7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Сталось також, що семеро братів з матір'ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину.

Тоді один з них, говоривши за всіх, промовив так: «Про що маєш нас питати? Що хочеш від нас знати? Ми готові радше вмерти, ніж переступити батьківські закони.»

Розгнівався цар і наказав розпекти на вогні грати та котли.

Скоро вони були розпечені, він звелів тому, що говорив за всіх, утяти язик, обдерти з голови шкіру й у присутності інших братів та матері обтяти йому руки та ноги.

А коли його, скаліченого на всьому тілі, звелів цар принести до вогню і пекти на ґратах, то він ще дихав. Як же дим з тіла, що смажилося на ґратах, розійшовся далеко, то інші брати з матір'ю піддавали один одному духу до відважної смерти, кажучи так:

«Господь Бог дивиться згори й направду милість має до нас, як це Мойсей був ясно об'явив у пісні: І він матиме милість до своїх слуг.»

Коли перший так помер, тоді привели другого на муки, і здерши йому з голови шкіру разом з волосям, спитали: «Чи їстимеш, заки розшматують тобі тіло член за членом?»

А він відповів мовою своїх батьків: «Ні!» Тому й він переніс такі самі муки, як і перший.

Віддихаючи ж востаннє, сказав: «Ти, злочиннику, забираєш у нас це життя дочасне, але Цар світу воскресить нас, що вмираємо за його закон, - до вічного життя.»

Після того почали катувати третього. Йому наказано висунути язика, і він зробив так негайно, та, простягнувши відважно руки,

заявив безстрашно: «Я маю їх з неба й заради його закону не дбаю про них; від нього сподіваюсь знов їх дістати».

Тож сам цар і ті, що були з ним, здивувались душевній силі юнака, який не зважав на муки.

А коли цей помер, підвели четвертого на ті самі важкі муки,

а як він мав уже вмирати, то сказав: «Ліпше померти від руки людей, коли хтось має надію в Бога, що він воскресить його знову; для тебе ж воскресіння до життя не буде.»

Опісля за тим привели п'ятого й заходились його катувати.

Тоді він глянув цареві в вічі й мовив: «Ти чиниш владою, що її маєш над людьми, все, що хочеш, хоч і ти тлінний; але не думай, що Бог покинув наш народ!

Зажди, отже, то й побачиш велику його силу, і як він тебе й твоє потомство покарає.»

Після цього привели шостого, який, мавши вмирати, сказав: «Не зводь себе даремно. Ми бо терпимо те з-за себе самих, бо ми грішили супроти нашого Бога; тому над нами й скоїлись предивні лиха;

та не думай, що уникнеш кари, ти, що насмілився з Богом воювати.»

Незвичайно великого подиву, доброго спомину гідна їх же мати, що, бачивши як семеро її синів протягом одного дня загинули, мужньо перенесла те, бо надію поклала на Господа.

Вона, повна шляхетної відваги, підбадьорюючи свою жіночу ніжність мужеським духом, умовляла кожного з них батьківською мовою, кажучи до них:

«Не знаю я, як ви в моїм лоні з'явилися, не я дала вам дух та життя, не я звела докупи первні вашого тіла,

тож Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття всім істотам, - віддасть назад вам У своєму милосерді дух та життя, бо ви тепер жертвуєте собою задля його святих законів.»

Антіох думав, що вона його зневажає, і боявся, щоб вона, йому на наругу, не звернула голосу наймолодшого, який ще лишився; почав отже його умовляти, і то не лише словами, але й під клятвою запевняв, що збагатить його, вчинить щасливим, ба навіть матиме його за друга й дасть йому великий уряд.

Якже ж юнак ніяк не хотів на те пристати, цар прикликав матір і заходився її намовляти, щоб вона дала хлопцеві рятівну пораду.

А що він довго умовляв, то вона й погодилась переконати сина.

Тож нахилившись над ним, почала вона глузувати з жорстокого тирана, кажучи так, батьківською мовою: «Сину мій, змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, що годувала тебе 3 роки і вигодувала та й довела до цього віку, кормивши тебе.

Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з нічого, і що й людський рід став існувати таким робом.

. Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами.»

