(39-1)Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.
(39-2)Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.
(39-3)Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз'ятрився.
(39-4)У мене в нутрі запалало моє серце ВІД думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
(39-5)Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.
(39-6)Ось кілька п'ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій - немов би. ніщо перед тобою; вона лиш подув, - кожна людина,
(39-7)лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;
(39-8)Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!
(39-9)Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.
(39-10)Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.
(39-11)Відверни геть від мене удар твій, - від замаху руки твоєї я пропадаю.
(39-12)Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина - тільки подув.
(39-13)Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я - приходень у тебе, як усі мої батьки - перехожий.
(39-14)Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.
Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.
Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.
Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:
Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!
Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.
У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...
Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!
(39-1)Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова.
(39-1)С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
(39-2)Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
(39-3)Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
(39-4)Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
(39-5)Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
(39-6)Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
(39-7)І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
(39-8)Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
(39-9)Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
(39-10)Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
(39-11)Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
(39-12)Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
(39-13)Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
На кінець Ідітунові. Пісня Давида.
Я сказав: Берегтиму мої дороги, щоб не згрішити моїм язиком. Я поставив моїм устам сторож коли грішний стоїть переді мною.
Я занімів і був упокорений і замовк про добро, і мій біль обновився.
Загрілося в мені моє серце, і в моїм повчанні розгориться огонь. Я сказав моїм язиком:
Господи, обяви мені мій кінець і число моїх днів, яке воно, щоб я взнав чим лишаюся.
Ось як долоню Ти поклав мої дні, і мій склад наче ніщо перед Тобою. Лише все марнота, кожний чоловік, що живе.
Одначе людина проходить в образі, лише марно турбуються. Збирає скарб і не знає, кому їх збирає.
І тепер яке моє очікування? Чи не Господь? І мій склад в Тебе є.
Визволи мене від всіх моїх беззаконь, Ти мене дав безумному в погорду.
Я занімів і не відкрив моїх уст, бо Ти є той, що мене створив.
Віддали від мене твої бичування. Я знеміг від сили твоєї руки.
Картаннями за беззаконня ти покарав людину, і розніс його душу наче павутину. Лише дармо тривожиться кожна людина.
Господи, вислухай мою молитву і сприйми моє благання. Не промовчи на мої слези, бо я в тебе є поселенцем і чужинцем так як всі мої батьки.
Остав мене, щоб я спочив раніше ніж я відійду і більше не буду.
Начальнику хора, Идифуму. Псалом Давида.
Я сказал: буду я наблюдать за путями моими, чтобы не согрешать мне языком моим; буду обуздывать уста мои, доколе нечестивый предо мною.
Я был нем и безгласен, и молчал даже о добром; и скорбь моя подвиглась.
Воспламенилось сердце мое во мне; в мыслях моих возгорелся огонь; я стал говорить языком моим:
скажи мне, Господи, кончину мою и число дней моих, какое оно, дабы я знал, какой век мой.
Вот, Ты дал мне дни, как пяди, и век мой как ничто пред Тобою. Подлинно, совершенная суета - всякий человек живущий.
Подлинно, человек ходит подобно призраку; напрасно он суетится, собирает и не знает, кому достанется то.
И ныне чего ожидать мне, Господи? надежда моя - на Тебя.
От всех беззаконий моих избавь меня, не предавай меня на поругание безумному.
Я стал нем, не открываю уст моих; потому что Ты соделал это.
Отклони от меня удары Твои; я исчезаю от поражающей руки Твоей.
Если Ты обличениями будешь наказывать человека за преступления, то рассыплется, как от моли, краса его. Так, суетен всякий человек!
Услышь, Господи, молитву мою и внемли воплю моему; не будь безмолвен к слезам моим, ибо странник я у Тебя и пришлец, как и все отцы мои.
Отступи от меня, чтобы я мог подкрепиться, прежде нежели отойду и не будет меня.