8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тим: часом Юда Макавей і його товариші, продершись потайки в села, скликали родичів і тих, що залишилися твердо при юдействі, та й назбирали їх до 6000.

Вони благали Господа, щоб зглянувся над народом, який усі топтали, щоб змилувавсь над храмом, який осквернили нечестивці,

щоб змилосердився над містом у руїнах, яке мало бути зрівняне з землею, щоб вислухав потоки крови, які кликали до нього,

щоб згадав неправедну різанину невинних немовлят і богохульства, кинуті на його ім'я, і щоб обурився проти нечестивих.

Зібравши навколо себе численне військо, Макавей став непереможним для народів, бо гнів Божий обернувся в милосердя.

Кидаючися зненацька на міста й села, він палив їх; а займавши вигідні місця, проганяв ворогів чимало.

Особливо ж використовував він ночі, що були союзниками в таких наскоках, і слава про його відвагу рознеслась по всіх усюдах.

Помітивши, що Юда за короткий час багато досяг і що його успіхи дедалі зростали, Филип написав до управителя Келесирії і Фінікії Птолемея, щоб він допоміг у царських справах.

Тоді цей вибрав Ніканора, сина Патрокла, одного з перших друзів, і негайно вислав на чолі не менш як 20 000 війська, набраного з різних народностей, щоб вигубити ввесь народ юдейський. Він приєднав до нього також Горгія, досвідченого начальника у військових справах.

Ніканор задумав роздобути за продаж юдейських полонених 2000 талантів цареві на данину для римлян.

Отож, він вислав притьмом до приморських міст запрошення купувати юдейських полонених, обіцявши 90 рабів за один талант і навіть не думавши про кару, яка мала впасти на нього від Вседержителя.

Коли звістка про похід Ніканора дійшла до Юди, він сповістив тих, що були при ньому, про наближення ворожого війська;

тоді боягузи і які не мали віри в Божу справедливість, розбіглися по різних місцях,

а деякі, продавши все, що зосталося, просили Господа, щоб визволив їх від нечестивого Ніканора, який продав їх ще перед боєм, -

щоб визволив, якщо не заради них самих, то ради союзу з їхніми батьками та ради його величного й святого імени, яке вони прикликали.

Макавей зібрав своїх, числом 6000, й умовляв їх не боятися ворога, ані не лякатися великої сили поган, які неправедно нападають на них, лише - мужньо боротися,

не забуваючи зневаги, що її зазнало святе місце, наруги упослідженого міста та руїни батьківських звичаїв.

Ворог, казав він, покладається на свою зброю та на сміливість, а ми покладаємося на Бога Вседержителя, який може й тих, що на нас нападають, і ввесь світ в одну мить знищити.

Він нагадав їм ті заступства, які їхнім прадідам дано було за Санхериба, коли загинуло 185 000;

і битву в Вавилонії проти галатів, коли всього тільки 8000 юдеїв з 4000 македонців вийшли до бою, і тоді македонці захиталися, тих 8000, завдяки допомозі, що прийшла їм з неба, розгромили 120 000 і взяли силу здобичі.

Піддавши їм тими словами духу, так, що вони були готові хоч би й на смерть за закони та за вітчизну, розділив він своє військо на чотири частини.

На чолі кожної частини поставив своїх братів Симона, Йосифа та Йонатана, давши кожному по 1500 мужів.

Опісля, звелівши Єлеазарові читати зо святої книги, подав клич: «Поможи Боже!» Сам став на чолі першої частини, і вирушив проти Ніканора.

Тому що Вседержитель був для них союзником, вони вбили понад 9000 ворогів, поранили й покалічили більшу частину Ніканорового війська й усіх присилували до втечі.

Гроші тих, які прибули, щоб їх купити, забрали собі й гналися за ними довго; назад повернулися тільки тому, що вже не достало часу:

був переддень суботи, і тому не можна було далі провадити гонитву.

Зібравши ворожу зброю і згромадивши здобич, вони вшанували суботу, палко благословляючи й хвалячи Бога, що урятував їх у той день і поклав для них початок свого милосердя.