Ледве вона скінчила, як юнак сказав: «Чого чекаєте? Я не послухаю царського наказу. Я повинуюся велінню закону, що його дав Мойсей батькам нашим.

А ти, винахіднику всякого зла на євреїв, не уникнеш рук Божих!

Ми за свої гріхи страждаєм.

Наш вічно живий Бог розгнівався на нас на короткий час, щоб нас навести на розум і покарати, та він знову примириться з своїми слугами.

Ти ж, нечестивцю і наймізерніший з усіх людей злочиннику, не несись даремно вгору, пишаючись дурними надіями та здіймаючи на синів неба свою руку,

бо ти ще не втік від суду Бога Вседержителя, який усе бачить.

Наші брати тепер, перетерпівши короткі муки, осягнули вічне життя в Божому союзі. Тебе ж Божим судом спіткає справедлива кара за твою гординю.

Я ж, як і мої брати, віддаю тіло й душу за батьківські закони, просивши Бога, щоб незабаром змилувався над народом нашим і щоб ти, зазнавши кар і муки, визнав, що він - Бог єдиний;

та й щоб гнів Вседержителя., слушно наведений на весь наш народ, припинився на мені й на моїх братах.»

Розгніваний тим, цар мучив його ще гірше, ніж інших, бо дошкулила йому наруга.

Отак він і розлучився бездоганно із життям, звірившись повнотою на Господа.

Останньою після синів померла й мати.

Нехай сказане про жертви та надмірні муки вистачить.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Трапилося, що й сім братів з матірю, як були схоплені, були змушувані царем їсти протизаконне свинське мясо, мучені бичами і нервами.

А один з них бувши першим, так сказав: Що бажаєш нас запитати і навчитися? Бо ми готові померти радше ніж переступити батьківські закони.

А цар розгнівавшись приказав розпекти пательні і котли.

Як же зразу вони були розжарені приказав першому з них відрізати язик і, здерши з голови скіру, відрубати кінцівки, як інші брати і матір дивилися.

А як він в усьому став неспосібним, приказав дихаючим передати огню і пекти. Як дух доволі розходився з пательні, вони з матірю одні одних заохочували мужньо вмерти, кажучи:

Хай так Господь Бог погляне і поправді хай утішиться нами, так як в пісні свідченій до лиця виголосив Мойсей, кажучи: І Він розвеселиться в своїх рабах.

А як перший переставився в такий спосіб, повели на муки другого і скіру голови з волоссям здерши, запитали: Чи їстимеш раніше ніж будемо мучити тіло по частях?

Він же відповівши батьківським голосом сказав: Ні. Через це і цей за порядком прийняв муку так як перший.

Будучи при останньому подиху, він сказав: Ти, найгірший, нас вигубляєш з нинішнього життя, а Цар світу, як ми помремо за його закон, воскресить нас до вічного обновлення життя.

Після цього третий глумився, і як вони попросили язик, він швидко виставив і мужньо простягнув руки

і сказав відважно: Я це одержав з неба і через його закони їх вважаю за ніщо, і знову надіюся їх від Нього одержати.

Так що сам цар і ті, що з ним, дивувалися душі молодця, бо мав муки за ніщо.

І як він переставився, мучителі так само мучили четвертого.

І як він був при смерті, він так сказав: Добре щоб ті, що переставляються від людей, думали про надію, що від Бога, щоб Він знову воскресив. Бо для тебе не буде воскресіння до життя.

А взявши пятого, ті, що вели, мучили.

Він, дивлячись на нього, сказав: Маючи владу над людьми, будучи тлінним, ти твориш те, що бажаєш. А наш рід не вважає, що він Богом покинений.

Ти ж кріпися і гляди на велич його сили, як Він буде мучити тебе і твоє насіння.

Після цього привели шостого, і маючи вмерти він сказав: Не обманюйся дурно, бо ми через себе це терпимо, згрішивши проти нашого Бога. Сталося подивугідне.

Ти ж не думай, що невинним будеш. Ти наклав руки, щоб боротися з Богом.

А матір надзвичайно подивугідна і гідна доброї памяті, вона, бачачи як гинули сім синів в часі одного дня, добродушно перенесла через надію на Господа.

