Заговорив Іов і мовив:
«Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
Та як піду на схід - його немає, | на захід - його не помічаю.
На півночі його шукаю - не бачу, | повернуся на південь - не виджу.
Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
Призначить він щось, - хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю - і його лякаюсь.
Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»
А Йов відповів та й сказав:
Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
А Йов відповів та й сказав:
Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Підібравши ж Йов каже:
І я знаю, що оскарження є з руки моєї, і його рука тяжкою стала на моїм стогнанні.
Отже ж, хто взнає, що я знайду його і прийду до кінця (справи)?
Скажу свій суд, а мої уста наповню обвинуваченням.
Коби я знав слова, які Він до мене скаже, коби я збагнув, що Він мені сповістить.
І якщо з великою силою надійде на мене, тоді в погрозах не нападе на мене.
Бо в нього правда і оскарження, хай же доведе мій суд до кінця.
Бо піду до передшого і більше мене немає. Про те ж, що в кінці, що знаю?
Як з ліва він (щось) зробить, і не взнаю. Обійме правицею, і не побачу.
Бо Він вже знає мою дорогу, Він же мене випробував наче золото.
Піду ж в його заповідях, бо я зберіг його дороги, і не зверну.
І не переступлю його заповідей, а в моїм лоні я сховав його слова.
Якщо ж і Він так судив, хто є той, що спротивиться Йому? Бо те, що Він забажав, Він і вчинив.
Через це я до Нього поспішився, а упімнений я подумав про Нього.
За це потурбуюся перед його лицем. Впізнаю і боятимуся Його.
Господь же зробив моє серце слабим, а Вседержитель завдав мені турботу.
Бо я не знав, що на мене найде темрява, а темрява (мене) покрила перед моїм лицем.
И отвечал Иов и сказал:
еще и ныне горька речь моя: страдания мои тяжелее стонов моих.
О, если бы я знал, где найти Его, и мог подойти к престолу Его!
Я изложил бы пред Ним дело мое и уста мои наполнил бы оправданиями;
узнал бы слова, какими Он ответит мне, и понял бы, что Он скажет мне.
Неужели Он в полном могуществе стал бы состязаться со мною? О, нет! Пусть Он только обратил бы внимание на меня.
Тогда праведник мог бы состязаться с Ним, - и я навсегда получил бы свободу от Судии моего.
Но вот, я иду вперед - и нет Его, назад - и не нахожу Его;
делает ли Он что на левой стороне, я не вижу; скрывается ли на правой, не усматриваю.
Но Он знает путь мой; пусть испытает меня, - выйду, как золото.
Нога моя твердо держится стези Его; пути Его я хранил и не уклонялся.
От заповеди уст Его не отступал; глаголы уст Его хранил больше, нежели мои правила.
Но Он тверд; и кто отклонит Его? Он делает, чего хочет душа Его.
Так, Он выполнит положенное мне, и подобного этому много у Него.
Поэтому я трепещу пред лицем Его; размышляю - и страшусь Его.
Бог расслабил сердце мое, и Вседержитель устрашил меня.
Зачем я не уничтожен прежде этой тьмы, и Он не сокрыл мрака от лица моего!