24

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?

Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.

Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.

Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.

Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба.

Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.

Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.

В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!

Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.

Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.

Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.

З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!

Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.

Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.

Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.

В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.

Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.

Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.

Посуха й спека пожирає сніжну воду - | так грішника Шеол хапає.

Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім'я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.

Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!

Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.

Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.

Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів'ялих.

А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»

Переклад Огієнка

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Переклад Куліша

Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?

Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;

Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;

Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.

Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;

Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;

Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;

Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.

Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.

Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;

Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.

У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.

Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.

Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.

Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.

В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.

Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.

Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!

Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.

Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!

Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.

Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.

А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.

Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.

А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?

Переклад УБТ Турконяка

Чому ж від Господа сховалися години,

а безбожні з околиць переборщили, розграбивши стадо з пастирем?

Підяремного відвели сиротою і взяли як заклад вола вдовиці.

Звели слабких з дороги праведности, разом сховалися лагідні землі.

Відійшли ж наче осли в полі через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих.

Перед часом пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безплатно і без їжі.

Численних нагих поклали спати без одежі, а покриття їхньої душі забрали.

Вони мокрі від крапель гір, томущо вони не мали схоронища вони обняли камінь.

Вони забрали сироту від грудей, а впокорили того, що відпав.

Нагих же неправедно заспали, а в голодуючих забрали шматок хліба.

В тіснотах неправедно поклали засідку, а праведну дорогу не взнали.

Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже застогнала, а Він чому над цими не наглядає?

Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведности не пізнали, ані не пішли їхніми стежками.

Пізнавши ж їхні діла, Він їх передав в темряву, і буде в ночі наче злодій.

І око чужоложника стерегло темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав покриття на лице.

Він в темряві підкопав доми. В днях собі позначили, не пізнали світла.

Бо ранок разом для них тінь смерті, бо (кожний) пізнає жахи тіні смерті.

Він легкий на лиці води. Хай проклятою буде їхня часть на землі.

Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони розграбили снопи сиріт.

Тоді згадано його гріх, він же став невидимим, так як туман роси. Хай вдасться ж йому те, що зробив, хай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невилічимого дерева.

Бо він не добре зробив неплідній і не помилував слабку жінку,

а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя.

Захворівши, хай не має надії виздоровіти, але хай впаде від недуги,

бо його висота багатьом зло вчинила. Зівяв же наче мальва на спеці, чи наче колос, що сам відпав зі стебла.

Якщо ж ні, хто є той, що каже, що я говорю неправду і поставить мої слова як ніщо?

Російський синодальний переклад

Почему не сокрыты от Вседержителя времена, и знающие Его не видят дней Его?

Межи передвигают, угоняют стада и пасут у себя.

У сирот уводят осла, у вдовы берут в залог вола;

бедных сталкивают с дороги, все уничиженные земли принуждены скрываться.

Вот они, как дикие ослы в пустыне, выходят на дело свое, вставая рано на добычу; степь дает хлеб для них и для детей их;

жнут они на поле не своем и собирают виноград у нечестивца;

нагие ночуют без покрова и без одеяния на стуже;

мокнут от горных дождей и, не имея убежища, жмутся к скале;

отторгают от сосцов сироту и с нищего берут залог;

заставляют ходить нагими, без одеяния, и голодных кормят колосьями;

между стенами выжимают масло оливковое, топчут в точилах и жаждут.

В городе люди стонут, и душа убиваемых вопит, и Бог не воспрещает того.

Есть из них враги света, не знают путей его и не ходят по стезям его.

С рассветом встает убийца, умерщвляет бедного и нищего, а ночью бывает вором.

И око прелюбодея ждет сумерков, говоря: ничей глаз не увидит меня, - и закрывает лице.

В темноте подкапываются под домы, которые днем они заметили для себя; не знают света.

Ибо для них утро - смертная тень, так как они знакомы с ужасами смертной тени.

Легок такой на поверхности воды, проклята часть его на земле, и не смотрит он на дорогу садов виноградных.

Засуха и жара поглощают снежную воду: так преисподняя - грешников.

Пусть забудет его утроба матери; пусть лакомится им червь; пусть не остается о нем память; как дерево, пусть сломится беззаконник,

который угнетает бездетную, не рождавшую, и вдове не делает добра.

Он и сильных увлекает своею силою; он встает и никто не уверен за жизнь свою.

А Он дает ему все для безопасности, и он на то опирается, и очи Его видят пути их.

Поднялись высоко, - и вот, нет их; падают и умирают, как и все, и, как верхушки колосьев, срезываются.

Если это не так, - кто обличит меня во лжи и в ничто обратит речь мою?