4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:

«І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?

Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.

Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.

Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!

Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання - путів твоїх невинність?

Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?

Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.

Від Божого подуву вони гинуть,| від подиху гніву його зникають.

Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.

Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.

І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,

серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.

Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,

і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.

Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:

Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?

Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,

оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.

Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.

Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»

Переклад Огієнка

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Переклад Куліша

І відказав Елифаз із Теману й промовив:

Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?

Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;

Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.

Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.

Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?

Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?

Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.

Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.

Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;

Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.

І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.

Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,

Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;

І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.

І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів - і я чую голос:

Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?

Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;

А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.

Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.

А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.

Переклад УБТ Турконяка

Почавши ж Еліфас Теманітський каже:

Чи не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів?

Бо якщо ти повчив багатьох і потішив руки слабкого

і підняв ти словами слабких і ти подав сміливість слабким колінам,

а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, ти ж застановився.

Чи не радше з безумності є твій страх і твоя надія і невинність твоєї дороги?

Отже, згадай хто чистий з тих, що згунули, чи коли праведні згинули з коренем.

Так як я побачив, тих, що орять неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі.

Загинуть від господнього приказу, а від духа його гніву пропадуть.

Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв.

Мурашка-лев згинув томущо не має поживи, левенята ж левів покинули один одного.

А якщо було в твоїх словах якесь правдиве слово, нічого ж з цього зла не стрінуло б тебе. Як не прийме моє ухо від Нього надзвичайні речі?

А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей,

мене ж зустрів жах і тремтіння і дуже потряс мої кості.

І дух прийшов до мого лиця, а моє волосся і тіло жахнулися.

Я встав, і не взнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але лиш дух і я чув голос.

Що ж бо? Чи смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина невинна за свої діла?

Якщо Він не вірить своїм слугам, а впізнав якесь вивихнення в своїх ангелах,

тих же, що живуть в глиняних помешканнях, з яких і ми самі є з тієї глини, побив їх як мотиля.

І від ранку до вечора білше (їх) немає, томущо вони не можуть собі помогти, вони згинули.

Бо Він подув на них і вони всохли, згинули, томущо вони не мали мудрости.

Російський синодальний переклад

И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:

если попытаемся мы сказать к тебе слово, - не тяжело ли будет тебе? Впрочем кто может возбранить слову!

Вот, ты наставлял многих и опустившиеся руки поддерживал,

падающего восставляли слова твои, и гнущиеся колени ты укреплял.

А теперь дошло до тебя, и ты изнемог; коснулось тебя, и ты упал духом.

Богобоязненность твоя не должна ли быть твоею надеждою, и непорочность путей твоих - упованием твоим?

Вспомни же, погибал ли кто невинный, и где праведные бывали искореняемы?

Как я видал, то оравшие нечестие и сеявшие зло пожинают его;

от дуновения Божия погибают и от духа гнева Его исчезают.

Рев льва и голос рыкающего умолкает, и зубы скимнов сокрушаются;

могучий лев погибает без добычи, и дети львицы рассеиваются.

И вот, ко мне тайно принеслось слово, и ухо мое приняло нечто от него.

Среди размышлений о ночных видениях, когда сон находит на людей,

объял меня ужас и трепет и потряс все кости мои.

И дух прошел надо мною; дыбом стали волосы на мне.

Он стал, - но я не распознал вида его, - только облик был пред глазами моими; тихое веяние, - и я слышу голос:

человек праведнее ли Бога? и муж чище ли Творца своего?

Вот, Он и слугам Своим не доверяет и в Ангелах Своих усматривает недостатки:

тем более - в обитающих в храминах из брения, которых основание прах, которые истребляются скорее моли.

Между утром и вечером они распадаются; не увидишь, как они вовсе исчезнут.

Не погибают ли с ними и достоинства их? Они умирают, не достигнув мудрости.