Під ту пору Антіох готував другий похід на Єгипет.
Сталось, що по всьому місті, протягом якихось 40 день, з'являлись, мчавши повітрям, вершники у вигаптованій золотом одежі, вишиковані та озброєні списами й голими шаблями,
і загони коней, вимуштруваних до бою, які наскоком кидалися й відбивали одні одних серед розмахування щитів, густого лісу копій, метання стріл, відблиску золотої зброї та різноманітних панцерів.
І тому всі молилися, щоб ця поява була добрим знаком.
А коли рознеслась неправдива чутка про смерть Антіоха, Ясон, узявши з собою понад 1000 чоловік, напав зненацька на місто. Тих, що були на мурах, захоплено; а коли місто нарешті здобули, Менелай утік у твердиню.
Тоді Ясон учинив немилосердну різанину власних співгромадян, не розумівши, що успіх над земляками це найбільше нещастя, і гадавши, що він тріюмфує над ворогом, а не над власними братами.
Однак владу він не захопив; вкінці ж вкритий ганьбою (за зраду), повернувся знову втікачем у край аммоніїв.
І тут його лихе життя скінчилось: його обвинуватили перед Аретою, царем арабським, і він утікав з міста в місто, усіма гнаний, зненавиджений як порушник законів, омерзілий як кат батьківщини та власних громадян; отож утік він у Єгипет.
Нарешті той, що стільки людей вигнав з батьківщини, загинув на чужині подавшись до лакедемонян з надією знайти там притулок завдяки спорідненню.
І того, що стільки людей кинув без похорону, ніхто не оплакав. Він сам залишився без похорону, далеко від гробу своїх предків.
Коли чутка про ці події дійшла до царя, думав він, що юдеї збунтувались. Тому, лютий, як звір, прибув він з Єгипту, приступом узяв місто
й наказав своїм воякам нещадно сікти тих, що потраплять у руки, та стинати тих, що вийдуть на доми.
Це була різанина молодих і старих, заглада недорослих жінок та дітей, винищення дівчат і немовлят.
Пропало 80 000 за ті три дні: 40 000 було вбитих і стільки ж продано в неволю.
Та цього було йому ще мало; він насмілився ввійти у найсвятіший на землі храм, куди завів його Менелай, зрадник законів і батьківщини.
Він брав нечистими руками посуд і дари, принесені іншими царями на побільшення чести й слави святого місця, і давав їх у скверні руки.
Антіох загордів, не розумів бо, що Владика на короткий час розсердився за гріхи мешканців міста й тому став байдужий до святого місця:
якби люди не поринули в численні гріхи, він, ледве прибувши, теж був би негайно покараний і покинув би свій одчайдушний намір, як це трапилося з Геліодором, що його вислав цар Селевк перевірити скарбницю.
Та Господь вибрав не задля храму народ, але храм задля народу.
Тому й храм, який поділяв з народом його лихо, поділяв з ним по тому й благодійства; покинутий розгніваним Вседержителем, при замиренні з великим Володарем, був знову відновлений у повній славі.
Отже, Антіох, забрав із храму 1800 талантів і пустився чимдуж в Антіохію; переповнений пихою, гадав, що може зробити суходіл судноплавним, а море проходимим - така велика була гординя його серця.
Він залишив правителів, щоб вони знущалися з народу: в Єрусалимі - Филипа, родом із Фригії, вдачею більшого варвара від того, хто його призначив,
а в Гарізімі -Андроніка; крім цих же ще Менелая, який більше від інших знущався над співгромадянами, настроєний вороже до земляків юдеїв.
Цар же послав начальника міссіїв Аполдонія з військом числом 22 000, наказавши вистинати всіх дорослих, а жінок з дітьми продати.
Прибувши в Єрусалим, він удавав, що має мирні наміри, почекав до святого дня суботи й, певний, що юдеї в той день не робитимуть нічого, звелів своїм взяти за зброю.
І вистинав тоді всіх, що були вийшли, щоб подивитися на видовище, а опісля ганяючи з вояками по місті, вигубив дуже багато людей.
Юда ж Макавей подався в пустиню з десяткою інших, де він жив із своїми співтоваришами, як живуть дикі звірі, не споживаючи нічого, крім зел, щоб не накликати на себе скверни.
