13

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Року 149 до мужів Юди дійшла звістка, що Антіох Евпатор насувається з сильним військом на Юдею,

і що з ним Лісій, його опікун і перший дорадник; кожний з них мав при собі грецьке військо -110 000 піхотинців, 5 300 комонних, 22 слони і 300 колісниць із серпами.

Пристав до них і Менелай, який з великим лицемірством підмовляв Антіоха; він бо не дбав про добро батьківщини, лише прагнув захопити владу.

Та цар царів збудив проти того злочинця гнів Антіоха, і коли Лісій довів, що Менелай був причиною всього лиха, цар звелів відвести його в Берею й там скарати за звичаєм того місця.

Є на тому місці башта, 50 ліктів заввишки, повна попелу, а в ній кругле, як колесо, знаряддя, яке, де б не попало, кидало (засудженого) в попіл;

туди приводили і скидали на загибель того, хто допустився святотатства чи вчинив якісь інші злочини.

Такою смертю довелось умерти нечестивому Менелаєві, і він не був навіть похований у землі.

І цілком слушно, бо він накоїв багато гріхів супроти жертовника, вогонь якого й попіл-святий, - тож у попелі знайшов він і смерть.

Тим часом цар, сповнений щонайлютіших намірів, рушив наперед, щоб завдати юдеям більшого лиха, ніж вони зазнали за його батька.

Довідавшись Юда про це, велів удень і вночі взивати до Господа, щоб він, як це бувало раніше, допоміг і сьогодні тим, кому загрожувала небезпека втратити закон, батьківщину і святий храм,

і не допустив, щоб народ, який ще тільки недавно відідхнув був трохи, потрапив знову в руки нечестивих поган.

І всі разом, виконуючи той наказ, із плачем та постом припавши обличчям до землі, три дні без перестанку, молилися до милосердного Господа; тоді Юда піддав їм духу та звелів бути напоготові,

По особливішій нараді з старшими ухвалив він раніш, ніж царське військо прорветься в Юдею і здобуде місто, вийти проти нього і, з Божою допомогою, вирішити справу боєм.

Здавшись на Творця всесвіту, він закликав тих, що були при ньому, битися відважно аж до смерти за закон, храм і місто, батьківщину й установи, та й отаборився біля Модіну.

Тим, що були при ньому, він дав гасло: «Від Бога перемога!» - і разом з юнаками, яких уважав за найвідважніших, напав уночі на царський намет, вбив у таборі близько 2000 і проколов наскрізь найсильнішого слона разом з тим, що був у його башті.

Нарешті, сповнивши табір страхом і тривогою, повернулися щасливо.

А сталося це, коли вже на світ благословилось, завдяки Господньому покровительству, що на Юді почивало.

Цар скуштував, що таке юдейська сміливість, тому старався хитрощами взяти твердині.

Він ударив на міцну юдейську кріпость Бетсуру, але його відбито; він зазнав невдачі - потерпів поразку.

Юда ж послав тим, що були в ній, необхідне;

однак один із юдейських войовників, Родок, видав ворогові тайну. Його опісля викрили, схопили й посадили в тюрму.

Тому цар розпочав удруге переговори з тими, що були в Бетсурі; він запропонував мир, одержав його, і відступив; напав на воїнів Юди, але його побито.

Довідавшися, що Филип, якого лишив намісником в Антіохії, збунтувався, збентежився цар і звернувся до юдеїв та пристав під клятвою на всі їхні справедливі вимоги; він помирився, приніс жертву, вшанував храм і став для міста благодійним.

Він прийняв доброзичливо Макавея і лишив Гегемоніда управляти від Птолемаїди до Герринів.

Опісля вирушив він у Птолемаїду, однак мешканці Птолемаїди не були вдоволені тими договорами, були обурені умовами, ба навіть хотіли їх скасувати.

Тоді Лісій зійшов на трибуну й усяким можливим способом обороняв їх; тож переконав людей, утихомирив та прихилив до себе, а тоді повернувся в Антіохію. Отак було воно з походом царським та з його відворотом.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

А в сто сорок девятому році довідалися ті, що з Юдою, що Антіох Евпатор приходить з множествами проти Юдеї,

і що з ним Лусія, опікун, що над ділами, і кожний мав еллинську силу по сто десять тисяч піших і пять тисяч триста вершників і двадцять два слони, а триста колісниць з косами.

Замішався з ними і Менелай і з великою підступністю намовляв Антіоха, не задля спасіння батьківщини, а думаючи бути поставленим до влади.

А Цар царів підняв гнів Антіоха на безбожного, і як Лусія вказав, що цей є причиною всього зла, приказав, так як є звичай на місці, убити повівши до Верії.

На місці є вежа на пятдесять ліктів повна попелу, а вона мала округлий прилад, що звідусіль звисав у попіл.

Тут винних за святотацтво чи того, що вчинив і деяке інше дуже погане зло, всі скидають на загибіль.

Такою згубою трапилося померти беззаконному Менелаєві, що ані не вдостоївся землі,

вповні справедливо. Бо томущо він вчинив багато гріхів відносно вівтаря, якого огонь і попіл був чистий, він одержав смерть в попелі.

А цар приходив з такими задумами по варварськи, щоб гірше від того, що було вчинене його батьком, виказати юдеям.

А Юда сприйнявши це, сповістив множеству в день і вночі прикликати Господа, щоб так як колись і десь і тепер помогти тим, що мають бути позбавлені закону і батьківщини і святого храму,

і тепер, що трохи нарід відпочив, щоб не допустити, щоб вони стали підвладними хульним народам.

