9

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Під той час жалюгідним був поворот Антіоха з перських країв.

Він бо, увійшовши в місто, що зветься Персеполь, заходився грабувати храм і загарбувати місто. Але люди кинулися великим натовпом до зброї, і він мусів утікати; тим то Антіох, якого тубільці прогнали, мусів ганебно відступити.

Коли він був десь біля Еікбатапи, довідався, що сталося з Ніканором та з тими, що були при Тимотеї.

Лютий від гніву, задумав він помститися на юдеях за цю неславу, якої зазнав від тих, що примусили його до втечі. Тому звелів колісничникові гнати безупинно, щоб скоріше закінчити подорож. Та присуд з небес уже висів над ним; він бо хвалився в своїй гордині: «Як лиш прибуду туди, зроблю з Єрусалиму юдейське кладовище.»

Але Господь, який усе бачить, Бог Ізраїля, побив його якоюсь невилікувальною та невидимою недугою. Не встиг він і домовити тих слів, як напав на нього нестерпний біль у нутрі й дошкульні муки в середині;

і було воно повнотою слушно для того, хто стільки страшних нутряних мук завдав іншим.

Усе ж він не применшив своєї люті, навпаки, повний пихи і дихаючи палким гнівом на юдеїв, звелів їхати чимдуж; аж тут сталося, що він зненацька повалився з колісниці, яка мчала вельми прудко. А падаючи, вивихнув він собі всі члени тіла.

Тож так той, хто ще нещодавно в надлюдській своїй писі гадав, що може морським хвилям наказувати, той, хто намір мав важити на терезах найвищі гори, простягся долі, і його несли на марах; це й було для всіх блискучим доказом Божої сили.

З тіла цього нечестивця закишіли наверх черви, й воно, серед важких мук, ще за його життя почало розпадатися на кусні, а від смороду ціле його військо терпіло.

І той, хто нещодавно ще думав, що може зір небесних сягнути, того ніхто не міг більше знести: такий нестерпний, дошкульний був сморід.

Діткнений отак, почав тоді позбуватися тієї превеликої гордині, а під Божим бичем приходив до розуму, зазнаючи щохвилини дедалі більших болів.

А не мігши вже й сам стерпіти свого смороду, мовив: «Воно є справедливо коритися Богові, а не вважати себе, бувши смертним, за рівного Богові».

Тож нечестивий став молитися до Владики, який над ним не милосердився, і казав

об'явити вільним святе місто, яке ще недавно так квапився зрівняти з землею та зробити з нього кладовище;

юдеїв, яких вирішив був позбавити могили й разом з дітьми викинути на поталу птахам та звірюкам, - тепер усіх зрівняти з атенцями;

а святий храм, що його раніше був пограбував, - приоздобити щонайкращими дарами, святий же посуд увесь великодушно назад повернути; на видатки для жертвоприношень - достачати все з власних прибутків;

нарешті обітував зробитись юдеєм і переходивши всіма залюдненими місцевостями, вістити всемогутність Божу.

А що його муки не вщухали, бо справедливий суд Божий надійшов на нього й уся надія на здоров'я була марна, - він і написав до юдеїв листа, що міститься нижче й має вигляд прохання, змістом же такий:

«Предобрим громадянам юдеям Антіох, цар і головний начальник, щирий привіт, здоров'я і добробут вам!

Коли все з вами гаразд і з вашими дітьми, і коли ваші справи йдуть так, як ви хочете, я, покладаючи надію на небо, пригадую з великою любов'ю вашу пошану та доброзичливість до мене.

Повертавшися з країв перських і захворівши на тяжку недугу, я вважав за конечне подбати про загальну для всіх забезпеку:

не те, щоб мене взяла розпука щодо і здоров'я, - я бо навіть маю велику надію, що поборю цю недугу, -

але з огляду на те, що мій батько, як рушав походом у краї гористі, також призначав щоразу наступника,

щоб на випадок несподіванки або недоброї звістки, населення держави, знавши, кому довірено державні справи, не турбувалось.

Крім того, беручи до уваги, що довколишні володарі та сусідні царства чигають на відповідний час і очікують нагоди, я призначив царем Антіоха, сина мого, якого я не один раз, коли об'їздив горішні сатрапії, всім з вас довірив і появив. Я написав йому теж листа, що тут нижче.

Отож, прошу вас і заклинаю, щоб ви, пам'ятаючи на мої благодійства, які ви всі разом і кожний з вас зокрема одержали від мене, зберегли й до мого сина ту зичливість, що її маєте тепер до мене.

Я переконаний, що він, чинивши згідно з моїм рішенням, поводитиметься з вами лагідно й людяно.»

