12

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Після укладення цих договорів Лісій виправився до царя, і юдеї взялися знову до хліборобства.

Та деякі з начальників країни, як от Тимотей, Аполлоній, син Геннея, Єронім та Демофон, до яких пристав ще Ніканор, начальник кіпріотів, не давали їм спокою, ані мирного життя.

Мешканці Яффи вчинили ось який страшний злочин: вони запросили юдеїв, які жили з ними, ввійти разом з жінками й дітьми до човнів, що їх приготували так, немов би нічого злого не задумували;

а це ухвалило все місто. І коли ті - як люди, що бажають жити в мирі й ніякої підозри не мають, - на це погодилися, мешканці Яффи вивезли їх у море і втопили, а було їх принаймні 200.

Коли ж про ту жорстокість супроти земляків довідавсь Юда, оповів він про неї тим мужам, які були при ньому.

Тож він, візвавши до Бога, справедливого Судді, виправився проти душогубців своїх братів, підпалив уночі пристань, спалив човни, а тих, що туди повтікали, стяв мечем.

А що кріпость була замкнена, він рушив далі, та думав ще раз повернутись і вирізати всіх мешканців Яффи;

але довідавшися, що й мешканці Ямнії хочуть те саме зробити з юдеями, які жили з ними,

напав на них уночі, спалив пристань з кораблями, так що заграву від пожежі видно було в Єрусалимі, на 240 стадій.

А коли вони віддалилися звідтіля на 9 стадій і звернулися проти Тимотея, тоді напали на Юду араби числом не менш як 5000 піхотинців і 500 комонних.

Битва зав'язалася запекла, але завдяки Божій допомозі ті, що були при Юді, перемогли, і розгромлені кочовики попросили в Юди миру та обіцяли дати скот і допомогти їм в інших справах.

, Юда зрозумів, що вони справді могли багато в чому бути йому корисними, тим то й згодивсь укласти з ними мир; і як мир укладено, розійшлись вони по шатрах.

Напав Юда й на одне місто, що звалося Каспін і було укріплене валами та обведене довкруги мурами, а заселював його мішаний народ.

Ті, що були в ньому, звірившись на силу мурів і добрий запас харчів, обходилися згорда з людьми Юди, ганьбили їх та ображали негожими словами.

А ті, що були при Юді, візвавши до великого Володаря всесвіту, який за часів Ісуса без таранів, без військових машин повалив Єрихон, накинулися на мур, неначе леви,

і, захопивши місто, - така вже на те воля Божа, - вчинили неймовірну різанину, так що ставок поблизу, який був 2 стадії завширшки, здавався повним крови, що туди стекла.

Відійшовши звідтіля на 750 стадій, вони прибули в Харак до юдеїв, що звуться тувіянами.

Однак, не застали в тих краях Тимотея, який відійшов звідтіля, не заподіявши нічого, а тільки лишив в одному місці сильну залогу.

Доситей і Сосипатр, старшини Макавея, виступили й убили понад 10 000 із тих, що їх Тимотей лишив там.

Макавей же розділив своє військо на загони, поставив на чолі кожного загону старшин і рушив проти Тимотея, який мав при собі 120 000 піхотинців і 2500 комонних.

Довідавшись про наступ Юди, Тимотей вислав наперед жінок, дітей і решту клунків, у місце, що зветься Карніон, бо воно було нездобутним і неприступним завдяки вузьким просмикам навколо.

Коли з'явився перший загін Юди, ворога огорнув страх; його налякала й поява того, хто все бачить, тож він і кинувся врозтіч хто куди; і вони самі раз-у-раз нищили своїх і кололи одні одних власними мечами.

А Юда завзято гнався за ними й вигубив близько 30 000 тих злочинників.

Сам Тимотей потрапив у руки Доситея і Сосипатра; та він підступно просив їх, щоб випустили його живим, бо він, мовляв, мав у себе багато їхніх батьків та братів, і з ними могло б статися якесь лихо.

І коли він урочисто їх запевнив, що відішле тих, кого мав у себе живими й здоровими, вони випустили його на волю, щоб спасти своїх братів.

