Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
«Чи ж може людина Богові бути корисна, | якщо сам собі мудрий приносить користь!
Що Всемогутній має з того, що ти справедливий? | Який йому прибуток з того, що твої дороги досконалі?
Чи може він тебе карає за твою побожність, | іде на суд із тобою?
Чи ж не за те, що злоба твоя превелика, | і що переступам твоїм нема краю?
Видно, ти брав з братів твоїх заклади за дрібницю, | здирав одежу з голих.
Спраглому не давав єси води напитись, | голодному відмовляв єси хліба.
Кожному сильному - була земля, | а прихильники твої заселювали її.
Ти відсилав удовиць із порожніми руками, | ламав сиротам руки!
Тим то навколо тебе сіті, | і страх тебе лякає раптово.
Світло тобі потемніло, ти вже не бачиш, | і повінь вод тебе вкриває.
Чи ж: Бог не наверху в небі? | Поглянь на зорі вгору, як вони високо!
Ти кажеш сам до себе: Що Бог знає? | Хіба він крізь чорну хмару судить?
Хмари йому завіса, він не бачить; | він небесним обрієм походжає.
Хочеш триматись одвічної дороги, | яку топтали люди беззаконні,
що були схоплені передчасно, | коли ріка підмила їхні основи?
Які до Бога говорили: Одступи од нас! | Що, мовляв, нам Всемогутній зробить?
Таж він наповнював їхні доми щастям, у той час, як думка злих його цуралась.
Бачать те праведники і радіють, | невинний із них сміється:
Хіба не пропав їхній статок? | Чи не пожер вогонь їхні рештки?
Тож помирися з ним, зроби угоду, | і твоє щастя повернеться до тебе!
Прийми з уст його науку. | Вклади його слова собі до серця.
Як до Всесильного ти звернешся покірно, | як віддалиш несправедливість від намету твого,
золото вважатимеш за порох, | оте офірське - за рінь із ручаїв.
Всесильний буде твоїм скарбом, | брусками срібла у тебе!
Тоді ти будеш радуватися Всесильним | і підведеш обличчя твоє до Бога.
Помолишся до нього, і він тебе почує, | і ти виконаєш твої обітниці.
Все, що задумаєш, тобі поталанить, | і над дорогами твоїми засяє світло,
. бо він принизить того, хто несеться вгору, | а смиренний очима буде в нього врятований.
Безвинного він визволяє, | ти чистотою рук твоїх спасешся.»
І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...
А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!
Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.
І відказав Елифаз із Теману й промовив:
Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.
Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?
Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?
Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.
Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.
Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;
Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.
Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.
За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,
Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.
Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!
Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?
Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.
Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,
Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?
Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?
Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -
Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:
Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!
Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.
Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.
Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -
Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.
І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;
Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.
Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.
Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.
А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;
Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.
Підібравши ж Еліфас Теманітський говорить:
Хіба Господь не є Той, що навчає розуму і вміння?
Бо яка користь Господеві, якщо ти був невинний ділами? Чи вигода, що ти простою держав твою дорогу?
Чи чинячи твоє слово Він тебе оскаржить і вийде з тобою на суд?
Хіба твоя злоба не є велика, а твої гріхи безчисленні?
А ти брав залог в твоїх братів за ніщо, одяг же нагих ти забирав.
Ти не напоїв водою спраглих, але в голодуючих ти забрав кусень хліба.
Ти ж сприйняв лице деяких, а посадив тих, що на землі.
Вдів ти відіслав порожніми, а сиротам вчинив зло.
Тому то тебе окружили засідки, і надзвичайна війна завдала тобі клопоту.
Світло тобі стало темрявою, як ти лежав, вода тебе покрила.
Чи не бачить Той, що живе у високих, Який впокорює тих, що гордовито підносяться?
І ти сказав: Що Сильний взнав? Чи він судить в темряві?
Хмара - його сховка, і Він не покажеться і пройде круг неба.
Чи берегтимеш вічну стежку, якою ходили неправедні мужі,
які були забрані поза часом? Ріка текуча їхні основи.
Вони кажуть: Що зробить нам Господь? Чи що Вседержитель на нас наведе?
Він же наповнив їхні доми добром, а рада безбожних далека від нього.
Праведні побачивши, висміяли, а непорочний поглузував.
А їхнє майно знищене, і їхній останок пожирає огонь.
Будь же твердим, якщо остаєшся. Тоді твій плід буде в добрі.
Візьми ж висказ з його уст і прийми його слова до твого серця.
Якщо ж повернешся і упокориш себе перед Господом, ти далеким відставив неправедне від твого життя.
Поклади на землі, на камені, і наче на камені потока Офір.
Отже, Вседржитель буде твоїм помічником від ворогів, а тебе віддасть чистим наче золото випробуване огнем.
Тоді будеш сміливий перед Господом, радісно поглянувши на небо.
Як ти помолишся до Нього Він тебе вислухає, дасть тобі віддати молитви.
Він приготує тобі життя праведності, а на твоїх дорогах буде світло.
Бо ти себе упокорив, і скажеш: Звеличився, і спасає того, що схиляє очі.
Він спасе невинного і спаси себе в твоїх чистих руках.
И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:
разве может человек доставлять пользу Богу? Разумный доставляет пользу себе самому.
Что за удовольствие Вседержителю, что ты праведен? И будет ли Ему выгода от того, что ты содержишь пути твои в непорочности?
Неужели Он, боясь тебя, вступит с тобою в состязание, пойдет судиться с тобою?
Верно, злоба твоя велика, и беззакониям твоим нет конца.
Верно, ты брал залоги от братьев твоих ни за что и с полунагих снимал одежду.
Утомленному жаждою не подавал воды напиться и голодному отказывал в хлебе;
а человеку сильному ты давал землю, и сановитый селился на ней.
Вдов ты отсылал ни с чем и сирот оставлял с пустыми руками.
За то вокруг тебя петли, и возмутил тебя неожиданный ужас,
или тьма, в которой ты ничего не видишь, и множество вод покрыло тебя.
Не превыше ли небес Бог? посмотри вверх на звезды, как они высоко!
И ты говоришь: что знает Бог? может ли Он судить сквозь мрак?
Облака - завеса Его, так что Он не видит, а ходит только по небесному кругу.
Неужели ты держишься пути древних, по которому шли люди беззаконные,
которые преждевременно были истреблены, когда вода разлилась под основание их?
Они говорили Богу: отойди от нас! и что сделает им Вседержитель?
А Он наполнял домы их добром. Но совет нечестивых будь далек от меня!
Видели праведники и радовались, и непорочный смеялся им:
враг наш истреблен, а оставшееся после них пожрал огонь.
Сблизься же с Ним - и будешь спокоен; чрез это придет к тебе добро.
Прими из уст Его закон и положи слова Его в сердце твое.
Если ты обратишься к Вседержителю, то вновь устроишься, удалишь беззаконие от шатра твоего
и будешь вменять в прах блестящий металл, и в камни потоков - золото Офирское.
И будет Вседержитель твоим золотом и блестящим серебром у тебя,
ибо тогда будешь радоваться о Вседержителе и поднимешь к Богу лице твое.
Помолишься Ему, и Он услышит тебя, и ты исполнишь обеты твои.
Положишь намерение, и оно состоится у тебя, и над путями твоими будет сиять свет.
Когда кто уничижен будет, ты скажешь: возвышение! и Он спасет поникшего лицем,
избавит и небезвинного, и он спасется чистотою рук твоих.