Тим часом Макавей з товаришами під проводом Господнім посіли храм і місто,
зруйнували жертовники, що їх погани звели на площі, а й капища;
вони очистили храм, спорудили новий жертовник і, роздобувши вогню з каменя, взяли того вогню та після дворічної перерви принесли знову жертви, палили ладан, засвітили ліхтарі й виклали хліби появлення.
Зробивши це, вони припали до землі і просили Господа, щоб не допустив їм знову зазнати таких нещасть; коли ж вони б часом згрішили, то щоб він повчив їх лагідно і не видавав богохульникам та варварським поганам.
Того самого дня, коли чужинці осквернили храм, відбулося й очищення храму, а саме двадцять п'ятого того ж самого місяця, себто Хаслева.
З радістю відсвяткували вони 8 днів так, як свято Кучок, пригадуючи, як ще нещодавно обходячи свято Кучок, наче звірі, тулилися по горах і печерах.
Тим то з тирсами, з зеленим гіллям та пальмами в руках вони співали гимни тому, хто довів до доброго кінця очищення святині.
Тоді вони також усі разом проголосували й ухвалили, що ввесь юдейський народ має щороку святкувати ці дні.
Отак воно було зо смертю Антіоха, прозваного Епіфаном.
Тепер оповімо про те, що сталося за Антіоха Евпатора, сина отого нечестивця, й оповідатимемо скорочено про лиха, що їх завдають війни.
Цей, успадкувавши царство, поставив на чолі урядування одного собі Лісія, головного правителя Келесирії та Фінікії.
Тим часом Птолемей, прозваний Макроном, перший задумав виявити себе справедливим супроти юдеїв, щоб відшкодувати їм за минулу кривду, тож: почав керувати ними мирно.
Тому близькі йому обвинуватили його перед Евпатором, і скрізь був він ославлений як зрадник тому, що покинув Кіпр, який йому доручив Філометор, і перейшов до Антіоха Епіфана. А що він не зміг гідно виконувати свій високий уряд, то й скінчив самогубством, - отруївся.
Горгій став правителем країни; він тримав наймані війська й хапався кожної нагоди, щоб провадити війну проти юдеїв.
На той час і ідумеї зайняли вигідні твердині й непокоїли юдеїв; вони прийняли втікачів з Єрусалиму й старалися затягнути війну.
Але ті, що були при Макавеї, молились усі разом і попросили Бога, щоб став їм за союзника; відтак рушили на ідумейські твердині,
а, кинувшись на них відважно, звоювали; збили всіх тих, що воювали на мурах, вирізали всіх, що потрапили їм до рук, тож вигубили не менш як 20 000 чоловік.
А що не менш як 9000 утекло в дві сильні башти, в яких було все потрібне на час облоги,
Макавей зоставив Симона, Йосифа й Закхея з достатнім для облоги числом вояків і пішов у міста, де явно відчували потребу його присутности.
Люди з оточення Симона, ласі на гроші, далися на підступ з боку тих, що були в баштах; узяли 70000 драхм і дозволили декому втекти на волю.
Довідався про це Макавей, зібрав старших у народі, й обвинуватив тих, що так зробили, бо вони за гроші продали братів, випустивши проти них ворога на волю.
Він скарав їх як зрадників на горло й негайно захопив обидві башти.
Зо зброєю в руках він завжди мав щастя, отож вигубив в обох баштах більш як 20 000.
Тимотей же, якого перед тим юдеї розгромили, зібрав превелику силу чужоземного війська й чимало азіятської кінноти та й з'явився в Юдеї, щоб завоювати її збройно.
Як же він уже наближався, люди, що були при Макавеї, посипали на голову пороху, загорнули бедра волосяницею і почали молитися до Бога.
Вони припали спереду до підніжжя вівтаря, і просили Бога, щоб змилувавсь над ними та щоб ворогував з їхніми ворогами, щоб був противником їхніх противників, як це ясно закон проголошує.
А коли вони скінчили молитву, вхопилися за зброю і вийшли далеко з міста; однак затримались, коли до ворога були вже близько.
