(16-1)Міхтам. Давида. Бережи мене, о Боже, бо я до тебе прибігаю.
(16-2)Я кажу Господеві: “Ти - мій Господь, -добро моє; немає нічого над тебе.”
(16-3)До святих, що на землі: до шляхетних - уся моя любов до них.
(16-4)Помножують собі страждання тії, що йдуть за іншими богами. Я не проллю їхніх ливних жертв з крови, не спом'яну імен їхніх моїми устами.
(16-5)Господь - частка моєї спадщини й моєї чаші: ти держиш мою долю.
(16-6)Спадщина випала мені в гарних околицях, і частка моя подобається мені вельми.
(16-7)Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й уночі навчає мене моє серце.
(16-8)Господь - передо мною завжди; тому що він у мене по правиці, не захитаюсь.
(16-9)Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно.
(16-10)Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління.
(16-11)Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.
Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!
Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!
До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!
Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!
Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!
(16-1)Псальма Давидова. Хрань мене, Боже, бо я вповаю на тебе.
(16-2)Ти, душе моя, сказала Господу: Ти єси Господь. Моя доброта не сягає до тебе.
(16-3)Ти сказав до сьвятих, що на землї, і до величнїх: вони уся моя радість.
(16-4)Умножаться болестї тих, що ганяють за иншим богом; не принесу жертви їх кровавої, і імена їх не спімну устами моїми.
(16-5)Господь пай наслїддя мого і чаші моєї; ти держиш долю мою.
(16-6)Межі мої у пишних країнах; наслїддє гарне моя займаньщина.
(16-7)Благословити му Господа, що просьвітив мене; навіть вночі навчає мене внутро моє.
(16-8)По всяк час сяє Господь передо мною; як що він по правицї в мене, то не захитаюсь.
(16-9)Тому радується серце моє, і веселиться душа моя, й тїло моє спочине у певнотї.
(16-10)Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропастї, і не даси твому побожному бачити зотлїння.
(16-11)Ти вкажеш менї дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правицї твоїй блаженство по всяк час.
Письмо Давида. Бережи мене, Господи, бо я на Тебе поклав надію.
Я сказав Господеві: Ти мій Господь, бо не потребуєш моїх дібр.
Святим, що в його землі Він подивугідно виконав в них всі свої побажання.
Їхні немочі помножилися, після цього поспішили. Не зберу їхніх кривавих зборів, ані не згадаю їхніх імен моїми губами.
Господь часть мого насліддя і моєї чаші. Ти той, що віддаєш мені моє насліддя.
Виміри впали мені в найкращих (місцях). Бо і в мене моє насліддя найкраще.
Поблагословлю Господа, що дав мені зрозуміння. Ще й до ночі мене карали мої нирки.
Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він в мене з права, щоб я не захитався.
Через це розвеселилося моє серце, і зрадів мій язик, а ще й моє тіло поселиться в надії,
бо Ти не оставиш мою душу в аді, ані не даси твому преподобному побачити зітління.
Ти мені обявив дороги життя. Ти наповниш мене радістю твоїм лицем, в твоїй правиці радощі до кінця.
Храни меня, Боже, ибо я на Тебя уповаю.
Я сказал Господу: Ты - Господь мой; блага мои Тебе не нужны.
К святым, которые на земле, и к дивным Твоим - к ним все желание мое.
Пусть умножаются скорби у тех, которые текут к богу чужому; я не возлию кровавых возлияний их и не помяну имен их устами моими.
Господь есть часть наследия моего и чаши моей. Ты держишь жребий мой.
Межи мои прошли по прекрасным местам, и наследие мое приятно для меня.
Благословлю Господа, вразумившего меня; даже и ночью учит меня внутренность моя.
Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь.
Оттого возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя успокоится в уповании,
ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление,
Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.