Потім Юда виступив на Карніон та на Атергатіон і вбив 25 000,

а після того розгрому та різанини рушив також на Ефрон, сильне місто, де жив Лісій з людьми всякого роду. Декілька дужих юнаків вишикувались перед мурами й захищали їх відважно, а всередині містились великі запаси воєнних машин і метальні знаряддя.

Та юдеї, візвавши до Володаря, який своєю могутністю розбиває ворожі сили, здобули місто, а тих, що в ньому були, вбили - близько 25 000.

. Звідтіля вони рушили на Скитополь, який лежав 600 стадій від Єрусалиму.

Але що юдеї, які там перебували, засвідчили, мовляв, мешканці Скитополю були до них сердечні та в лиху годину помагали,

то Юда з вояками подякував їм, попросив їх, щоб і на майбутнє були доброзичливі супроти його народу, і прибув у Єрусалим перед самим святом Седмиць.

А після свята, що зветься П'ятидесятницею, вони виправились на Горгія, правителя Ідумеї.

Він же виступив з 3000 піхотинців і 400 комонних,

що нав'язали битву, в якій полягли деякі з юдеїв.

Один собі Доситей, відважний вершник відділу Бакенора, притримав Горгія і, вхопивши за плащ, тягнув його дедалі дужче, щоб узяти, злочинця, живцем. Та налетів один із тракійських вершників на Доситея і відтяв йому рамено, а Горгій утік у Марісу.

Тоді, як воїни Ездрія, що билися вже довго, потомились, Юда візвав до Господа, щоб з'явивсь йому союзником і провідником у битві.

Заспівав він на ввесь голос батьківською мовою воєнну пісню, кинувся зненацька на вояків Горгія і примусив їх до втечі.

Далі Юда зібрав своє військо й прийшов у місто Оддолам; а коли настав сьомий день, вони, за звичаєм, очистились і провели там суботу.

Наступного дня вояки Юди прийшли, - саме тоді була на це крайня пора, - щоб зібрати трупи поляглих і поховати їх у батьківських гробах разом з родичами.

Вони знайшли тоді під тунікою в кожного з померлих дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були юдеям заборонені законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли.

В той час усі благословили Господа, справедливого Суддю, який чинить скрите явним;

і почали вони молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито. Юда ж, шляхетний муж, умовив вояків берегти себе чистими від усякого гріха, не пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха поляглих.

Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, -

бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих.

При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, - що за свята й благочестива думка! -

Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Як сповнилися ці завіти Лусій відійшов до царя, а юдеї пішли до праці на землі.

А ті воєводи, що на місці, Тимотей і Аполлоній син Ґеннея, ще й Єроним і Димофон, до них же Никанор Кипріярх, не давали їм добре стояти і мирно вестися.

А йоппійці вчинили таку безбожність. Вони попросили тих юдеїв, що з ними жили, ввійти до приготовлених ними човнів з жінками і дітьми наче з ними не було ніякої ворожнечі,

згідно з спільним рішенням міста, і вони прийняли, що бажають бути мирними, і ніякої підозри не мали. Відвізши їх, що були не менше двісті, ті скинули в глибінь.

Юда ж довідавшись про той злочин, що стався з співвітчизниками, сповістивши мужам, що при ньому,

і прикликавши справедливого суддю Бога, прийшовши проти ганебних вбивців братів, вночі запалив пристань і спалив човни, а тих, що туди втекли, вибив.

А як околиця була замкнена, він відійшов, наче знову приходячи щоб викорінити і все Йопійське громадянство.

І довідавшись, що ті, що в Ямнеї, так само хочуть повестися з тими юдеями, що (там) живуть,

і вночі напавши на ямнітів запалив пристань з баштою так, що сяйво огня появилося до Єрусалиму, що було двісті сорок стадій.

А звідти пішовши девять стадій, як вони ішли до Тимотея, на нього напали арави, не менше пяти тисяч а вершників пятьсот.

