(17-1)Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
(17-2)Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду.
(17-3)Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, - несправедливости в мені не знайдеш.
(17-4)Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
(17-5)Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись.
(17-6)До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово.
(17-7)Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю.
(17-8)Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх
(17-9)від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли,
(17-10)замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
(17-11)Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
(17-12)Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку.
(17-13)Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу,
(17-14)від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля - життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам.
(17-15)А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
(17-1)Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.
(17-2)Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.
(17-3)Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.
(17-4)В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.
(17-5)Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.
(17-6)До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.
(17-7)Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.
(17-8)Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене
(17-9)Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене.
(17-10)Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють.
(17-11)Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю.
(17-12)Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся.
(17-13)Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм,
(17-14)Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм.
(17-15)А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.
Молитва Давида. Господи, вислухай мою праведність, будь уважний до мого благання, сприйми мою молитву в не обманливих устах.
Від твого лиця хай вийде мій суд, мої очі хай побачать праведність.
Ти випробував моє серце, відвідав вночі. Ти мене випробував огнем, і в мені не знайшлося неправедності.
Щоб мої уста не розповідали про людські діла, через слова твоїх губ я оберігся від тяжких доріг.
Напрям мої стопи по твоїх стежках, щоб мої стопи не захиталися.
Я закликав, бо Ти, Боже, мене вислухав. Прихили до мене твоє ухо і вислухай мої слова.
Дай твоє подивугідне милосердя, Ти, що спасаєш тих, що надіються на Тебе, від тих, що противляться твоїй правиці.
Бережи мене наче зіницю ока. Ти мене охорониш в охороні твоїх крил
від лиця безбожних, що завдали мені клопіт. Мої вороги окружили мою душу.
Замкнули свій жир, їхні уста заговорили гордість.
Викидаючи мене, нині мене окружили, свої очі поклали, щоб звернути на землю.
Захопили мене наче лев, що готовий на лови, і наче левеня, що живе в схованих (місцях).
Встань, Господи, випереди їх і дай їм спотикнутися, спаси мою душу від безбожних, твій меч від ворогів твоєї руки.
Господи, в коротці відділи їх від землі в їхньому житті. І твоїми скритими (дарами) наповнилася їхня утроба, вони наситилися дітьми і оставили останки своїм немовлятам.
А я в праведності зявлюся перед твоїм лицем, насичуся коли зявиться твоя слава.
Услышь, Господи, правду [мою], внемли воплю моему, прими мольбу из уст нелживых.
От Твоего лица суд мне да изыдет; да воззрят очи Твои на правоту.
Ты испытал сердце мое, посетил меня ночью, искусил меня и ничего не нашел; от мыслей моих не отступают уста мои.
В делах человеческих, по слову уст Твоих, я охранял себя от путей притеснителя.
Утверди шаги мои на путях Твоих, да не колеблются стопы мои.
К Тебе взываю я, ибо Ты услышишь меня, Боже; приклони ухо Твое ко мне, услышь слова мои.
Яви дивную милость Твою, Спаситель уповающих [на Тебя] от противящихся деснице Твоей.
Храни меня, как зеницу ока; в тени крыл Твоих укрой меня
от лица нечестивых, нападающих на меня, - от врагов души моей, окружающих меня:
они заключились в туке своем, надменно говорят устами своими.
На всяком шагу нашем ныне окружают нас; они устремили глаза свои, чтобы низложить меня на землю;
они подобны льву, жаждущему добычи, подобны скимну, сидящему в местах скрытных.
Восстань, Господи, предупреди их, низложи их. Избавь душу мою от нечестивого мечом Твоим,
от людей - рукою Твоею, Господи, от людей мира, которых удел в этой жизни, которых чрево Ты наполняешь из сокровищниц Твоих; сыновья их сыты и оставят остаток детям своим.
А я в правде буду взирать на лице Твое; пробудившись, буду насыщаться образом Твоим.