань на помощь нам и избавь нас ради милости Твоей.