14

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.

Зростає, немов квітка, і в'яне, | і біжить тінню без упинку!

І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?

Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!

Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,

то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.

І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.

Навіть як його корінь у землі постарівся, | і пень його у ґрунті струхлявів,

але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.

А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, - і де вона?

Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;

отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, - не пробудиться, | не підведеться від сну свого.

Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк -потім згадати про мене!

Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.

Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.

Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!

І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!

Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,

води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.

Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.

Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.

Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»

Переклад Огієнка

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Переклад Куліша

З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;

Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.

І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?

Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.

Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,

То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.

Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;

Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,

Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -

А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?

Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:

Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.

О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!

Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.

Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;

Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;

Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.

Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;

Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.

Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.

Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони - йому те байдуже;

Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.

Переклад УБТ Турконяка

Бо смертна людина, що народжена від жінки, (має) коротке життя і повна гніву,

або вона відпала наче цвіт, що відцвів, втекла наче тінь і не постояла.

Чи не і слово його зробив Ти і цього Ти зробив, щоб ввійшов перед Тебе?

Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ніхто.

Хоч і один день його життя на землі, а його місяці почислені в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.

Відійди від нього, щоб замовчав і зволив життя наче найманець.

Бо є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще завціте, і галузки в нього не забракне.

Бо якщо постаріється в землі його корінь, а його пень на камені помре,

зацвите від запаху води, а зробить жнива більше ніж молодий саджанець.

Чоловік же, померши, відійшов, а смертна людина, впавши, більше не існує.

Бо в часі вимирає море, а ріка, опустівши, висохла.

А людина, заснувши, не встане, доки лиш небо буде зішите. І вони не збудяться зі свого сну.

Бо чи не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б твій гнів. І назначи мені час, в якому мене згадаєш.

Бо якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?

Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж твоїх рук не відкинь.

Ти ж почислив мої задуми і Тебе не мине жоден з моїх гріхів.

Ти ж запечатав мої беззаконня в мішку, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.

І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріється на своїм місці.

Вода злизала каміння, і води затопили дна пороху землі. І Ти знищив терпіння чоловіка.

Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому поставив лице і відіслав.

А як його сини стали численними, він не взнав, якщо ж стають нечисленними, він не свідомий того.

Але лиш його тіло заболіло, душа ж його заплакала.

Російський синодальний переклад

Человек, рожденный женою, краткодневен и пресыщен печалями:

как цветок, он выходит и опадает; убегает, как тень, и не останавливается.

И на него-то Ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?

Кто родится чистым от нечистого? Ни один.

Если дни ему определены, и число месяцев его у Тебя, если Ты положил ему предел, которого он не перейдет,

то уклонись от него: пусть он отдохнет, доколе не окончит, как наемник, дня своего.

Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут:

если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли,

но, лишь почуяло воду, оно дает отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное.

А человек умирает и распадается; отошел, и где он?

Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает:

так человек ляжет и не станет; до скончания неба он не пробудится и не воспрянет от сна своего.

О, если бы Ты в преисподней сокрыл меня и укрывал меня, пока пройдет гнев Твой, положил мне срок и потом вспомнил обо мне!

Когда умрет человек, то будет ли он опять жить? Во все дни определенного мне времени я ожидал бы, пока придет мне смена.

Воззвал бы Ты, и я дал бы Тебе ответ, и Ты явил бы благоволение творению рук Твоих;

ибо тогда Ты исчислял бы шаги мои и не подстерегал бы греха моего;

в свитке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты закрыл бы вину мою.

Но гора падая разрушается, и скала сходит с места своего;

вода стирает камни; разлив ее смывает земную пыль: так и надежду человека Ты уничтожаешь.

Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице и отсылаешь его.

В чести ли дети его - он не знает, унижены ли - он не замечает;

но плоть его на нем болит, и душа его в нем страдает.