Саме коли на світ благословлялось, вдарили одні на одних; одні мали запорукою на успіх і на перемогу не тільки відвагу, але й довір'я до Господа, другі ж покладались на лють, що й проводила ними у битві.
І як бій став запеклим, з'явились ворогам з неба п'ять вельми достойних мужів на конях із золотими уздами і проводили юдеями.
Вони взяли Ма-кавея перед себе, покрили його своєю зброєю й охороняли від ран, а на ворогів кидали стріли й блискавки; тим то останні, збентежені й не бачачи нічого, розбіглися в цілковитому безладі.
Тоді взято їх 20 500 піхотинців і 600 їздців.
Та й сам Тимотей утік з іншими в укріплену твердиню, що звалася Гезера, начальником же в ній був Херей.
Чотири дні сміливі вояки Макавеєві облягали твердиню.
Ті, що були всередині, звірившись на неприступність місця обсипали їх богохульствами й кидали в них нечестивими словами.
Коли ж світало на п'ятий день, 20 юнаків із тих, що були при Макавеї, палаючи обуренням від тих образ, кинулися мужньо на мур і з несамовитим запалом заходилися стинати всіх, що потрапляли їм у руки.
Інші ж насіли на тих, що були всередині, з другого боку огорожі, підпалили башти й, розвівши вогнище, живцем спалили тих, що зневажали їх; ще інші ж висадили браму, впустили решту війська й перші зайняли місто.
Тимотея, який сховався в ритві, разом з братом Хереєм і Аполлофаном, скарали на горло.
Опісля склали вони хвалу в гимнах та піснях Господеві, що дав Ізраїлеві такі великі благодійства й дарував їм перемогу.
-
-
-
-
А Маккавей і ті, що з ним, як Господь їх провадив, забрали храм і місто,
а знищили вівтарі поставлені на площі чужинцями і також храми,
і очистивши храм, зробили інший жертівник і спаливши каміння і огонь з них взявши, принесли жертви після двох літ часу, і зробили ладан і світила і хліби предложення.
А зробивши це молили Господа, впавши на землю, щоб більше не впасти в ці лиха, але якщо і колись згрішать, щоб Ним були лагідно упімнені, і щоб не були передані хульним і варварським народам.
В тому ж дні, в якому чужинцями храм був сплюгавлений, трапилося, що в тому дні було очищення храму, двадцять пятого (дня) того ж місяця, який є хаселев.
І з радістю проводили вісім днів свята шатер згадуючи як перед коротким часом празник шатер (проводили) в горах і в печерах мандурючи наче звірі.
Тому маючи галуззя і гарні галузки ще й пальми, принесли пісні Тому, що поміг очистити своє місце.
А рішили спільним рішенням і законом для всього юдейського народу кожного року проводити ці дні.
І так святкувати смерть Антіоха, що прозваний Епіфанієм.
Тепер подамо те, що сталося за Евпатора сина безбожного Антіоха, скорочуючи (розповідь про) це зло воєн, які відбулися.
Цей взявши царство, наставив над ділами якогось Лусію вождем Долини Сирії і Фінікії, першим володарем.
Бо Птоломей, прозваний Макрон, вибравши держатися того, що справедливе відносно юдеїв, через ту несправедливість, що їм сталася, старався мирно проводити те, що до них відносилося.
Через це оскаржений друзями перед Евпатором, і чуючи від кожного, що він зрадник, томущо він оставив Кипр, ввірений Філометором, і пішов до Антіоха Епіфанія, і що не міг гідно виконувати владу, отруями позбавив себе життя.
А Ґорґій, ставши володарем місць, держав чужинецькі війська, і в усьому воював з юдеями.
Заразом з цим й ідумеї, захопивши догідні твердині, боролися з юдеями, і приймаючи тих, що втікали з Єрусалиму, намагалися піддержувати війну.
А ті, що з Маккавеєм, чинили молитву і благали Бога, щоб став їм союзником, кинулися на ідумейські твердині,
і мужньо вдаривши на них захопили місця і всіх тих, що билися на стінах, відбивали, а побили тих, що попалися, і забили не менше двадцяти тисяч.