-
-
-
-
А в цьому часі Антіох приготовив другу поїздку до Єгипту.
Трапилась по всьому місті поява на сорок днів, що зявилася в повітрі, що бігли кіннотчики, які мали золоті одежі і списи, загін озброєних і з витягненими мечами,
і загони коней виставлені до бою, і були напади і гнали проти себе і махання щитів, і множество списів, і стріляння стріл, і блистіння золотої прикраси і різних броней.
Тому всі молилися, щоб поява була на добро.
Як була неправдива чутка наче Антіох відійшов з життя, Яссон взявши не менше тисячі, нагло вчинив напад на місто. А як ті, що на мурах, були зіпхані і вже часть міста була захоплена, Менелай втік до твердині.
А Ясон чинив різанину власних громадян без пощади, не зважаючи на те, що добрий день проти кревних є дуже поганим днем, вважаючи, що він розгромив ворогів і не співвітчизників.
А влади він не захопив, і знову відійшов втікачем до Амманіти, одержавши сором на завершення зрадливого діла.
Отже він одержав кінець поганого життя. Оскаржений перед Аретою тираном аравів, втікаючи з міста до міста, переслідуваний всіма, зненавиджений як відступник законів, і зогиджений як ворог батьківщини і громадян він був вигнаний до Єгипту,
і той, що багатьох вигнав з батьківщини, згинув в чужині, відійшовши до лакедемонів, наче шукаючи безпеку через спорідненість.
І він, що викинув множество непохованими, став неоплаканим і не удостоївся похорону, ані не став учасником батьківського гробівця.
А як до царя дійшло те, що трапилося, він сприйняв, що Юдея відступила, тому прийшовши з Єгипту озвірілий душею, захопив місто силою,
і заповів воякам безпощадно вирізувати тих, хто траплялися, і вбивати тих, що ввійшли до хат.
Було ж вбивство немовлят і старців, вигублення жінок і дітей, вирізання дівчат і немовлят.
А в усіх трьох днях вигубили вісімдесять тисяч, а сорок тисяч в рукопашнім бою, а не менше від вбитих були продані.
Не задовільнившись цим він відважився ввійти до найсвятішої святині всієї землі, маючи Менелая за провідника, який став зрадником і закону і батьківщини,
і опоганеними руками він брав святий посуд і те, що іншими царями було покладене на побільшення місця і славу і честь він витягав опоганеними руками.
І піднявся умом Антіох не догадуючись, що через гріхи тих, що жили в місті, Владика трохи прогнівався, і тому сталася зневага над місцем.
Якщо ж не трапилося б багатьома гріхами бути обнятим, так як Іліодор, що був післаний від царя Селевкія, щоб поглянути на скарбницю, цей прийшовши, зразу побитий, відвернений був би від смілості.
Але Господь не вибрав через місце нарід, але через нарід місце.
Тому і це місце, що стало учасником з народом тих нещасть, які сталися, пізніше (було) учасником добрих діл, і оставлене в гніві Вседержителя, знову в зміні великого Господа з усією славою підніметься.
Отже Антіох забравши з святині до тисячі вісімсот талантів, швидко пішов до Антіохії, думаючи через гордість зробити так, щоб землею плисти і морем ходити, через піднесення серця.
А він оставив і наставників в Єрусалимі, щоб зло людям чинити, Филипа, що родом фруґен, що мав жорстокіший звичай ніж той, що (його) наставив,
а в Ґарізіні Андроніка, і з цими Менелая, який гірше від інших панував над громадянами, а був ворожим до громадян юдеїв, маючи погане розположення.
Він післав Мусарха Аполлінія з двадцять двома тисячами війська, приказавши вигубити всіх дорослих, а жінок і молодих продати.
А цей прийшовши до Єрусалиму і вдавши, що з миром, почекав аж до святого дня суботи і взявши святкуючих юдеїв, тим, що йому підлеглі, приказав (взяти) озброєння.
І він вигубив тих всіх, що вийшли на видовище, і вгнавшись до міста зі зброєю вигубив великі множества.
А Юда - він і Маккавей, будучи з якою десяткою і відійшовши в гори, проживав за звичаєм звірів з тими, що з ним, і траву споживаючи як їжу, (так) жили, щоб не стати учасниками нечистоти.