А як пройшла субота, роздали частину добичі жертвам переслідування, удовам і сиротам, а решту розділили між себе й дітей.

. Після того урядили вони загальну молитву до милостивого Господа, в якій просили його до кінця примиритися зо слугами своїми.

Були в них сутички і з вояками Тимотея та Вакхида, з яких вони розгромили понад 20 000, і міцно закріпились у високих кріпостях. Велику здобич розділили вони на дві рівні частини: собі одну, а другу для жертв переслідування, сиротам і вдовам, а при тому й про старих не позабули.

Ворожу зброю зібрали вони вельми старанно й склали в підхожих місцях, а решту здобичі занесли в Єрусалим.

Вбили вони і полководця у війську Тимотея, -великого злочинця, який накоїв юдеям багато зла.

З нагоди свята перемоги на батьківщині спалили живцем тих, хто підпалили двері храму, а й Каіллістена, який був утік у якусь хатину; тим робом одержав він гідну відплату за своє злочинство.

А той тричі злочинець Ніканор, що був привів 1000 купців, щоб їм продати юдеїв,

був принижений завдяки Господній помочі тими, кого він уважав за останніх; він зняв з себе пишну одежу й пройшовши один-однісінький, наче раб-утікач, увесь край, прибув в Антіохію, щасливий, що не загинув разом з військом;

він, що взяв був на себе зібрати для римлян данину з продажу єрусалимських полонених, мусів об'явити, що юдеї мають Оборонця й що вони непереможні тому, що живуть згідно з установленими ним законами.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

А Юда - він і Макавей - і ті, що з ним, ввійшли потайки до сіл, прикликували кревних і прийнявши тих, що остали в юдаїзмі, зібрали яких шість тисяч.

І прикликували Господа зглянутися над всіма потоптаним народом, щоб змилосердився і над храмом, що споганений безбожними людьми,

і помилував знищене місто, яке мало що не зрівнене з землею, і вислухав кров, що до нього кличе,

і щоб згадав беззаконне вбивство безгрішних дітей, і ті хули, що сталися на його імя, і виказав ненависть до зла.

Як Маккавей був посеред збору, він вже став нездоланним перед народами, коли господний гнів повернувся на милосердя.

А неочікувано нападаючи на села і міста, палив, і захоплюючи вигідні місця, проганяв не мало ворогів.

Він особливо використовував ночі на такі напади. І чутка про його мужність розходилося всюди.

Филип, бачачи, що чоловік помалу виходив вперед, а частіше виходив в догідні дні, написав про поміч для царських справ до Птоломея володаря Долини Сирії і Фінікії.

Він швидко вибравши Ніканора сина Патрокла, першого з друзів, післав, поставивши йому не менше двадцять тисяч памфілійського люду, щоб вигубити ввесь юдейський нарід. Він йому приставив і Ґордія чоловіка вождя, що мав досвід у воєнних справах.

А Ніканор зобовязався з юдейського полону виповнити цареві данину для Римлян, яка була дві тисячі талантів.

Він зараз післав до приморських міст наперед скликаючи на закуп юдейського люду, обіцюючи дати девятдесять осіб за талант, не очікуючи пімсти, що мала на нього прийти від Вседержителя.

А до Юди дійшло про прихід Ніканора і він передав тим, що з ним про прихід війська.

Боягузи і ті, що не вірили, в божу пімсту, втекли і переселилися.

А інші продавали все остале, а заразом благали Господа, щоб спасти тих, що під безбожним Ніканором, раніше ніж будуть продані.

І якщо не задля них, то задля завітів до їхніх батьків і задля прикликування на них його чесного і величного імени.

А Маккавей зібравши тих, що були з ним, числом шість тисяч, заохочував не боятися ворогів, ані не боятися множества безбожних народів, що проти них прийшли, а мужньо боротися,

маючи перед очима зло безбожно вчинене ними проти святого місця і злочин проти наглумленого міста, а ще знищення прадідних звичаїв.

Бо вони поклали надію на зброю, сказав він, заразом і сміливість, а ми поклали надію на Бога Вседержителя, що може і тих, що проти нас приходять і ввесь світ знищити одним порухом.