Як була сильна битва і як через поміч, що від Бога, успіх мали ті, що при Юді, побиті номади просили в Юди дати їм правицю, зобовязавшись і дати стада і в іншому їм помагати.

А Юда сприйнявши, що поправді вони в багатьох корисні, поступився, щоб зробити з ними мир. І взявши правиці вони відійшли до шатер.

А він напав і на якесь місто огороджене сильними ровами і мурами, і замешкане змішаними народами, а імя Каспін.

Вони ж всередині надіючись на силу стін і на відкладену поживу, невиховано поводилися з тими, що з Юдою, проклинаючи і ще хулячи і говорячи те, що не належиться.

А ті, що з Юдою, прикликавши великого Сильного світу, що без баранів (машина) і воєнних машин в часах Ісуса знищив Єрихон, по звірячому напали на мур.

А захопивши місто з божої волі, вчинили невимовні вугублення так, що в поблизькому ставку, що мав широту двох стадій, він здавався повним крові, що стекла.

Відійшовши звідти на сімсот пятдесять стадій, вони прийшли до Хараки до юдеїв прозваних Тувіянами.

І в місцях не схопили Тимотея, що без успіху тоді відійшов з місць, оставивши в одному місці і дуже сильну залогу.

А Доситей і Сосіпатр воєводи при Макавею, пішовши, побили тих, що були залишені Тимотеєм в твердині, більше тисячі чоловік.

Маккавей, розділивши своє військо на групи, поставив їх над групами, і кинувся проти Тимотея, що мав при собі сто двадцять тисяч піших, а дві тисячі пятьсот вершників.

А довідавшись про прихід Юди, Тимотей наперед послав жінок і дітей і інше майно до названого Карнія, бо був тяжким до здобуття і місце мало тяжкий доступ через вузькість всіх місць.

А як зявилася перша часть Юди і як найшов жах і страх на ворогів, що від появи того, що все бачить, який надійшов на них, вони кинулися в розтіч, кожний кудись несений так, що часто (були) перешкоджені своїми і поколені вістрями мечів.

А Юда чинив ревне переслідування забиваючи поганців, і вигубив до тридцять тисяч мужів.

А сам Тимотей попавши тим, що при Доситею і Сосипатру, з великою вмілістю благав, щоб його оставили живим, томущо він мав багатьох кревних, які були братами, і ці будуть зневажені.

А повіривши його великому запевненню відставити цих непошкодженими, вони його відпустили задля спасіння братів.

Вийшовши ж до Карнія і Атерґатея (Юда) забив двадцять пять тисяч душ.

Після того, як він цих прогнав і вигубив, він пішов і до кріпкого міста Ефрона, в якому множество різних народів в ньому, а молоді силачі, стоячи перед мурами, сильно відбивалися, і всередині був великий склад воєнних машин і стріл.

А прикликавши Сильного, що з кріпостю нищить силу ворогів, вони захопили місто під владу, а всередині забили яких двадцять пять тисяч.

Відійшовши ж звідти, вони кинулися на місто Скитів, що віддалене шістьсот стадій від Єрусалиму.

Як ті юдеї, що там були, засвідчили яке добре наставлення і лагідну поставу в часах нещастя мали до них громадяни Скита,

вони подякувавши і заохотивши і на далі бути добре розположеними до народу, прийшли до Єрусалиму як наставав празник тижнів.

А після згаданої пятдесятниці кинулися проти Ґорґія, вождя Ідумеї.

А він вийшов з трьома тисячами піших а чотириста вершників.

Як провели бій, трапилося, що впали деякі з юдеїв.

Якийсь Доситей з тих, що від Вакинора, чоловік вершник і силач, схопив Ґорґія і держачись за одіж держав його сильно, і як він бажав проклятого взяти живим, хтось з тракійських вершників надійшов на нього і відняв рамено, і Ґорґій втік до Маріси.

А як ті, що при Ездрії довго билися і були змучені, Юда, прикликавши Господа, щоб Він показався помічником і воєводою битви,

зачавши батьківським голосом з піснями крик, несподівано накивнувшись на тих, що з Ґорґієм, привів їх до втечі.