Ось так той душогуб і богохульник, терпівши жахливі муки, тому що стільки лиха завдав іншим, помер нужденно серед мук на чужині в горах.

Тіло його привіз Филип, його співровесник, який, боявшись Антіохового сина, подався в Єгипет до Птолемея Філометора.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Около того часу сталося, що Антіох з безчестям повернувся з місць в Персії.

Бо він ввійшов до названого Персеполя і наклав руки, щоб грабувати храм і схопити місто. Через це як множество накинулося на поміч зі зброєю, вони відвернулися, і трапилося, що Антіох втікши від місцевих, зі соромом зробив відворот.

А як він був в Екватані додалося те, що з Ніканором, і те, що сталося з Тимотеєм.

Піднявшись люттю він думав і своє зло вилити на тих юдеїв, що привели до втечі, тому приказав проводиреві колісниці без перерви їхати колісницею, щоб завершити дорогу, як з неба за ним слідив суд. Бо він так гордо сказав: Прийшовши туди зроблю Єрусалим загальним цвинтарем для юдеїв.

А Вседержитель, Господь Бог Ізраїля, побив його невилічимою і невидимою хворобою. Нагло ж як він висказав слово, його схопила невилічима хвороба внутренощів і гіркі внутрішні муки,

дуже справедливо, того, що численними і чужими способами мучив внутреності інших.

А він зовсім від гордощів не відступив, ще й хвалькуватісь доповнив, дишучи огняною люттю проти юдеїв і приказуючи приспішити хід. Трапилося ж йому і впасти з колісниці, що швидко гналася, і впавши тяжким падінням, він побив всі часті тіла.

Він, що ще думав приказувати хвилям моря, через понад людську гордість, і що думав висоту гір виміряти мірилами, впавши на землю, носився на носилі, всім виказуючи явну божу силу,

так що і в очах безбожного кишіли червяки, і живим в болях і муках відпадало його тіло, а смородом його гнилі гидило все військо.

І того, який трохи раніше думав доторкнутися небесних звізд, ніхто не міг зносити через незносний тягар смороду.

З цього, отже, він почав, зранений, відступати від великої гордості, і поступово приходити до пізнання через боже бичування, як кріпшав біль.

І не можучи переносити свого смороду, він так сказав: Праведно підкоритися Богові, і будучи смертним, не думати гордо.

А поганець молився до Владики, що вже його не помилував, кажучи так,

що святе місто, до якого з поспіхом він ішов, щоб його зробити витоптаним і збудувати загальний цвинтар, він вчинить свобідним,

а юдеїв, яких він судив, що вони не гідні гробу, а з дітьми мають бути вкинені на їжу птахам і звірам, всіх їх зробити рівними атенянам.

А той святий храм, який він раніше ограбив, гарними дарами прикрасити і віддати ввесь священний посуд в багато разів (більше), а належне і приписане для жертв дати з власних розходів.

До цього ж і стати юдеєм і пройти всяке замешкане місце, сповіщаючи божу силу.

А як зовсім болі не відходили, бо на нього надійшов справедливий божий суд, втративши надію відносно себе, написав до Юдеїв нижче написаний лист, що мав молитовний вид, а був такий:

Добрим громадянам юдеям, багато радіти, і бути здоровими, і добре діяти. Цар і володар Антіох.

Якщо здорові ви, і діти, і ваше, вам є добре. Я дуже дякую Богові, маючи надію на небо.

І я лежу хворим, любо згадуючи вашу шану і благоразумність. Повертаючись з перських місць і впавши в тяжку хворобу, ми вважали, що є потрібним думати про всім спільну безпеку.

Не занехуючи те, що відноситься до мене, але маючи велику надію вирватися з хвороби,

а бачачи, що й батько в тих часах, коли отаборився в горішних місцях назначив наступника,

щоб коли щось противного трапиться, чи й буде сповіщено щось поганого, ті, що в країні не попали в замішання, знаючи кому оставлено діла,

до цього знаючи як ті, що є сильні і сусідами царства, чекають на час, і очікують того, що станеться, я наставив царем сина Антіоха, якого багатьом з вас я поручив і поставив, коли часто відходив до горішних володінь. Я написав до нього письмо.

Отже, благаю вас і прошу памятати про спільне і особисте добро кожного, зберігати ту добру думку, що до мене і сина.

Бо я надіюся, що він лагідно і чоловіколюбно ітиме за моїм вказівками в повидінці з вами.

Отже цей душегуб і хульник дуже погано потерпівши, так як завдав іншим, в чужині в горах жорстокою смертю переставився з життя.

