13

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.

Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.

Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.

Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі - усі ви!

Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.

Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.

Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?

Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?

Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?

Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.

Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?

Ваші гадання - думки з попелу, | і відповіді ваші - відповіді з глини.

Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.

Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.

Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.

Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.

Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.

Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!

Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.

Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!

Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!

І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.

Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!

Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?

Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?

Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;

заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.

Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»

Переклад Огієнка

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Переклад Куліша

От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.

Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.

Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.

Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.

Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:

Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?

Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?

А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?

Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.

Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?

Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.

Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.

Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?

Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.

А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!

Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:

Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.

Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.

Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:

Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.

Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.

Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!

За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?

Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?

Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;

Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.

Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.

Переклад УБТ Турконяка

Ось це побачило моє око і почуло моє ухо.

І знаю те, що і ви знаєте, і я не є дурніший за вас.

Ні, але ж я говоритиму до Господа, скаргу виповім перед Ним, якщо бажає.

Ви ж неправедні лікарі і всі лікарі хворіб.

Хай буде щоб ви мовчали, і це вам стане мудрістю.

Послухайте звинувачення моїх уст, а сприйміть суд моїх губ.

Чому не говорите перед Господом, а говорите перед Ним лукаве?

Чи відтягаєтеся? Ви ж самі стали суддями.

Добре ж, якщо б дослідив вас. Бо чи ви, чинячи все, пристали до Нього,

далеко не менше оскаржить вас. Якщо ж і потайки лиця шануєте,

чи не його страхи закрутять вами, а страх від Нього не нападе на вас?

Ваша хвалькуватість стане ж подібною до попелу, а тіло глиняним (посудом).

Замовкніть, щоб я говорив, і спочину від гніву,

взявши моє тіло в зуби, а мою душу покладу в руку.

Якщо ж на мене сильний покладе руку, оскільки і почав, скажу і висловлю скаргу перед Ним.

І це мені буде на спасіння, бо перед Нього не ввійде обмана.

Послухайте, послухайте мої слова. Бо сповіщу вам, які слухаєте.

Ось я є близько мого суду, я знаю, що викажуся праведним.

Бо хто є той, що змагатиметься зі мною? Бо тепер замовкну і зникну.

Дві речі ж хай мені будуть. Тоді не сховаюся від твого лиця.

Відніми від мене руку, і твій страх хай мене не жахає.

Тоді Ти закличеш, а я Тебе послухаю. Чи Ти скажеш, а я дам Тобі відповідь.

Які є мої гріхи і мої беззаконня? Повчи мене, які вони є.

Чому Ти ховаєшся від мене, вважаєш мене твоїм противником?

Чи Ти боятимешся, наче листок колиханий вітром, чи спротивишся мені, наче траві, яку несе вітер?

Бо Ти написав проти мене зло, Ти ж мене окружив гріхом молодості,

поклав мені ногу в колоди, Ти ж стеріг всі мої діла, дійшов Ти до коріння моїх ніг.

(Я наче) те, що старіється, подібно до бордюка, чи так як одіж поїджена міллю.

Російський синодальний переклад

Вот, все это видело око мое, слышало ухо мое и заметило для себя.

Сколько знаете вы, знаю и я: не ниже я вас.

Но я к Вседержителю хотел бы говорить и желал бы состязаться с Богом.

А вы сплетчики лжи; все вы бесполезные врачи.

О, если бы вы только молчали! это было бы вменено вам в мудрость.

Выслушайте же рассуждения мои и вникните в возражение уст моих.

Надлежало ли вам ради Бога говорить неправду и для Него говорить ложь?

Надлежало ли вам быть лицеприятными к Нему и за Бога так препираться?

Хорошо ли будет, когда Он испытает вас? Обманете ли Его, как обманывают человека?

Строго накажет Он вас, хотя вы и скрытно лицемерите.

Неужели величие Его не устрашает вас, и страх Его не нападает на вас?

Напоминания ваши подобны пеплу; оплоты ваши - оплоты глиняные.

Замолчите предо мною, и я буду говорить, что бы ни постигло меня.

Для чего мне терзать тело мое зубами моими и душу мою полагать в руку мою?

Вот, Он убивает меня, но я буду надеяться; я желал бы только отстоять пути мои пред лицем Его!

И это уже в оправдание мне, потому что лицемер не пойдет пред лице Его!

Выслушайте внимательно слово мое и объяснение мое ушами вашими.

Вот, я завел судебное дело: знаю, что буду прав.

Кто в состоянии оспорить меня? Ибо я скоро умолкну и испущу дух.

Двух только вещей не делай со мною, и тогда я не буду укрываться от лица Твоего:

удали от меня руку Твою, и ужас Твой да не потрясает меня.

Тогда зови, и я буду отвечать, или буду говорить я, а Ты отвечай мне.

Сколько у меня пороков и грехов? покажи мне беззаконие мое и грех мой.

Для чего скрываешь лице Твое и считаешь меня врагом Тебе?

Не сорванный ли листок Ты сокрушаешь и не сухую ли соломинку преследуешь?

Ибо Ты пишешь на меня горькое и вменяешь мне грехи юности моей,

и ставишь в колоду ноги мои и подстерегаешь все стези мои, - гонишься по следам ног моих.

А он, как гниль, распадается, как одежда, изъеденная молью.