Як не більше девяти тисяч втекло до двох дуже кріпких веж і мали все що для облоги,
Маккавей, щоб натискати на місця, оставивши Симона і Йосифа ще й Закхея і тих, що з ним, досить для боротьби з ними, сам відійшов.
Ті що з Симоном, підкуплені деякими з тих, що у вежах, довірилися сріблові, а взявши сімдесять тисяч драхм, дозволили деяким втекти.
Як Маккавея повідомлено про те, що сталося, зібравши володарів народу, він розповів як грішми вкупили братів ними відпущені вороги.
Отже він забив цих, що стали зрадниками, і зразу захопив дві вежі.
Зброєю забив все, що в руки попалося в двох твердинях, більше ніж двадцять тисяч (осіб).
А Тимотей що раніше був побитий юдеями, зібравши великі чужі сили і зібравши не мало тих коней, що були в Азії, прийшов наче, щоб зброєю захопити Юдею.
Ці, що при Маккавею, як той приближався, посипавши голови землею, щоб молити Бога, і підперезавши бедра мішками,
впавши перед жертівником на землю, благали, щоб Він ставши милосердним до них, ворогував з їхніми ворогами і протиставився тим, що протиставляться, так як каже закон.
Закінчивши молитву, взявши зброю, вони пішли далеко з міста. А як приблизилися вороги вони були самі.
Як лише зійшло сонце оба зударилися, одні маючи як запоруку щастя і побіди мужню охорону, що від Господа, а ті поставивши лють за вождя бою.
Як був сильний бій з неба зявилися ворогам пять славних мужів на конях з золотими уздечками, і які провадили юдеїв.
Два з них і взявши Макавея всередину і своєю зброєю охороняючи, оберігали незраненим, а на ворогів кидали стрілами і блискавками, через це замішані невидючістю вони рубалися переповнені страхом.
Повбивалося ж до двадцять тисяч пятьсот, а вершників шістьсот.
Сам Тимотей втік до дуже сильної названої твердині Ґазари, коли володарем там був Херей.
А ті, що з Маккавеєм, радіючи, обсіли твердиню чотири дні.
Ті, що всередині, надіючись на силу місця, надмірно хулили і виголошували погані слова.
Як наступив пятий день, двадцять хлопців, що з Макавеєм, розпалившись люттю через хулу, кинувшись мужньо до стіни, звірячою люттю забили того, хто попадався.
Інші ж подібно йдучи довкруги до тих, що всередині, підпалили вежі, і запаливши огонь, живими спалили хульників. Інші ж розбили брами, а зударившись з осталим військом захопили місто.
І забили Тимотея, що сховався в якійсь криниці, і його брата Херея і Аполлофанія.
Зробивши це, зі співами і визнаваннями благословляли Господа, що чинив величне Ізраїлеві, і дав їм побіду.
Маккавей же и бывшие с ним, под водительством Господа, опять заняли храм и город,
а построенные иноплеменниками на площади жертвенники и капища разрушили.
Очистив храм, они соорудили другой жертвенник; разжегши камни и взяв из них огонь, принесли жертву после двухгодичного промежутка, сделали кадильницу и свещники и предложение хлебов.
Устроив все это, они молили Господа, падая ниц, чтобы им не подвергаться более таким бедствиям; если же когда и согрешат, то да накажет Он их милостиво, не предавая богохульным и жестоким язычникам.
В тот самый день, в какой осквернен был храм иноплеменниками, совершилось и очищение храма, в двадцать пятый день того же месяца Хаслева.
И провели они в весельи восемь дней по подобию праздника кущей, воспоминая, как незадолго пред тем временем они проводили праздник кущей, подобно зверям, в горах и пещерах.
Поэтому они с жезлами, обвитыми плющем, и с цветущими ветвями и пальмами возносили хвалебные песни Тому, Который благопоспешил очистить место Свое.
И общим решением и приговором определили - всему Иудейскому народу праздновать эти дни каждогодно.
Такова была кончина Антиоха, прозванного Епифаном.
Теперь изложим, что происходило при Антиохе Евпаторе, сыне того нечестивца, ограничиваясь бедствиями войн.