Около этого времени Антиох предпринял другой поход в Египет.
Случилось, что над всем городом почти в продолжение сорока дней являлись в воздухе носившиеся всадники в золотых одеждах и наподобие воинов вооруженные копьями,
и стройные отряды конницы, и нападения и отступления с обеих сторон, обращение щитов, множество копьев и взмахи мечей, бросание стрел и блеск золотых доспехов и всякого рода вооружения.
Почему все молились, чтобы это явление было ко благу.
Когда потом разнесся ложный слух, будто Антиох умер, Иасон, собрав не менее тысячи мужей, сделал внезапное нападение на город; когда они взошли на стену и наконец город был взят, Менелай убежал в крепость.
А Иасон нещадно производил кровопролитие между своими согражданами, не размышляя о том, что успех против одноплеменников есть величайшее несчастье, и воображая получить трофеи как бы над врагами, а не одноплеменными.
Впрочем он не достиг начальства, а концом его злоумышлений было то, что он с позором, как беглец, опять ушел в страну Аммонитскую.
Концом его злобной жизни было то, что обвиненный пред Аретою, владетелем Аравийским, он бегал из города в город, всеми преследуемый и ненавидимый, как отступник от законов, и презираемый, как враг отечества и сограждан, был изгнан в Египет.
Тот, который столь многих изгнал из отечества, сам погиб на чужой стороне, придя к Лакедемонянам и надеясь, по сродству происхождения, найти у них прибежище.
Оставивший многих без погребения, он сам остался неоплаканным, и не удостоен ни погребения, ни отеческого гроба.
Когда все происшедшее дошло до слуха царя, он подумал, что Иудея отлагается от него, поднялся из Египта, рассвирепев в душе, и взял город вооруженною рукою.
Он приказал воинам нещадно бить всех, кто попадется, и умерщвлять, кто станет скрываться в домы.
Так совершилось избиение юных и старых, умерщвление мужей, жен и детей, заклание дев и младенцев.
В продолжение трех дней погибло восемьдесят тысяч: сорок тысяч пало от руки убийц, и не меньше убитых было продано.
Но, не удовольствовавшись этим, он дерзнул войти в святейший на всей земле храм, имея проводником Менелая, этого предателя законов и отечества.
Скверными руками принимая священные сосуды и иные вещи, пожертвованные от других царей на возвеличение и славу и честь святаго места, восхищая нечестивыми руками, раздавал.
И превознесся Антиох в своих мыслях, не разумея, что Господь на краткое время прогневался за грехи обитающих в городе, почему и осталось без призрения это место.
Если бы они не были объяты многими грехами, тогда подобно Илиодору, посланному царем Селевком осмотреть сокровищницу, и он, лишь только бы вторгся, тотчас был бы наказан и оставил бы свою дерзость.
Но Господь избрал не для места народ, а для народа это место.
Посему и самое место, сделавшись причастным бывшим народным несчастьям, приобщилось потом благодеяний Господа и, быв оставлено Всемогущим во гневе, опять, с умилостивлением верховного Владыки, восстало во всей славе.
Итак Антиох, похитив из храма тысячу восемьсот талантов, поспешно удалился в Антиохию, в превозношении сердца находя возможным сделать землю судоходную и море сухопутным.
Между тем он оставил приставников, чтобы угнетать народ, в Иерусалиме - Филиппа, родом Фригийца, нравом же человека еще более жестокого, нежели каков был поставивший его,
а в Гаризине - Андроника, и сверх того Менелая, который превзошел прочих злобою к жителям и имел враждебное расположение к гражданам Иудейским.
Он послал виновника нечестия, Аполлония, с двадцатью двумя тысячами войска, повелев всех взрослых избить, а женщин и детей продавать.
Он же, придя в Иерусалим и притворно храня мир, медлил до святаго дня субботы и, застигнув Иудеев во время покоя, велел своим людям вооружиться.
Всех, вышедших на это зрелище, он умертвил и, вторгшись с войском в город, избил множество народа.
А Иуда Маккавей, десятый в роде своем, удалился в пустыню и жил со своими приверженцами в горах по подобию зверей, питаясь травами, чтобы не сделаться причастным осквернения.