А кожного з них вона заохочувала мужним батьківським голосом, сповнена мудрости і жіночу думку підносячи мужним духом, промовляючи до них:

Не знаю як ви в моїм лоні зявилися, ані я не дала вам духа і життя, і я не впорядкувала кінцівки кожного.

Отже Творець світу, що створив людський рід і винайшов буття і дух всього хай і вам знову подасть життя з милосердям, так як ви тепер не зважаєте на себе задля його законів.

Антіох же вважаючи себе зневаженим і вважаючи мову зневажливою, ще як остався наймолодший, не лише вмовляв словами, але й клятвами запевняв заразом зробити багатим і зробити щасливим того, що відійшов від батьківських (законів), і зробити другом і ввірити справи.

А як молодий зовсім не приставав, прикликавши матір, цар заохочував, щоб вона була для дитини радником на спасіння.

А як він багато намовляв вона погодилася намовляти сина.

Схилившись до нього, насміваючись з жорстокого тирана, вона так сказала батьківським голосом: Сину, помилуй мене, що тебе носила в лоні девять місяців і годувала тебе три роки і виростила тебе і привела до цього росту і виховала.

Благаю тебе, дитино, поглянувши на небо і землю і все, що в них, поглянувши, знай, що їх Бог створив з небуття, і людський рід так само повстав.

Не бійся цього демона, але ставши гідним братів прийми смерть, щоб я тебе прийняла в помилуванні з твоїми братами.

А ще як вона це говорила, хлопець сказав: Чого очікуєте? Я не слухаюся приказу царя, а слухаюся припису закона даного нашим батькам через Мойсея.

Ти ж, винахіднику всякого зла, ставши проти євреїв не втечеш від Божих рук.

Бо ми терпимо через свої гріхи.

Хоч заради муки і кари наш живий Господь трохи гнівається, Він і знову примириться з своїми рабами.

Ти ж, о неправедний, і дурніший від всіх людей, не підносися безглуздо, брикаючи марними надіями, підносячи руки проти небесних слуг.

Бо як ти уникнеш суд Вседержителя, всевидця Бога?

Бо мої брати впали тепер трохи понісши біль за божий завіт вічного життя, а ти божим судом одержиш справедливу нагороду за гордість.

А я, так як брати, передаю і тіло і душу за батьківські закони, прикликуючи Бога, щоб швидко миросердним був для народу, і щоб ти випробовуваннями і биттями визнав, що Він одинокий Бог,

щоб на мені і моїх братах спинився гнів Вседержителя, який справедливо нанесено всьому нашому народові.

А цар розлостившись на нього білше як на інших, напав жорстокіше, злющо поводячись за висмівання.

І, отже, цей переставився вповні чистим, надіючись на Господа.

А вкінці після синів померла матір.

Отже це про жертви і надзвичайні злоби. На цьому хай вистане.

Російський синодальний переклад

Случилось также, что были схвачены семь братьев с матерью и принуждаемы царем есть недозволенное свиное мясо, быв терзаемы бичами и жилами.

Один из них, приняв на себя ответ, сказал: о чем ты хочешь спрашивать, или что узнать от нас? мы готовы лучше умереть, нежели преступить отеческие законы.

Тогда царь, озлобившись, приказал разжечь сковороды и котлы.

Когда они были разожжены, тотчас приказал принявшему на себя ответ отрезать язык и, содрав кожу с него, отсечь члены тела, в виду прочих братьев и матери.

Лишенного всех членов, но еще дышущего, велел отнести к костру и жечь на сковороде; когда же от сковороды распространилось сильное испарение, они вместе с матерью увещевали друг друга мужественно претерпеть смерть, говоря:

Господь Бог видит и по истине умилосердится над нами, как Моисей возвестил в своей песни пред лицем народа: "и над рабами Своими умилосердится".

Когда умер первый, вывели на поругание второго и, содрав с головы кожу с волосами, спрашивали, будет ли он есть, прежде нежели будут мучить по частям его тело?

Он же, отвечая на отечественном языке, сказал: нет. Поэтому и он принял мучение таким же образом, как первый.

Быв же при последнем издыхании, сказал: ты, мучитель, лишаешь нас настоящей жизни, но Царь мира воскресит нас, умерших за Его законы, для жизни вечной.