Приняв царство, он вручил управление некоему Лисию, главному военачальнику Келе-Сирии и Финикии.
Ибо Птоломей, по прозванию Макрон, почел за лучшее соблюдать справедливость к Иудеям, после бывших к ним несправедливостей, и старался дела с ними оканчивать мирно.
Поэтому он был оклеветан любимцами пред Евпатором, и, повсюду слыша название предателя за то, что он оставил вверенный ему от Филометора Кипр и перешел к Антиоху Епифану, он, не имея почетной власти, от печали отравил себя, и так окончил жизнь свою.
Горгий же, сделавшись в тех местах военачальником, содержал наемные войска, и непрерывно поддерживал войну против Иудеев.
Вместе с ним и Идумеи, владевшие удобными укреплениями, тревожили Иудеев, и, принимая к себе изганных из Иерусалима, предпринимали войны.
Бывшие же с Маккавеем, совершая моление и прося Бога быть помощником им в войне, устремились на укрепления Идумеев.
И, сделав на них сильное нападение, они овладели этими местами, отмстили всем сражавшимся на стенах, умерщвляли всех, попадавшихся навстречу, и побили не менее двадцати тысяч.
Не менее девяти тысяч бежали в две весьма крепкие башни, снабженные всем против осады.
Оставив Симона и Иосифа и еще Закхея с довольным числом людей для осаждения их, Маккавей сам отправился в такие места, где он более нужен был.
А бывшие с Симоном, будучи сребролюбивы, дали некоторым из находившихся в башнях подкупить себя деньгами; получив семьдесят тысяч драхм, дозволили некоторым убежать.
Когда донесено было Маккавею о происшедшем, он, собрав народных вождей, укорял их, что они за серебро продали братьев, отпустив врагов их.
Этих людей, сделавшихся предателями, он предал смерти, и тотчас овладел двумя башнями.
Имея постоянно успех в оружии, которое было в руках его, он истребил в этих двух укреплениях более двадцати тысяч человек.
Тимофей же, прежде побежденный Иудеями, собрал весьма многочисленное войско из чужеземцев, собрал немало и бывших в Азии всадников, и явился в Иудею в намерении завоевать ее.
При его приближении бывшие с Маккавеем обратились к молитве Богу, посыпав землею головы и опоясав чресла вретищами.
Припадая к подножию жертвенника, они умоляли Его, чтобы Он был милостив к ним, был врагом врагам их и противником противникам, как говорит закон.
Совершив молитву, они взяли оружие, и далеко отошли от города; приблизившись же ко врагам, остановились.
С наступлением восхода солнечного те и другие вступили в бой - одни, при доблести своей, имея залогом успеха и победы прибежище к Господу, другие, - поставляя предводителем брани ярость.
Когда произошло упорное сражение, то противникам явились с неба пять величественных мужей на конях с золотыми уздами, и двое из них предводительствовали Иудеями:
они взяли Маккавея в средину к себе и, покрывая своим вооружением, сохраняли его невредимым, на противников же бросали стрелы и молнии, так что они, смешавшись от ослепления и исполненные страха, сами себя поражали.
Побито было двадцать тысяч пятьсот пеших и шестьсот конных.
Сам Тимофей убежал в крепость, называемую Газара, весьма твердую и состоявшую под начальством Херея.
Бывшие с Маккавеем весело осаждали эту крепость в продолжение четырех дней.
А находившиеся в крепости, уверенные в недоступности этого места, чрезмерно злословили и произносили хульные речи.
На рассвете пятого дня двадцать юношей из бывших с Маккавеем, воспламенившись гневом от такого злословия, храбро устремились на стену и с зверскою яростью поражали каждого, кто попадался.
Другие также бросились во время смятения на находившихся внутри, зажигали башни, и, разжегши костры, сожигали хульников живыми; иные разбивали ворота, и, впустив в них остальное войско, овладели городом;
Тимофея же, скрывшегося во рву, убили, равно как и брата его Херея, и Аполлофана.
Совершив это, они с песнями и славословиями возблагодарили Господа, Который так много облагодетельствовал Израиля и даровал им победу.