А тіло переніс Филип його ровесник, який побоявшись сина Антіоха, відійшов до Птоломея Філомитора до Єгипту.

Російський синодальний переклад

Около того же времени Антиох с бесславием возвращался из пределов Персии.

Ибо он вошел в так называемый Персеполь и покушался ограбить храм и овладеть городом. Поэтому сбежался народ, и обратились к помощи оружия, и Антиох, обращенный жителями в бегство, должен был со стыдом возвратиться назад.

Когда находился он близ Екбатаны, донесли ему о том, что случилось с Никанором и с Тимофеем.

Воспылав гневом, он думал выместить на Иудеях зло обративших его в бегство; поэтому приказал правящему колесницею непрестанно погонять и ускорять путешествие, тогда как небесный суд уже следовал за ним. Ибо он сказал с высокомерием: кладбищем для Иудеев сделаю Иерусалим, когда приду туда.

Но всевидящий Господь, Бог Израилев, поразил его неисцельным и невидимым ударом: как только кончил он эти слова, схватила его нестерпимая болезнь живота и жестокие внутренние муки,

и совершенно праведно; ибо он многими и необычайными муками терзал утробы других.

Но он нисколько не оставлял своей гордости, и еще более исполнился высокомерия, дыша огнем ярости на Иудеев и приказывая ускорять путешествие. Тогда случилось, что он упал с колесницы, которая неслась быстро, и тяжким падением повредил все члены тела.

И тот, который только что мнил по гордости, более нежели человеческой, повелевать волнам моря и думал на весах взвесить высоты гор, повержен был на землю, и несен был на носилках, показуя всем явную силу Божию,

так что из тела нечестивца во множестве выползали черви, и еще у живого выпадали части тела от болезней и страданий; смрад же зловония от него невыносим был в целом войске.

И того, который незадолго перед тем мечтал касаться звезд небесных, никто не мог носить по причине невыносимого зловония.

Теперь-то, будучи сокрушен, начал он оставлять свое великое высокомерие и приходить в познание, когда по наказанию Божию страдания его усиливались с каждою минутою.

Сам не в силах сносить своего зловония, он так говорил: праведно покоряться Богу, и смертному не должно думать высокомерно быть равным Богу.

Нечестивец молил Господа, уже не миловавшего его, и говорил:

"Святый город, который спешил я сравнять с землею и сделать кладбищем, объявляю свободным;

Иудеев, которых положил не удостоивать погребения, а выбрасывать вместе с детьми их хищным птицам и зверям, сделаю всех равными Афинянам;

святый храм, который прежде ограбил, украшу отличнейшими дарами, священные сосуды возвращу все, и еще в большем количестве, и необходимые для жертв издержки буду производить из моих доходов;

сверх того сам сделаюсь Иудеем, и, проходя по всякому обитаемому месту, буду возвещать силу Божию".

Но когда боли нисколько не умалялись, ибо пришел уже на него праведный суд Божий, он, отчаиваясь в себе, написал к Иудеям письмо, имевшее значение мольбы, следующего содержания:

"Царь и военачальник Антиох добрым Иудеям-гражданам - много радоваться и здравствовать и благоденствовать.

Если вы здравствуете с детьми вашими, и дела ваши идут по вашему желанию, то я воздаю Богу величайшую благодарность, возлагая надежду на небо.

Я же лежу в болезни и с любовью воспоминаю о вашей почтительности и благорасположении ко мне. Возвращаясь из пределов Персии и подвергшись тяжкой болезни, я за нужное почел позаботиться об общей безопасности всех.

Хотя я не отчаиваюсь в себе и имею полную надежду освободиться от болезни,

но зная, что и отец мой, когда воевал в верхних странах, объявил преемника,

дабы, если последует что-нибудь неожиданное, или объявлена будет какая невзгода, жители страны знали, кому предоставлено правление, и не приходили в смущение;

сверх того замечая, что окрестные владетели и соседние с нашим государством наблюдают время и выжидают, какой будет исход, я назначил царем сына моего Антиоха, которого я уже часто во время походов в верхние сатрапии весьма многим из вас препоручал и представлял; и к нему я написал особо.

Итак убеждаю вас и прошу, чтобы вы, помня мои благодеяния вообще и в частности, сохранили ваше теперешнее благорасположение ко мне и к сыну моему.

Ибо я уверен, что он, следуя моему желанию, будет обращаться с вами милостиво и человеколюбиво".

Так этот человекоубийца и богохульник, претерпев тяжкие страдания, какие причинял другим, кончил жизнь на чужой стороне в горах самою жалкою смертью.

Тело его привез Филипп, совоспитанник его, который, боясь сына Антиохова, удалился к Птоломею Филопатору в Египет.