11

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Незабаром і на Лісія, царського опікуна й родича, який був над усіма справами в державі, впало великим тягарем те, що сталося.

Отож, зібрав він близько 80 000 піхотинців і всю кінноту та й вирушив проти юдеїв, бо мав на думці заселити місто греками,

оподаткувати храм нарівні з поганськими святинями та зробити продажним щороку сан первосвященика.

Йому й на думку не спало, що таке могутність Божа; гордий на свої десятки тисяч піхотинців, тисячі комонних та 80 слонів,

увійшов він у Юдею, наблизився до укріпленої природою Бетсури, що лежала за яких 5 стадій від Єрусалиму, і обложив її.

Коли мужі, що були при Макавеї, довідалися, що він облягає твердині, заходилися зо всім народом ревно й слізно просити Господа, щоб послав доброго ангела на рятунок Ізраїля,

сам же Макавей, перший вхопив за зброю і почав умовляти інших, щоб разом з ним, не зважаючи на небезпеку, допомогли своїм братам. І вирушили вони, повні відваги.

Коли були вже біля Єрусалиму, з'явився попереду них вершник у білій одежі, що вимахував золотою зброєю.

Тоді ж вони благословили милосердного Бога й, сповнившися відваги, готові були йти не тільки на людей, а й на найдикших звірів, ба й на залізні мури.

Отож рушили вони в бойовому порядкові з небесним союзником, бо Господь змилувавсь над ними.

Як леви, кинулись вони на ворогів і поклали трупом 11 000 піхотинців, 1600 комонних, а решту присилували до втечі.

Більшість отих останніх, важко поранені, кинувши зброю, врятувались. Сам же Лісій теж урятувався, ганебно втікши.

Бувши не без глузду, він добре зміркував ту поразку, що сталась, і зрозумів, що євреї були непереможні, бо їхнім союзником був Бог могутній.

Тому вислав сказати, що він згодиться на все, що тільки справедливе, а й, мовляв, що буде царя переконувати та приневолювати, щоб той став їм приятелем.

Макавей прийняв те все, що запропонував Лісій, бо мав на думці добро громадян. А й цар згодився на все, що Макавей пропонував на письмі Лісієві на користь юдеїв.

Лист, що його написав Лісій до юдеїв, був такого змісту: «Лісій юдейському народові, привіт!

Іоан і Авесалом, посланці ваші, передали мені додане тут письмове свідоцтво і просили мене затвердити те, про що в ньому йдеться.

Те, що мало бути донесеним цареві, я виклав йому; і на те, що можна було зробити, він згодився.

Якщо ви й надалі доброзичливо ставитиметесь до державних справ, то й я на майбутнє старатимусь чинити вам добре.

Про це й про інші дрібні справи я дав вашим посланцям і моїм людям наказ, щоб вони обговорили все з вами.

Бувайте здорові! Року 148, двадцять четвертого Діоскоринтія.»

А царський лист містив у собі таке: «Цар Антіох братові Лісієві, привіт!

Коли вже батько наш перенісся до богів, воля наша така, щоб населення царства могло безтурботно віддаватися своїм власним справам;

також ми довідались про юдеїв, мовляв, вони не бажають переходити на грецькі звичаї, як те волів був наш батько, а хочуть радше жити за своїми звичаями і просять, щоб їм можна було триматися своїх законів, -

тож бажаючи, щоб і цей народ жив спокійно, ми й ухваляємо, щоб їхній храм було повернуто їм назад і щоб вони собі жили за своїми прадідівськими звичаями.

Ти, отже, добре зробиш, коли вишлеш до них послів і замиришся, щоб вони, знаючи нашу волю, мали до нас довір'я і віддалися з радістю своїм звичайним справам.»

А до народу царський лист був такий: «Цар Антіох, привіт Раді юдейській та іншим юдеям!

Якщо ви здорові, так цього вам і бажаємо; ми теж здорові.

. Менелай повідомив нас, що ви бажаєте повернутися до ваших справ.

Тим, отже, що повернуться до тридцятого Ксантика, буде дана безпека й дозвіл.

Юдеї матимуть ужиток із своїх страв та своїх законів, як воно було й раніше, і нікого з них ніяким чином не можна буде турбувати за помилки, несвідомі вчинки.

Я посилаю вам і Менелая, щоб вас потішив.

Бувайте здорові! Року 148-го, п'ятнадцятого Ксантика.»

Римляни теж вислали до юдеїв листа, що мав таке в собі: «Квінт Менлій і Тит Маній, посли римські, юдейському народові, привіт!

На те, що Лісій, царський родич, зволив вам, ми також даємо згоду.

