10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.

Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.

Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?

Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?

Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,

що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,

хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?

Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?

Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.

Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?

Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.

Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.

Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:

якщо грішу, - за мною назирати | й гріха мені не відпускати.

Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я - не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!

Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.

Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.

Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, - мене не бачило б ніяке око.

Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.

Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,

поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,

в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»

Переклад Огієнка

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Переклад Куліша

Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.

Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?

Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?

Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?

Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,

Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,

Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?

Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?

Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?

Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.

Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,

Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?

Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -

Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.

Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;

Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.

Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.

І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;

Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.

Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,

Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,

В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.

Переклад УБТ Турконяка

Струджений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Вискажу, охоплений, гіркоту моєї душі

і скажу до Господа: Не учи мене безбожно чинити. І чому Ти мені так судив?

Чи добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, бо Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти сприйняв?

Чи, бачачи, бачиш як смертний чоловік, чи Ти побачиш, так як бачить чоловік?

Чи твоє життя є людським, чи твої роки людські?

Бо Ти пошукав моє беззаконня і вислідив мої гріхи.

Бо Ти знаєш, що я не вчинив безбожно. Але хто є той, що спасає з твоїх рук?

Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене побив.

Згадай, що Ти мене зліпив з глини, а знову повертаєш мене до землі.

Чи не як молоко Ти мене видоїв, витиснув же мене подібно до сира?

Скірою і тілом Ти мене зодягнув, кістьми ж і сухожиллям Ти мене зішив.

Життя ж і милосердя Ти мені дав, а твій нагляд оберіг мій дух.

Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо ж Тобі неможливе.

Бо якщо ж грішу, Ти наді мною сторожиш, а безвинним від беззаконня Ти мене не зробив.

Бо якщо буду безбожний, горе мені. Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя.

Бо на мене полюють, наче на лева, щоб убити, знову ж, обернувши мене, Ти страшно нищиш,

обновляючи проти мене моє випробування. Гнів же великий Ти виказав мені, Ти ж навів на мене випробування.

Отже, навіщо Ти мене вивів з лона, і я не помер, і мене око не побачило,

і став я наче той, що не є? Бо чому з лона я не був покладений до гробівця?

Чи не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити,

поки я піду звідки не повернуся, до землі темряви і мороку,

до землі вічної темряви, де немає світла, ані видіння життя смертного чоловіка.

Російський синодальний переклад

Опротивела душе моей жизнь моя; предамся печали моей; буду говорить в горести души моей.

Скажу Богу: не обвиняй меня; объяви мне, за что Ты со мною борешься?

Хорошо ли для Тебя, что Ты угнетаешь, что презираешь дело рук Твоих, а на совет нечестивых посылаешь свет?

Разве у Тебя плотские очи, и Ты смотришь, как смотрит человек?

Разве дни Твои, как дни человека, или лета Твои, как дни мужа,

что Ты ищешь порока во мне и допытываешься греха во мне,

хотя знаешь, что я не беззаконник, и что некому избавить меня от руки Твоей?

Твои руки трудились надо мною и образовали всего меня кругом, - и Ты губишь меня?

Вспомни, что Ты, как глину, обделал меня, и в прах обращаешь меня?

Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня,

кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня,

жизнь и милость даровал мне, и попечение Твое хранило дух мой?

Но и то скрывал Ты в сердце Своем, - знаю, что это было у Тебя, -

что если я согрешу, Ты заметишь и не оставишь греха моего без наказания.

Если я виновен, горе мне! если и прав, то не осмелюсь поднять головы моей. Я пресыщен унижением; взгляни на бедствие мое:

оно увеличивается. Ты гонишься за мною, как лев, и снова нападаешь на меня и чудным являешься во мне.

Выводишь новых свидетелей Твоих против меня; усиливаешь гнев Твой на меня; и беды, одни за другими, ополчаются против меня.

И зачем Ты вывел меня из чрева? пусть бы я умер, когда еще ничей глаз не видел меня;

пусть бы я, как небывший, из чрева перенесен был во гроб!

Не малы ли дни мои? Оставь, отступи от меня, чтобы я немного ободрился,

прежде нежели отойду, - и уже не возвращусь, - в страну тьмы и сени смертной,

в страну мрака, каков есть мрак тени смертной, где нет устройства, где темно, как самая тьма.