После того третий подвергнут был поруганию, и на требование дать язык - тотчас выставил его, неустрашимо протянув и руки,

и мужественно сказал: от неба я получил их и за законы Его не жалею их, и от Него надеюсь опять получить их.

Сам царь и бывшие с ним изумлены были таким мужеством отрока, как он ни во что вменял страдания.

Когда скончался и этот, таким же образом терзали и мучили четвертого.

Будучи близок к смерти, он так говорил: умирающему от людей вожделенно возлагать надежду на Бога, что Он опять оживит; для тебя же не будет воскресения в жизнь.

Затем привели и начали мучить пятого.

Он, смотря на царя, сказал: имея власть над людьми, ты, сам подверженный тлению, делаешь, что хочешь; но не думай, чтобы род наш оставлен был Богом.

Подожди, и ты увидишь великую силу Его, как Он накажет тебя и семя твое.

После этого привели шестого, который, готовясь на смерть, сказал: не заблуждайся напрасно, ибо мы терпим это за себя, согрешив пред Богом нашим, оттого и произошло достойное удивления.

Но не думай остаться безнаказанным ты, дерзнувший противоборствовать Богу.

Наиболее же достойна удивления и славной памяти мать, которая, видя, как семь ее сыновей умерщвлены в течение одного дня, благодушно переносила это в надежде на Господа.

Исполненная доблестных чувств и укрепляя женское рассуждение мужеским духом, она поощряла каждого из них на отечественном языке и говорила им:

я не знаю, как вы явились во чреве моем; не я дала вам дыхание и жизнь; не мною образовался состав каждого.

Итак Творец мира, Который образовал природу человека и устроил происхождение всех, опять даст вам дыхание и жизнь с милостью, так как вы теперь не щадите самих себя за Его законы.

Антиох же, думая, что его презирают, и принимая эту речь за поругание себе, убеждал самого младшего, который еще оставался, не только словами, но и клятвенными уверениями, что и обогатит и осчастливит его, если он отступит от отеческих законов, что будет иметь его другом и вверит ему почетные должности.

Но как юноша нисколько не внимал, то царь, призвав мать, убеждал ее посоветовать сыну сберечь себя.

После многих его убеждений, она согласилась уговаривать сына.

Наклонившись же к нему и посмеиваясь жестокому мучителю, она так говорила на отечественном языке: сын! сжалься надо мною, которая девять месяцев носила тебя во чреве, три года питала тебя молоком, вскормила и вырастила и воспитала тебя.

Умоляю тебя, дитя мое, посмотри на небо и землю и, видя все, что на них, познай, что все сотворил Бог из ничего и что так произошел и род человеческий.

Не страшись этого убийцы, но будь достойным братьев твоих и прими смерть, чтобы я по милости Божией опять приобрела тебя с братьями твоими.

Когда она еще продолжала говорить, юноша сказал: чего вы ожидаете? Я не слушаю повеления царя, а повинуюсь повелению закона, данного отцам нашим чрез Моисея.

Ты же, изобретатель всех зол для Евреев, не избегнешь рук Божиих.

Мы страдаем за свои грехи.

Если для вразумления и наказания нашего живый Господь и прогневался на нас на малое время, то Он опять умилостивится над рабами Своими;

ты же, нечестивый и преступнейший из всех людей, не возносись напрасно, надмеваясь ложными надеждами, что ты воздвигнешь руку на рабов Его,

ибо ты не ушел еще от суда всемогущего и всевидящего Бога.

Братья наши, претерпев ныне краткое мучение, по завету Божию получили жизнь вечную, а ты по суду Божию понесешь праведное наказание за превозношение.

Я же, как и братья мои, предаю и душу и тело за отеческие законы, призывая Бога, чтобы Он скоро умилосердился над народом, и чтобы ты с муками и карами исповедал, что Он един есть Бог,

и чтобы на мне и на братьях моих окончился гнев Всемогущего, праведно постигший весь род наш.

Тогда разгневанный царь поступил с ним еще жесточе, нежели с прочими, негодуя на посмеяние.

Так и этот кончил жизнь чистым, всецело положившись на Господа.

После сыновей скончалась и мать.

О жертвах идольских и о необыкновенных муках сказанного довольно.