Заговорив Іов і мовив:
«Ой, як ти допоміг тому. що без сили, | підтримав слабу руку!
Що ж то за раду ти дав тому, хто мудрости не має, | й що за велику виявив ти обачність!
Кому ти говорив оту промову? | І чий дух вийшов із тебе?
Тіні померлих трясуться під землею; | води й усе, що в них живе, боїться.
Голий перед ним Шеол, | і Аваддон - відкритий!
Він розіп'яв над порожнечею північ, | він на нічому повісив землю.
Він замикає води у своїх хмарах, | і оболок не розсідається під ними.
Він місяцеві у повні вид закриває, | він простягає над ним свою хмару.
Він накреслив круг над водами | аж до межі між світлом та темнотою.
Стовпи небес трясуться, | і остовпілі лякаються його погрози.
Силою своєю він утихомирив море, | і своїм розумом розбив Рагава.
Дух його прояснив небо, | рука його прошила в'юнкого змія.
Усе ж це - зверхній вигляд його діл, | а ми лиш чуємо слабкий їх відгомін! | А хто ж би зміг збагнути силу його грому?»
А Йов відповів та й сказав:
Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...
І відказав Йов і рече:
Ой, як же ти поміг менї, безсильному, як піддержав руку слабому!
Що ж то за раду подав єси немудрому, й як основно вияснив річ!
Кому говорив ти оті слова, і чий дух промовив із тебе?
Рефаїми* дрожать під водами й все, що в них животїє.
Нага перед ним безодня, й не закритий Аваддон**.
Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім.
Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них.
Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій.
Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою.
Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.
Силою своєю розбурхує він море, й розумом своїм гнуздає буту його.
Дух його прикрасив небо, рука його утворила бистрого скорпіона**.
Се ж тілько частинки дїл його, й як то ще не багато чували ми про його! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могучостї його?
Підібравши ж Йов, каже:
До кого пристаєш, чи кому бажаєш помогти? Чи не радше тому, в кого велика сила, і тому, в кого сильне рамено?
З ким ти порадився? Чи не (в того,) у кого вся мудрість? Чи за ким підеш? Чи не (за тим,) в кого велика сила?
Кому звістиш слова? Чиє ж є те дихання, що виходить з тебе?
Чи народяться під водою великани і його сусіди?
Ад перед ним нагий, і немає накидки для згуби.
Він над нічим простягає північний вітер, вішає землю на нічому.
Він звязує воду в своїх хмарах, і хмара не роздерлася під ним.
Він держить лице престолу, простягає над ним свою хмару.
Він приказом окружив лице води до закінчення світла з темрявою.
Небесні стовпи простягнулися і здивувалися від його погрози.
Він силою втихомирив море, а вмілістю перекинув кита.
Небесні засуви Його бояться, а приказом Він забив змія противника.
Ось це часть його дороги, і послухаємо його на гомін слова. Хто ж почув силу його грому, коли він залунає?
И отвечал Иов и сказал:
как ты помог бессильному, поддержал мышцу немощного!
Какой совет подал ты немудрому и как во всей полноте объяснил дело!
Кому ты говорил эти слова, и чей дух исходил из тебя?
Рефаимы трепещут под водами, и живущие в них.
Преисподняя обнажена пред Ним, и нет покрывала Аваддону.
Он распростер север над пустотою, повесил землю ни на чем.
Он заключает воды в облаках Своих, и облако не расседается под ними.
Он поставил престол Свой, распростер над ним облако Свое.
Черту провел над поверхностью воды, до границ света со тьмою.
Столпы небес дрожат и ужасаются от грозы Его.
Силою Своею волнует море и разумом Своим сражает его дерзость.
От духа Его - великолепие неба; рука Его образовала быстрого скорпиона.
Вот, это части путей Его; и как мало мы слышали о Нем! А гром могущества Его кто может уразуметь?