28

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Срібло має жилу початкову, | золото - також місце, де його очищують.

Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.

Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | - каміння темне, чорне.

Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам'яті, | - зависають на далекому відлюдді.

Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: -

місце сафірового каміння | та золотого пороху.

Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.

Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!

Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.

У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.

Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.

А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?

Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.

Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!

Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.

Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.

Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.

А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.

Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!

Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?

Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.

Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, -

але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.

Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.

Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,

коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, -

тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.

А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість, | берегтися зла - це розум!»

Переклад Огієнка

Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Переклад Куліша

Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.

Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.

(Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.

Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.

Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.

Камінь її - то сафир із золотими крупцями.

Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;

Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.

На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.

В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.

Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.

А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?

Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.

Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!

Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;

Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.

Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.

А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.

Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.

Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?

Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.

Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;

Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.

Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.

Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,

Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -

Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,

І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.

Переклад УБТ Турконяка

Бо є місце срібла, звідки воно приходить, а місце золота, де воно очищується.

Бо ж залізо буває з землі, а мідь рубається подібно до каменя.

Він поклав чин темряві, і Він досліджує всякий кінець. Камінь, темрява і тінь смерті,

а переривання потока через порох. Ті ж, що забувають праведну дорогу, знемогли від смертних людей.

Земля, з неї вийде хліб, під нею наче повернувся огонь.

ЇЇ каміння місце сапфіра, і порох, її золото.

Стежка, не пізнала її пташина, і не поминуло її око ґрифа.

Не потоптали її сини хвальків, не прийшов на неї лев.

Він простягнув свою руку на гостру скелю, а перекинув гори з кореня.

Він відкрив течії рік, а моє око побачило все шляхотне.

Він відкрив глибини рік, показав свою силу на світлі.

А де знайдено мудрість? Яке ж місце вміння?

Смертна людина не знає її дороги, ані не знайдеться між людьми.

Безодня сказала: Немає в мене. І море сказало: Немає зі мною.

Не дасть замкнення за неї, і не зважать срібло її на заміну.

І не прирівняється вона до золота Офіра, до дорогоцінного ониха і сапфіра.

З нею не зрівняється золото і скло і золотий посуд (не буде) їй в заміну.

Високі місця і Ґабіс не згадаються, і ти пошануй мудрість понад те, що внутрі.

Вона не буде прирівняна до топазія Етіопії, не прирівняється до чистого золота.

А де знайдеться мудрість? Яке ж є місце вмілості?

Це скрите перед кожною людиною і сховане від небесних птахів.

Згуба і смерть сказали: Ми ж почули чутку про неї.

Бог добре вклав її дорогу, Він же знає її місце.

Бо Він бачить всю піднебесну, знаючи все те, що в землі, що Він зробив,

тягар вітрів і міру води.

Коли зробив так, Він почислив дощ, і дорогу на звучання грому.

Тоді Він її побачив і визнав її, приготовивши, дослідив.

А людині сказав: Ось мудрість - це почитання Бога, а вміння - це удалятися від зла.

Російський синодальний переклад

Так! у серебра есть источная жила, и у золота место, где его плавят.

Железо получается из земли; из камня выплавляется медь.

Человек полагает предел тьме и тщательно разыскивает камень во мраке и тени смертной.

Вырывают рудокопный колодезь в местах, забытых ногою, спускаются вглубь, висят и зыблются вдали от людей.

Земля, на которой вырастает хлеб, внутри изрыта как бы огнем.

Камни ее - место сапфира, и в ней песчинки золота.

Стези туда не знает хищная птица, и не видал ее глаз коршуна;

не попирали ее скимны, и не ходил по ней шакал.

На гранит налагает он руку свою, с корнем опрокидывает горы;

в скалах просекает каналы, и все драгоценное видит глаз его;

останавливает течение потоков и сокровенное выносит на свет.

Но где премудрость обретается? и где место разума?

Не знает человек цены ее, и она не обретается на земле живых.

Бездна говорит: не во мне она; и море говорит: не у меня.

Не дается она за золото и не приобретается она за вес серебра;

не оценивается она золотом Офирским, ни драгоценным ониксом, ни сапфиром;

не равняется с нею золото и кристалл, и не выменяешь ее на сосуды из чистого золота.

А о кораллах и жемчуге и упоминать нечего, и приобретение премудрости выше рубинов.

Не равняется с нею топаз Ефиопский; чистым золотом не оценивается она.

Откуда же исходит премудрость? и где место разума?

Сокрыта она от очей всего живущего и от птиц небесных утаена.

Аваддон и смерть говорят: ушами нашими слышали мы слух о ней.

Бог знает путь ее, и Он ведает место ее.

Ибо Он прозирает до концов земли и видит под всем небом.

Когда Он ветру полагал вес и располагал воду по мере,

когда назначал устав дождю и путь для молнии громоносной,

тогда Он видел ее и явил ее, приготовил ее и еще испытал ее

и сказал человеку: вот, страх Господень есть истинная премудрость, и удаление от зла - разум.