Юда, взявши військо, прийшов до міста Одоллам. Як прийшов сьомий день, за звичаєм очистившись, там провели суботу.

А наступного (дня) прийшли ті, що з Юдою, так як за звичаєм був час, забрати тіла впавших і покласти з родиною до батьківських гробниць.

Вони знайшли в кожного помершого під плащем святощі ямнейських ідолів, що закон юдеям забороняє. А всім явним стало, що ці впали через цю причину.

Всі, отже, поблагословивши праведного суддю Господа, що сховане явним чинить,

повернулися до молитви, благаючи, щоб вчинений гріх вповні був відпущений. А Юда сильно напоминав множество держати себе безгрішними, бути тими, що бачать очима те, що сталося через гріх тих, що впали.

І зробивши в групі збір на дві тисячі драхм срібла післав до Єрусалиму, щоб дуже гарно принести жертву за гріхи і належне чинити, думаючи про воскресіння.

Бо він вважав, що коли не воскреснуть, ті, що впали, марним і дурним є молитися за мертвих.

Ще дивлячись на прегарну благодать, що відложена для тих, що з честю уснули, це праведна і побожна думка.

(12-45)Тому він чинив надолуження за померших, щоб вони очистилися від гріха.

Російський синодальний переклад

По окончании этих договоров, Лисий отправился к царю, а Иудеи занялись земледелием.

Но из местных военачальников Тимофей и Аполлоний, сын Генея, равно как Иероним и Димофон, и сверх того Никанор, начальник Кипра, не давали им жить в покое и безопасности.

Иоппийцы же совершили такое безбожное дело: они пригласили живущих с ними Иудеев с их женами и детьми взойти на приготовленные ими лодки, как бы не имея против них никакого зла.

Когда же они согласились, ибо желали сохранить мир и не имели никакого подозрения, тогда, по общему приговору города, Иоппийцы, отплыв, потопили их, не менее двухсот человек.

Когда Иуда узнал о такой жестокости, совершенной над одноплеменниками, объявил о том бывшим с ним,

и, призвав праведного Судию Бога, пошел против скверных убийц братьев его, зажег ночью пристань, и сжег лодки, а сбежавшихся туда умертвил.

А так как это место было заперто, то он отошел, в намерении опять придти и истребить все общество Иоппийцев.

Узнав же, что и жители Иамнии хотят таким же образом поступить с обитающими там Иудеями,

он напал ночью и на Иамнитян и зажег пристань с кораблями, так что пламя видно было в Иерусалиме за двести сорок стадий.

Когда же они отошли на девять стадий, направляясь против Тимофея, то напали на них Арабы, не менее пяти тысяч и пятисот всадников.

Сражение было жестокое, и когда бывшие с Иудою при помощи Божией одержали победу, то потерпевшие поражение номады Арабы просили Иуду о мире, обещая доставлять им скот и в другом быть полезными им.

Иуда же, понимая, что они действительно во многом могут быть полезны, согласился заключить с ними мир; заключив же мир, они удалились в свои палатки.

Еще напал он на один город с крепким мостом, окруженный стенами и населенный разными народами, по имени Каспин.

Жители, надеясь на крепость стен и запас продовольствия, поступили очень дерзко, злословя бывших с Иудою, богохульствуя и произнося не подобающие речи.

Но бывшие с Иудою, призвав на помощь великого Владыку мира, Который без стенобитных машин и орудий разрушил Иерихон во времена Иисуса, зверски бросились на стену.

При помощи Божией они взяли город, и произвели бесчисленные убийства, так что близлежащее озеро, имевшее две стадии в ширину, казалось наполненным кровью.

Отойдя оттуда на семьсот пятьдесят стадий, они пришли в Харак к Иудеям, называемым Тувиинами;

но не застали там Тимофея, который, ничего не сделав, удалился из этой страны, оставив впрочем в одном месте очень крепкую стражу.

Посему Досифей и Сосипатр, из бывших с Маккавеем вождей, отправились и побили оставленных Тимофеем в крепости людей, более десяти тысяч.