Розповівши ж їм і про заступництва, що були до прадідів і при Сеннахиримі, як згинули сто вісімдесять пять тисяч,

і про війну, що була в Вавилоні проти ґалатів, як всі вийшли на діло, вісім тисяч з чотирма тисячами македонців, як македонці уступили, шість тисяч знищили сто двадцять тисяч через поміч, що їм була з неба, і одержали велику здобич.

Цими (розповідями) поставивши їх мужними і готовими вмерти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири часті.

І наставивши своїх братів Симона і Йосипа і Йонатана воєводами кожної часті, віддавши кожному тисячу пятьсот,

і ще Елеазара, що читав святу книгу, і давши знак божої помочі, будучи воєводою першої часті, він зударився з Никанором.

А оскільки з ними була поміч Всемогучого, вони побили більше ніж девять тисяч ворога, і побитими і скаліченими зробили більшу часть війська Никанора, а всіх змусили до втечі.

А скарб тих, що прибули, щоб їх купити, вони взяли. Переслідувавши ж їх досить, перестали спинені часом.

Томущо було надвечіря суботи, через ту причину не забарилися біжучи за ними.

А зібравши свою зброю і стягнувши добич з вояків, впродовж суботи дуже хвалили і визнавалися Господеві, що (їх) спас в тому дні, поставивши їм початок милосердя.

Після суботи немічним і вдовам і сиротам відділивши зі здобичі, остале вони і діти розділили.

Зробивши це і зробивши спільну молитву, вони благали милосердного Господа, щоб Він до кінця примирився з своїми рабами.

І вони забили понад дві тисячі тих, що воювали з Тимотеєм і Вакхідом і легко захопили дуже високі твердині і (ще) більше здобичі розділили по рівному собі і немічним і сиротам і вдовицям, а ще й дали старцям.

А зібравши їхню зброю, старанно все поклали до надійних місць, а остале зі здобичі понесли до Єрусалиму.

Володаря, що (був) при Тимотеєві вони забили, дуже безбожного чоловіка, і який дуже гнобив юдеїв.

Проводячи дні побіди в батьківщині, вони спалили тих, що спалили святі брами, і Каллістена, що втік до однієї хатини, і одержав належну винагороду за безбожність.

А тричі грішний Ніканор, що привів тисячу купців на закуп юдеїв,

впокорений при господній помочі тими, що ним вважалися за найменших, відклавши одіж слави, самітним себе зробивши, за звичаєм втікача пішов посеред землі до Антіохії, понад все осягнувши знищення війська.

І він, що себе зобовязав тими, що з полону з Єрусалиму, видати Римлянам в данину, сповістив, що юдеї мають помічника і через це юдеї нездоланні, томущо ідуть за законами, що Ним приписані.

Російський синодальний переклад

Между тем Иуда Маккавей и бывшие с ним, тайно входя в селения, созывали сродников и, принимая оставшихся в Иудействе, собрали до шести тысяч мужей.

Они взывали к Господу, чтобы Он призрел на народ, всеми попираемый, и пожалел храм, оскверненный людьми нечестивыми;

чтобы помиловал разоренный город, близкий к тому, чтобы сравняться с землею, и услышал вопиющую к Нему кровь;

чтобы вспомнил о беззаконном погублении невинных младенцев и о бывших хулениях имени Его, и вознегодовал на злых.

Окружив себя множеством, Маккавей сделался непобедим для язычников, когда гнев Господа преложился на милость.

Внезапно нападая на города и селения, он сожигал их, и, занимая удобные места, немало победил врагов, обращая их в бегство;

преимущественно он избирал себе в помощь для таких предприятий ночи, и слух о его мужестве разносился повсюду.

Филипп, видя, что этот муж мало-помалу приходит в силу, а чаще бывает счастлив в делах, писал к Птоломею, военачальнику Келе-Сирии и Финикии, чтобы он помог делам царя.

Он же, немедленно избрав Никанора, сына Патроклова, одного из первых своих друзей, послал его, подчинив ему не менее двадцати тысяч человек из разных народов, истребить весь род Иудеев; присоединил к нему и Горгия военачальника, опытного в делах военных.