Щодо того, що він вирішив запропонувати цареві, пришліть когонебудь до нас небарно, щоб ми, розглянувши все, виклали цареві так, як вам корисно, бо ми йдемо в Антіохію.

Отож, покваптесь і пришліть послів, щоб і ми знали, що у вас на думці.

Бувайте здорові! Року 148, п'ятнадцятого Ксантика.»

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Після короткого часу Лусія царський оборонець і кревний і той, що над ділами, дуже тяжко переносячи те, що сталося,

зібравши около вісімдесять тисяч і всякого коня, прибув проти юдеїв, думаючи зробити місто помешканням для елленів,

а храм вподаткувати так як храми інші народів, архиєрейство вчинити до викупу на кожний рік,

зовсім не думаючи про божу силу, а покладаючись на десятки тисяч піших і тисячі коней і вісімдесять слонів.

Ввійшовши ж до Юдеї і приближившись до Ветсури, що була в скріпленій околиці, а віддалена від Єрусалиму яких пять стадій, на неї налягав.

Як же сприйняли ті, що з Макавеєм, що він воював проти твединь, з голосіннями і слезами товпами благали Господа, щоб післати доброго ангела на спасіння Ізраїля.

А сам Маккавей першим взявши зброю заохочував інших, щоб відважилися разом з ним помогти їхнім братам. А разом і сміливо кинулися.

А ще як вони були при Єрусалимі зявився їм провідник на коні в білій одежі, що вимахував золотою зброєю.

А всі разом поблагословили милосердного Бога і скріпилися на дусі, і не лише були готові розбивати людей, а й лютих звірів і залізні стіни.

Вони йшли в зброї з неба, маючи Господа як союзника, що милосердився над ними.

І кинувшись проти ворогів по левиному, забили з них тисячу до десятьох тисяч, а вершників шістьсот до тисячі, і всіх змусили до втечі.

Численні з них зранені спаслися нагими. І сам Лусій втікаючи зі встидом спасся.

Не будучи безумним, в собі обмірковуючи ту втрату, що йому сталася, і зрозумівши що євреї непобідимі, як з ними воювала сила божа,

піславши, намовляв погодитися з усім справедливим, і що він і царя намовлятиме, спонукуючи стати їхним другом.

А Макавей погодився ж з усім, що Лусій просив, беручи до уваги те, що на користь. Бо те, що Маккавей віддав Лусію в письмах про юдеїв, цар оставив.

Були ж написані до юдеїв листи від Лусія, що мали такий вид: Лусія множеству юдеїв, радіти.

Іван і Авессалом, що вами були післані, давши письмове прохання, просили про те, що в ньому зазначене.

Отже те, що належалося й цареві подати я сказав, а те, що було сприйнятним, він відпустив.

Якщо, отже, збережете добрий розум до діл, і до осталого старатимуся стати спричинником добра.

А про те, що в подробицях, я заповідаю їм і тим, що від мене, щоб вам сказали.

Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, двадцять четвертого (дня) Дія Коринтського.

А послання царя містило таке: Цар Антіох братові Лусію, радіти.

Від коли наш батько переставився до богів, бажаючи, щоб те, що в царстві, було без турбот, щоб клопоталися власними справами,

почувши, що юдеї не бажають батькової переміни до елленізму, але вибравши свої звичаї, просять дозволити їм на закони,

отже, бажаючи, щоб і цей нарід був без турбот, судимо їм відбудувати храм і держатися їхніх батьківських звичаїв.

Отже, добре зробиш, коли пішлеш до них і даси правиці, щоб знаючи про нашу думку, були радісні і любязно займалися власними справами.

А до народу такий був лист царя: Цар Антіох юдейським старшинам і іншим юдеям, радіти.

Якщо ви здорові, хай буде як бажаємо. І ми самі здорові.

Менелай нам обявив, що бажаєте, пішовши, бути в своїх.

Отже для тих, що підуть, до тридцятого ксантіка буде правиця з безпекою,

щоб юдеї послуговувалися своїми потребами і законами, так як і раніше, і ніхто з них ніяким способом не терпітиме за несвідомо вчинене.

Я післав і Менелая, що вас потішить.

Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, пятнадцятий ксантіка.

І Римляни післали до них листа, що містив таке: Кінт Меммій, Тіт Маній, старшини римлян до юдейського народу, радіти.

І ми згідні з тим, що Лусій родич царя вам відпустив.

А те, що він судив принести перед царя, розглянувши це, зразу когось пішліть, щоб ми зробили так як вам вгодно, бо ми йдемо до Антіохії.

Тому поспішіться і пішліть декого, щоб і ми довідалися, якої ви думки.

Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, пятнадцятого ксантіка.

