19

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?

Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.

Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.

Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,

то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.

Як закричу: Насилля! - ніхто не чує; | коли закличу - немає суду!

Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.

Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.

Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.

Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.

Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.

Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.

Близькі мої ізникли, | друзі мої мене забули,

Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.

Кличу мого слугу - не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.

Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,

а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.

Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.

Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.

Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!

Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?

О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!

Різцем залізним і олив'яним | видовбані у скелі повіки!

Я знаю - Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.

Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.

Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!

Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? -

то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»

Переклад Огієнка

А Йов відповів та й сказав:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Переклад Куліша

І відказав Йов і рече:

Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?

Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?

Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.

А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,

То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.

Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).

Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.

Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.

Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.

Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.

Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.

Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.

Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.

Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.

Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.

Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.

Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.

Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.

Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:

О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!

За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?

О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -

Про вічні часи на каменї видовбати!

Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,

І я в тїлї мойму побачу Бога.

Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!

Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!

О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!

Переклад УБТ Турконяка

Підібравши ж Йов каже:

Доки завдаватимете труд моїй душі і нищитимете мене словами?

Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не встидаючись мене, налягаєте на мене.

Так, по правді я заблукав, у мені ж замешкує блуд - говорити слово, яке не належиться, а мої слова в блуді і не в часі.

Ох же, що наді мною величаєтеся, наскакуєте на мене пониженням.

Отже, знайте, що Господь є Той, Хто засмучує, Він підняв проти мене свої вали.

Ось я сміюся з пониження і не говоритиму. Закричу я і ніде (немає) суду.

Я обгороджений довкруги і не вийду, на моє лице покладено темряву.

Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови.

Він роздер мене довкруги, і я відійшов. Він же зрубав мою надію наче дерево.

Люто зі мною вчинив в гніві, сприйняв мене наче ворога.

Разом прийшли на мене його напасники, на моїх дорогах окружили мене ті, що засілися.

Від мене ж відступили мої брати, пізнали радше чужих ніж мене. А мої друзі стали немилосердними.

Мої близькі мене не прийняли, і ті, що знають моє імя забули про мене.

(Щодо) сусідів хатних і моїх служниць, був я перед ними чужинцем.

Я покликав мого слугу, і він не послухав. Уста ж мої благали.

І я просив мою жінку, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць.

Вони ж мене відкинули на віки. Коли я встаю, вони говорять проти мене.

Зогиділи ж мене ті, що мене бачать. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене.

В моїй скірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах держаться.

Змилосердіться наді мною, змилосердіться наді мною, о друзі. Бо господня рука - це та, що доторкнулася до мене.

Чому ж ви мене переслідуєте, так як і Господь, а не насичуєтеся моїм тілом?

Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх в книзі на віки,

в залізнім і окованім писанні, чи викарбувати в камінні?

Бо знаю, що вічним є Той, що бажає мене освободити на землі,

підняти мою скіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа,

чого я в собі свідомий, що моє око побачило і не хто інший. Все мені сповнилося в лоні.

Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь слова.

Бійтеся ж і ви прикриття. Бо гнів надходить на беззаконних, і тоді пізнають де їхні речі.

Російський синодальний переклад

И отвечал Иов и сказал:

доколе будете мучить душу мою и терзать меня речами?

Вот, уже раз десять вы срамили меня и не стыдитесь теснить меня.

Если я и действительно погрешил, то погрешность моя при мне остается.

Если же вы хотите повеличаться надо мною и упрекнуть меня позором моим,

то знайте, что Бог ниспроверг меня и обложил меня Своею сетью.

Вот, я кричу: обида! и никто не слушает; вопию, и нет суда.

Он преградил мне дорогу, и не могу пройти, и на стези мои положил тьму.

Совлек с меня славу мою и снял венец с головы моей.

Кругом разорил меня, и я отхожу; и, как дерево, Он исторг надежду мою.

Воспылал на меня гневом Своим и считает меня между врагами Своими.

Полки Его пришли вместе и направили путь свой ко мне и расположились вокруг шатра моего.

Братьев моих Он удалил от меня, и знающие меня чуждаются меня.

Покинули меня близкие мои, и знакомые мои забыли меня.

Пришлые в доме моем и служанки мои чужим считают меня; посторонним стал я в глазах их.

Зову слугу моего, и он не откликается; устами моими я должен умолять его.

Дыхание мое опротивело жене моей, и я должен умолять ее ради детей чрева моего.

Даже малые дети презирают меня: поднимаюсь, и они издеваются надо мною.

Гнушаются мною все наперсники мои, и те, которых я любил, обратились против меня.

Кости мои прилипли к коже моей и плоти моей, и я остался только с кожею около зубов моих.

Помилуйте меня, помилуйте меня вы, друзья мои, ибо рука Божия коснулась меня.

Зачем и вы преследуете меня, как Бог, и плотью моею не можете насытиться?

О, если бы записаны были слова мои! Если бы начертаны были они в книге

резцом железным с оловом, - на вечное время на камне вырезаны были!

А я знаю, Искупитель мой жив, и Он в последний день восставит из праха распадающуюся кожу мою сию,

и я во плоти моей узрю Бога.

Я узрю Его сам; мои глаза, не глаза другого, увидят Его. Истаевает сердце мое в груди моей!

Вам надлежало бы сказать: зачем мы преследуем его? Как будто корень зла найден во мне.

Убойтесь меча, ибо меч есть отмститель неправды, и знайте, что есть суд.