16

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!

Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?

Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою

та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.

Та чи я говорю - не притихає біль мій, | чи мовчу - він мене не покидає.

Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.

Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.

Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,

роззявили на мене свою пащу, | у з.іевазі б'ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.

Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.

Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.

Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.

Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.

Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.

Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, -

хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!

Земле, не закривай моєї крови,| і хай не буде місця для мого крику.

Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.

Думки мої глибокі - мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.

О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!

Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»

Переклад Огієнка

А Йов відповів та й сказав:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Переклад Куліша

І відповів Йов і сказав:

Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!

Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?

Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;

Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.

Та чи я говорю, - не втихає мій смуток; чи перестаю, - він не покидає мене.

Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.

Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.

Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.

Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.

Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.

Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.

Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;

Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.

Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.

Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -

Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.

Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!

Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.

Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.

О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!

Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.

Переклад УБТ Турконяка

Підібравши ж Йов говорить:

Я почув багато такого. Всі потішники зла.

Бо що ж? Чи є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти?

І я скажу так як ви: Чи ваша душа лежить замість моєї. Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би ж головою на вас.

Хай буде ж сила в моїх устах, а рух губ не спиню.

Бо якщо говоритиму, не розятрю рани. Якщо ж і помовчу, як менше буду зранений?

Тепер же Він мене зробив перемученим, дурнем, зігнилим;

і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в лице відповіла.

Розгніваним ставши, Ти скинув мене, заскреготав Ти зубами на мене, стріли його розбійників напали на мене.

Він прибив стрілами очей, гострим вдарив мене в лице, разом набігли на мене.

Бо Господь видав мене в руки неправедника, а на безбожних покинув мене.

Розбив мене як я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене наче сторожа.

Окружили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч.

Скинули мене упаданням за упаданням, побігли на мене сильні.

Я пришив мішок до моєї скіри, а моя сила погасла в землі.

Мій живіт згорів від плачу, а на моїх повіках тінь.

В моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя (була) чиста.

Земле, не покрий крови мого тіла, ані хай не буде місця моєму крикові.

І ось тепер на небі мій свідок, а мій заступник на висотах.

Хай прийде моє благання до Господа, хай же перед Ним слезить моє око.

Хай же буде оборона людині перед Господом і синові людському перед своїм ближним.

Прийшли ж почислені роки, а я піду дорогою, якою не повернуся.

Російський синодальний переклад

И отвечал Иов и сказал:

слышал я много такого; жалкие утешители все вы!

Будет ли конец ветреным словам? и что побудило тебя так отвечать?

И я мог бы так же говорить, как вы, если бы душа ваша была на месте души моей; ополчался бы на вас словами и кивал бы на вас головою моею;

подкреплял бы вас языком моим и движением губ утешал бы.

Говорю ли я, не утоляется скорбь моя; перестаю ли, что отходит от меня?

Но ныне Он изнурил меня. Ты разрушил всю семью мою.

Ты покрыл меня морщинами во свидетельство против меня; восстает на меня изможденность моя, в лицо укоряет меня.

Гнев Его терзает и враждует против меня, скрежещет на меня зубами своими; неприятель мой острит на меня глаза свои.

Разинули на меня пасть свою; ругаясь бьют меня по щекам; все сговорились против меня.

Предал меня Бог беззаконнику и в руки нечестивым бросил меня.

Я был спокоен, но Он потряс меня; взял меня за шею и избил меня и поставил меня целью для Себя.

Окружили меня стрельцы Его; Он рассекает внутренности мои и не щадит, пролил на землю желчь мою,

пробивает во мне пролом за проломом, бежит на меня, как ратоборец.

Вретище сшил я на кожу мою и в прах положил голову мою.

Лицо мое побагровело от плача, и на веждах моих тень смерти,

при всем том, что нет хищения в руках моих, и молитва моя чиста.

Земля! не закрой моей крови, и да не будет места воплю моему.

И ныне вот на небесах Свидетель мой, и Заступник мой в вышних!

Многоречивые друзья мои! К Богу слезит око мое.

О, если бы человек мог иметь состязание с Богом, как сын человеческий с ближним своим!

Ибо летам моим приходит конец, и я отхожу в путь невозвратный.