Никанор постановил: дань в две тысячи талантов, которую царь должен был Римлянам, пополнить от пленения Иудеев.

Почему тотчас послал в приморские города, приглашая их покупать в рабы Иудеев и обещая доставлять по девяносто пленников за один талант; но не ожидал он того мщения, которое готово было придти на него от Всемогущего.

Иуде же дано было знать о приходе Никанора, и когда он передал бывшим с ним о прибытии войска,

тогда боязливые и неверовавшие в воздаяние Божие разбежались, оставив места свои.

Другие же продавали все оставшееся у них, и умоляли Господа избавить их, проданных нечестивым Никанором прежде сражения,

если не для них, то ради заветов с отцами их и наречения на них святаго и славного имени Его.

Тогда Маккавей собрал бывших с ним, числом шесть тысяч мужей, и увещевал их не страшиться врагов и не бояться множества язычников, неправедно идущих на них, но мужественно сражаться,

имея пред глазами неправедно нанесенное ими оскорбление святому месту и разорение поруганного города и нарушение праотеческих учреждений.

Ибо, говорил он, они надеются на оружие и отважность, а мы надеемся на всемогущего Бога, Который одним мановением может ниспровергнуть и идущих на нас и весь мир.

Он рассказал им и о том заступлении, какое получали их предки, и как при Сеннахириме погублены сто восемьдесят пять тысяч мужей,

и о бывшем в Вавилоне сражении против Галатов, как они пришли на брань в числе только восьми тысяч с четырьмя тысячами Македонян, и когда Македоняне смешались, то эти восемь тысяч погубили сто двадцать тысяч бывшею им с неба помощью и получили великую добычу.

Такими рассказами сделав их неустрашимыми и готовыми умереть за законы и отечество, он разделил войско на четыре отряда,

назначив вождями каждого отряда братьев своих: Симона, Иосифа и Ионафана, и подчинив каждому по тысяче пятисот человек.

Потом приказал Елеазару читать священную книгу, и, обнадежив Божиею помощью, сам принял предводительство над передовым отрядом и вступил в сражение с Никанором.

Так как помощником их был Всемогущий, то они побили врагов более девяти тысяч, и еще большую часть Никанорова войска оставили ранеными и изувеченными, и всех принудили бежать.

Взяли и деньги у пришедших покупать их; преследовали их на значительное расстояние, и возвратились, будучи остановлены временем.

Ибо это был день пред субботою; по этой причине они и не продолжали гнаться за ними.

Собрав же за ними оружие и сняв доспехи с врагов, они праздновали субботу, усердно благодаря и прославляя Господа, спасшего их в тот день и начавшего являть им Свое милосердие.

После субботы, уделив из добычи увечным, вдовам и сиротам, остальное разделили между собою и детьми своими.

Окончив это, они учредили общественную молитву, и умоляли милосердого Господа совершенно примириться с рабами Своими.

И тогда, как Тимофей и Вакхид напали на них совокупно, они избили более двадцать тысяч и легко овладели высокими крепостями; они разделили весьма много добычи по равным частям между собою и увечными и сиротами и вдовами, еще же и старейшинами.

Собрав после них оружие, тщательно сложили все в удобных местах, остальную же добычу принесли в Иерусалим.

Убили и вождя войск Тимофеевых, человека нечестивейшего, который причинил много бед Иудеям.

Потом, торжествуя победу в отечестве, они сожгли Каллисфена и некоторых других, которые сожгли священные ворота и убежали в один дом, так что эти за свое нечестие понесли достойное возмездие.

А преступнейший Никанор, который привел тысячу купцов для покупки Иудеев,

при помощи Божией посрамлен был теми, которых считал за ничто, и, сбросив пышную одежду, под видом беглого раба чрез внутренние земли пришел один в Антиохию, крайне огорченный поражением войска.

Тот, который взялся доставить Римлянам дань от пленных в Иерусалиме, объявил, что Иудеи имеют защитником Бога, и таким образом остаются невредимы, потому что повинуются установленным от Бога законам.