31

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!

І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?

Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?

Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?

Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!

Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,

то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, -

то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!

Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,

вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.

Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,

то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!

Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,

хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, -

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!

Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!

Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека,

коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,

коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,

і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, -

це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.

. Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, -

я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?

Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м'ясом?

Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,

боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.

Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!

Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,

бо я його врожай з'їдав без грошей, | смутив життя його робітників, -

то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю - бур'ян!»

Переклад Огієнка

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Переклад Куліша

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої?

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, -

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.

Переклад УБТ Турконяка

Я поклав завіт моїм очам і не подумаю про дівчину.

І що відділив Бог згори і (яке) достатнє насліддя з висот?

Чи згуба не для неправедного і відчуження для тих, що чинять беззаконня?

Чи Він сам не побачить мою дорогу і не почислить всі мої кроки?

Якщо ж я ходив з тими, що висмівають, якщо ж і моя нога поспішилася на обману,

хай вже стану я на справедливе мірило, а Господь знає мою незлобність.

Якщо моя нога відійшла з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

хай сію я й інші хай зїдять, хай же буду без кореня на землі.

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо і я присів при її дверях,

хай же і моя жінка вгодить іншому, а мої немовлята хай будуть впокорені.

Бо опоганити заміжню жінку - це гнів люті не до спинення.

Бо це огонь, що горить на всіх сторонах, а куди лиш напав, з кореня знищив.

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, як вони в мене судилися,

що ж зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж і відвідає, яку відповідь дам?

Чи не так як і я повстав в лоні, повстали і вони? Ми ж повстали в тім же лоні.

А немічні задовільнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

Якщо я і сам їв кусень мого хліба і сироті не подав.

Бо я від моєї молодості вигодовував (сироту) як батько і наставив від лона моєї матері.

Якщо ж і я не зглянувся на нагого, що гинув, і не зодягнув,

а слабкі мене не поблагословили, а їхні рамена не грілися з постригу моїх ягнят,

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо у мене була велика поміч,

хай же відпаде моє рамено від ключиці, а моя рука хай буде знищена від ліктя.

Бо мене охопив господний страх, і одержане від нього не стерплю.

Якщо я поклав золото як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

якщо ж і я зрадів коли моє багацтво стало великим, якщо ж і на безчисленне я поклав мою руку,

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Бо це не від них.

І якщо потайки обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

і це вже мені хай вважається за найбільше беззаконня, бо я збрехав перед Господом Всевишним.

Якщо ж і зрадів я упадком моїх ворогів і моє серце сказало: Добре,

хай вже моє ухо почує моє прокляття, хай, отже, шепче нарід, як мені зло чинять.

Якщо ж часто мої служниці сказали: Отже, хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, що приходив.

Якщо ж грішачи я несвідомо скрив мій гріх,

бо я не засоромився великої юрби, щоб перед ними не визнаватися. Якщо ж і дозволив я слабому вийти від моїх дверей з порожним подолком,

хто мені дасть слухача? Якщо я не побоявся господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

читав я, поклавши як вінець на рамена,

і якщо його не віддав я, подерши і нічого не взявши від боржника.

Якщо проти мене коли земля застогнала, якщо і її борозди разом заплакали,

якщо і я зїв її силу сам без ціни, якщо ж я і засмутив, взявши душу господаря землі,

замість пшениці хай мені вийде будяк, а замість ячменю бурян. І спинився Йов від слів.

Російський синодальний переклад

Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице.

Какая же участь мне от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес?

Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть?

Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов?

Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, -

пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность.

Если стопы мои уклонялись от пути и сердце мое следовало за глазами моими, и если что-либо нечистое пристало к рукам моим,

то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут.

Если сердце мое прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, -

пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею,

потому что это - преступление, это - беззаконие, подлежащее суду;

это - огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы все добро мое.

Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною,

то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему?

Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе?

Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы?

Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота?

Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил вдову.

Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, -

не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих?

Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот,

то пусть плечо мое отпадет от спины, и рука моя пусть отломится от локтя,

ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я.

Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: ты - надежда моя?

Радовался ли я, что богатство мое было велико, и что рука моя приобрела много?

Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует,

прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою?

Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрекся бы тогда от Бога Всевышнего.

Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его?

Не позволял я устам моим грешить проклятием души его.

Не говорили ли люди шатра моего: о, если бы мы от мяс его не насытились?

Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему.

Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои,

то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери.

О, если бы кто выслушал меня! Вот мое желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись.

Я носил бы ее на плечах моих и возлагал бы ее, как венец;

объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем.

Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды ее;

если я ел плоды ее без платы и отягощал жизнь земледельцев,

то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.