Російський синодальний переклад

Спустя очень немного времени, Лисий, опекун и родственник царя, наместник царский, с большим огорчением перенося то, что случилось,

собрал до восьмидесяти тысяч пехоты и всю конницу, и отправился против Иудеев с намерением город их сделать местом жительства Еллинов,

храм обложить налогом, подобно прочим языческим капищам, а священноначалие сделать ежегодно продажным.

Нисколько не подумал он о силе Божией, понадеявшись на десятки тысяч пехоты, на тысячи конницы и на восемьдесят слонов.

Вступив в Иудею и приблизившись к Вефсуре, месту укрепленному, отстоящему от Иерусалима стадий на пять, он обложил его.

Когда Маккавей и бывшие с ним узнали, что он осаждает твердыни, то с плачем и слезами вместе с народом умоляли Господа, чтобы Он послал доброго Ангела ко спасению Израиля.

Маккавей же, сам первый взяв оружие, убеждал других вместе с ним, подвергая себя опасностям, помочь братьям; и они тотчас охотно выступили с ним в поход.

Когда они были близ Иерусалима, тотчас явился предводителем их всадник в белой одежде, потрясавший золотым оружием.

Все они вместе возблагодарили милосердого Бога, и укрепились духом, готовые сокрушить не только людей, но и лютых зверей и даже железные стены.

Так пришли они, под покровом небесного споборника, по милости к ним Господа.

Как львы бросились они на неприятелей, и поразили из них одиннадцать тысяч пеших и тысячу шестьсот конных, а всех прочих обратили в бегство.

Многие из них, быв ранены, спасались раздетыми, и сам Лисий спасся постыдным бегством.

Будучи же небессмыслен и обсуждая сам с собою случившееся с ним поражение, он понял, что Евреи непобедимы, потому что всемогущий Бог споборствует им; посему, послав к ним,

уверял, что он соглашается на все законные требования и убедит царя быть другом им.

Маккавей, заботясь о пользе, согласился на все, что предъявлял Лисий; ибо царь одобрил все, что предложил Маккавей Лисию на письме относительно Иудеев.

Письмо же, писанное Лисием к Иудеям, было следующего содержания: "Лисий народу Иудейскому - радоваться.

Иоанн и Авессалом, вами посланные, передав подписанный ответ, ходатайствовали о том, что было означено в нем.

Итак, о чем следовало донести царю, я объяснил, и, что можно было принять, на то он согласился.

Посему, если вы будете сохранять доброе расположение к правлению, то и на будущее время я постараюсь содействовать вам ко благу.

О частностях же я поручил как вашим, так и моим посланным переговорить с вами.

Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, месяца Диоскоринфия, двадцать четвертого дня".

Письмо же царя было такого содержания: "Царь Антиох брату Лисию - радоваться.

С того времени, как отец мой отошел к богам, наше желание то, чтобы поданные царства оставались безмятежными в отправлении дел своих.

Когда же мы услышали, что Иудеи не соглашаются на предпринятое отцом моим нововведение Еллинских обычаев, а предпочитают собственные установления, и потому просят, чтобы позволено им было соблюдать свои законы;

то, желая, чтобы и этот народ не был беспокоим, определяем, чтобы храм их был восстановлен и чтобы жили они по обычаю своих предков.

Итак ты хорошо сделаешь, если пошлешь к ним и заключишь мир с ними, чтобы они, зная наши намерения, были благодушны и весело продолжали заниматься делами своими".

К народу же письмо царя было такое: "Царь Антиох старейшинам Иудейским и прочим Иудеям - радоваться.

Если вы здравствуете, то этого мы и желаем: мы также здравствуем.

Менелай объявил нам, что вы желаете сходить к вашим, которые у нас.

Итак тем, которые будут приходить до тридцатого дня месяца Ксанфика, готова правая рука в уверение их безопасности:

Иудеи могут употреблять свою пищу и хранить свои законы, как и прежде, и никто из них никаким образом не будет обеспокоен за бывшие опущения.

Я послал к вам Менелая, чтобы он успокоил вас.

Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, пятнадцатого дня Ксанфика".

Прислали к ним письмо и Римляне следующего содержания: "Квинт Меммий и Тит Манлий, старейшины Римские, Иудейскому народу - радоваться.

Что уступил вам Лисий, родственник царя, то и мы подтверждаем.

А что признал он нужным доложить царю, о том, рассудив немедленно, пошлите кого-нибудь, чтобы мы могли сделать, что для вас нужно, ибо мы отправляемся в Антиохию.

Посему поспешите, и пошлите кого-нибудь, чтобы и мы могли знать, какого вы мнения.

Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, пятнадцатого дня Ксанфика".