Як всі однакове разом чинили і благали милосердного Господа з плачем і постами і лежанням (на землі) впродовж трьох днів безпереривно, Юда, підбадьоривши їх, наказав приготовитися.

А сам, бувши з старшинами, він врадив раніше ніж цар вкине військо до Юдеї і місто буде захоплене, вийшовши, судити діла з божою поміччю.

Давши владу Сотворителеві світу, заохотивши тих, що з ним, мужньо боротися до смерті за закони, святиню, місто, батьківщину і громадян, при Модеїні він розставив військо.

Давши тим, що при ньому кличку: Побіда божа, напавши вночі на царський двір з молодцями, які вважалися найсильнішими, він забив в таборі до двох тисяч мужів і він забив найважнішого з слонів, з тим, що на ньому,

і вкінці табір переповнили жахом і замішанням і щасливо вийшли.

А як вже засвітав день це сталося через ту господню охорону, що його провадила.

Цар одержавши посмак хоробрості юдеїв, намагався способами дістати місця.

І він прийшов до Ветсури сильної твердині юдеїв, був відбитий, був побитий, був зменшений.

Тим, що ж всередині, Юда післав потрібне.

А ворогам сповістив таємницю Родокос з юдейського табору. Вони за ним шукали і він був схоплений і замкнений.

Вдруге заговорив цар до тих, що в Ветсурах, дав правицю, взяв, відійшов, напав на тих, що з Юдою, був побитий.

Він довідався, що в скруті Филип, якого він в Антіохії оставив над справами, розмішався, попросив юдеїв, піддався і поклявся на все справедливе, погодився і приніс жертву, пошанував святиню і щедрий був з місцем.

І він прийняв Маккавея, поставив його володарем від Птолемаїди аж до Ґерренійського Володіння.

Він пішов до Птолемаїди. Птоломаїдці були розгнівані через завіти, бо були пригноблені, томущо бажали усунути угоду.

Лусія вийшов на судище, дав дуже вміло відповідь, переконав, втихомирив, зробив добре розположеними, відійшов до Антіохії. Таким був прихід і відхід царя.

Російський синодальний переклад

В сто сорок девятом году дошел слух до бывших с Иудою, что Антиох Евпатор идет на Иудею со множеством войска

и с ним Лисий, опекун и государственный правитель, и у каждого Еллинское войско, сто десять тысяч пеших, пять тысяч триста конных, двадцать два слона и триста колесниц с косами.

Присоединился к ним и Менелай, с большим притворством побуждая Антиоха, не ради спасения отечества, но в надежде получить начальство.

Но Царь царей воздвиг гнев Антиоха на преступника, и когда Лисий объяснил, что Менелай был виновником всех зол, то он приказал отвести его в Берию и по тамошнему обычаю умертвить.

В том месте находится башня в пятьдесят локтей, наполненная пеплом; в ней было орудие, обращавшееся вокруг и спускавшееся в пепел.

Там всегда низвергают на погибель виновного в святотатстве или превзошедшего меру других зол.

Такою-то смертью пришлось умереть нечестивому Менелаю и не иметь погребения в земле, - и весьма справедливо.

Ибо когда он совершил много грехов против алтаря Господня, которого огонь и пепел был свят, то и получил смерть в пепле.

Между тем царь, ожесточившийся в своих замыслах, продолжал шествие, намереваясь причинить Иудеям бедствия горшие тех, какие были при отце его.

Когда узнал об этом Иуда, то велел народу день и ночь призывать Господа, чтобы Он и ныне, как и прежде, явил им Свою помощь при опасности лишиться закона и отечества и святаго храма,

и чтобы народ, только что немного успокоившийся, не отдал в порабощение злохульным язычникам.

Все единодушно исполнили это, и в продолжение трех дней с плачем и постом и коленопреклонением непрестанно молились милосердому Господу; тогда Иуда, ободрив их, приказал им быть в готовности.

Оставшись же наедине со старейшинами, держал совет, намереваясь прежде, нежели царское войско войдет в Иудею и овладеет городом, выйти и решить дело с помощью Господа.

Предоставив попечение о себе Создателю мира, он убеждал бывших с ним сражаться мужественно до смерти, за законы, за храм, город, отечество и права гражданские, и расположил войско около Модина.

Дав бывшим с ним условный знак "Божия победа", он с избранными сильными юношами ночью устремился на царский шатер, убил в войске до четырех тысяч человек и, кроме того, самого большого слона с помещавшимся на нем народом.

Наконец, исполнив войско страха и смятения, они благополучно отошли.

Произошло это уже на рассвете дня, при покровительстве Господа.

Царь же, опытом дознав отважность Иудеев, пытался овладеть местами посредством хитрости.

И приступил он к Вефсуре, твердой крепости Иудейской, но был обращен в бегство, и потерпел поражение и потерю;

Иуда же присылал бывшим в крепости все нужное.

Некто Родок из войска Иудейского объявил врагам об этой тайне, но был отыскан, схвачен и заключен.

Во второй раз царь вступил в переговоры с жителями Вефсуры; дал им и от них получил мир, удалился и обратился против бывших с Иудою, но был побежден.

Узнав же, что Филипп, оставленный в Антиохии правителем, отложился, он пришел в смущение: стал уговаривать Иудеев, смирился и клялся исполнить все справедливые требования, затем примирился с ними и принес жертву, почтил храм и оказал милости городу,

принял Маккавея и поставил его военачальником от Птолемаиды до самого Геррин.

Потом пошел он в Птолемаиду: Птолемаидяне недовольны были договором, негодовали на условия и хотели отменить их.

Вошел на судилище Лисий, защищался по возможности, уговорил их, успокоил, сделал благосклонными и отправился в Антиохию. Так окончилось нашествие и возвращение царя.