21

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.

Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся - насміхайтесь.

Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?

Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.

Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.

Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?

Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.

Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.

Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.

Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.

Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.

Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.

А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!

Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?"

Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?

Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,

так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?

А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!

Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип'є!

Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?

Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?

Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.

Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.

А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.

Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!

Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.

Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?

. Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,

що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?

Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?

Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.

Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним - нема й ліку!

Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші - лиш омана!»

Переклад Огієнка

А Йов відповів та й сказав:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Переклад Куліша

І відказав Йов і промовив:

Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.

Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.

Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?

Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.

Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.

Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?

Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.

Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.

Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.

Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.

Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;

Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).

А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!

Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?

Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!

Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?

Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!

(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.

Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.

Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?

Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?

Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;

Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.

Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.

А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.

Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.

Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?

Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?

Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?

Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?

(21-32)Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.

(21-33)Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.

Переклад УБТ Турконяка

Підібравши ж Йов говорить:

Послухайте, послухайте моїх слів, щоб мені не була від вас ця потіха.

Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміватимете мене.

Бо що ж? Чи моє оскарження людини? Чи за щось я не злощуся?

Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на щоку.

Бо якщо згадаю, турбуюся, а болі охопили моє тіло.

Чому безбожні живуть, а й старіються в багацтві?

Їхнє насіння по душі, а їхні діти перед очима.

Їхнім домам щастить, страху ж ніде (немає), а бича від Господа на них немає.

Їхня корова не скинула теляти, спасенна ж їхня (скотина), що мала в лоні, і не поронила.

Остаються ж як вічні вівці, а їхні діти бавляться,

взявши псалтир і гусли, і веселяться голосом співу.

Закінчили ж в добрі їхнє життя, а заснули в спокою аду.

А він до Господа каже: Відступи від мене, не бажаю знати твоїх доріг.

Яка користь, як Йому послужимо? І яка вигода, як Його зустрінемо?

Бо в їхніх руках було добро, а діла безбожних Він не бачить.

Ні, але й світильник безбожних згасне, надійде ж на них знищення, а їхні болі прийдуть від гніву.

Вони ж будуть наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря.

Хай синам не стане їхнього майна. Він йому віддасть і взнає.

Хай його очі побачать власне вбиття, а Господь хай його не спасе.

Бо яке його бажання з ним в його домі? І числа його місяців були розірвані.

Хіба Господь не є Той, що навчає розуму і вмілости? Він же судитиме убивців.

Цей згине в силі своєї простоти, будучи вповні в добрі, і як йому везе.

А його внутреності повні жиру, шпік же його розливається.

Той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго.

Разом же сплять на землі, а гній їх покрив.

Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте.

Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покров безбожних шатер?

Запитаєте дорогу в проходячих, і не відчужите їхні знаки.

Бо поганому легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він відведений.

Хто сповістить перед його лицем його дорогу? І він сам зробив, хто йому віддасть?

І він був відведений до гробів і чував на труні.

Солодкі йому були каміння потоку, і за ним відійде кожний чоловік, і безчисленні перед ним.

Як же мене даремно потішаєте? А від вас я не маю ніякого спочинку.

Російський синодальний переклад

И отвечал Иов и сказал:

выслушайте внимательно речь мою, и это будет мне утешением от вас.

Потерпите меня, и я буду говорить; а после того, как поговорю, насмехайся.

Разве к человеку речь моя? как же мне и не малодушествовать?

Посмотрите на меня и ужаснитесь, и положите перст на уста.

Лишь только я вспомню, - содрогаюсь, и трепет объемлет тело мое.

Почему беззаконные живут, достигают старости, да и силами крепки?

Дети их с ними перед лицем их, и внуки их перед глазами их.

Домы их безопасны от страха, и нет жезла Божия на них.

Вол их оплодотворяет и не извергает, корова их зачинает и не выкидывает.

Как стадо, выпускают они малюток своих, и дети их прыгают.

Восклицают под голос тимпана и цитры и веселятся при звуках свирели;

проводят дни свои в счастьи и мгновенно нисходят в преисподнюю.

А между тем они говорят Богу: отойди от нас, не хотим мы знать путей Твоих!

Что Вседержитель, чтобы нам служить Ему? и что пользы прибегать к Нему?

Видишь, счастье их не от их рук. - Совет нечестивых будь далек от меня!

Часто ли угасает светильник у беззаконных, и находит на них беда, и Он дает им в удел страдания во гневе Своем?

Они должны быть, как соломинка пред ветром и как плева, уносимая вихрем.

Скажешь: Бог бережет для детей его несчастье его. - Пусть воздаст Он ему самому, чтобы он это знал.

Пусть его глаза увидят несчастье его, и пусть он сам пьет от гнева Вседержителева.

Ибо какая ему забота до дома своего после него, когда число месяцев его кончится?

Но Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?

Один умирает в самой полноте сил своих, совершенно спокойный и мирный;

внутренности его полны жира, и кости его напоены мозгом.

А другой умирает с душею огорченною, не вкусив добра.

И они вместе будут лежать во прахе, и червь покроет их.

Знаю я ваши мысли и ухищрения, какие вы против меня сплетаете.

Вы скажете: где дом князя, и где шатер, в котором жили беззаконные?

Разве вы не спрашивали у путешественников и незнакомы с их наблюдениями,

что в день погибели пощажен бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?

Кто представит ему пред лице путь его, и кто воздаст ему за то, что он делал?

Его провожают ко гробам и на его могиле ставят стражу.

Сладки для него глыбы долины, и за ним идет толпа людей, а идущим перед ним нет числа.

Как же вы хотите утешать меня пустым? В ваших ответах остается одна ложь.