Тогда Маккавей, разделив свое войско на отряды, поставил их над этими отрядами, и устремился на Тимофея, который имел при себе сто двадцать тысяч пеших и тысячу пятьсот конных.

Когда узнал Тимофей о приближении Иуды, то отослал жен и детей и прочий обоз в так называемый Карнион; ибо эта крепость была неудобна для осады и недоступна по тесноте всей местности.

Когда же показался первый отряд Иуды, страх напал на врагов, и ужас объял их от явления Всевидящего: они обратились в бегство, стремясь один туда, другой сюда, так что большею частью поражаемы были своими, пронзаемы острием своих мечей.

Иуда настойчиво продолжал преследовать, убивал беззаконных, и истребил до тридцати тысяч человек.

Сам Тимофей попался в руки бывших с Досифеем и Сосипатром и с большим ухищрением умолял отпустить его живым, ибо у него находились многих (Иудеев] родители, а некоторых братья, и они не будут пощажены, если он умрет.

Когда он многими словами уверил в своем обещании, что возвратит их невредимыми, они отпустили его, ради спасения братьев.

Потом Иуда пошел против Карниона и Атаргатиона, и избил двадцать пять тысяч человек.

После победы над ними и поражения, Иуда отправился против укрепленного города Ефрона, в котором имел пребывание Лисий и множество разноплеменных: сильные юноши, стоявшие пред стенами, сражались упорно; там же находились большие запасы орудий и стрел.

Но они, призвав на помощь Всесильного, сокрушающего Своим могуществом силы врагов, овладели этим городом, и избили бывших в нем до двадцати пяти тысяч.

Поднявшись оттуда, они устремились на город Скифов, отстоящий от Иерусалима на шестьсот стадий.

Но как обитавшие там Иудеи свидетельствовали о благорасположении, какое имеют к ним Скифские жители, и о кротком обхождении с ними во времена бедствий:

то, поблагодарив их и попросив и на будущее время быть благосклонными к роду их, они отправились в Иерусалим, потому что приближался праздник седмиц.

После праздника, называемого Пятидесятницею, пошли они против Горгия, военачальника Идумеи.

Выступил же Иуда с тремя тысячами пеших и четырьмя стами конных.

Когда они вступили в сражение, случилось пасть немногим из Иудеев.

Досифей же, один из бывших под начальством Вакинора, всадник, муж сильный, поймал Горгия, и, схватив его за плащ, влек его сильно, чтобы взять проклятого в плен живым; но один из всадников Фракийских наскакал на него и отсек ему плечо, и Горгий убежал в Марису.

Когда же бывшие с Ездрином, долго сражаясь, изнемогли, Иуда призвал на помощь Господа, да будет Он началовождем в сражении.

Начав на отечественном языке песнопение громким голосом, он воскликнул и, неожиданно устремившись на бывших с Горгием, обратил их в бегство.

Потом Иуда, взяв с собою войско, отправился в город Одоллам, и так как наступал седьмый день, то они очистились по обычаю и праздновали субботу.

На другой день бывшие с Иудою пошли, как требовал долг, перенести тела павших и положить их вместе со сродниками в отеческих гробницах.

И нашли они у каждого из умерших под хитонами посвященные Иамнийским идолам вещи, что закон запрещал Иудеям: и сделалось всем явно, по какой причине они пали.

Итак все прославили праведного Судию Господа, открывающего сокровенное,

и обратились к молитве, прося, да будет совершенно изглажен содеянный грех; а доблестный Иуда увещевал народ хранить себя от грехов, видя своими глазами, что случилось по вине падших.

Сделав же сбор по числу мужей до двух тысяч драхм серебра, он послал в Иерусалим, чтобы принести жертву за грех, и поступил весьма хорошо и благочестно, помышляя о воскресении;

ибо, если бы он не надеялся, что павшие в сражении воскреснут, то излишне и напрасно было бы молиться о мертвых.

Но он помышлял, что скончавшимся в благочестии уготована превосходная награда, - какая святая и благочестивая мысль! -

(12-45)Посему принес за умерших умилостивительную жертву, да разрешатся от греха.